Читати книгу - "Постріл із глибин"

212

Історія Кімнати 40, CLKE 3, документи Кларка.

213

Звіти з допитів полонених моряків підводних човнів розповідають про життя на субмарині краще, ніж будь-яка книга чи мемуари. Документи Адміралтейства, ADM 137/4126, Національний архів Великої Британії. Див. допити команд U-48, U-103, UC-65, U-64 та UB-109, також див. Grant, «U-Boat Intelligence», 21.

214

Beesly, «Room 40», 30.

215

Історія Кімнати 40, CLKE 3, документи Кларка; Beesly, «Room 40», 30.

216

New York Times, 8 травня 1915 р.

217

«Щоденник капітана Хоупа», документи Адміралтейства, ADM 137/4169, Національний архів Великої Британії.

218

Архів телеграм, 3 березня 1915 р., Центр морської розвідки, Норддайх, документи Адміралтейства, ADM137/4177, Національний архів Великої Британії.

219

Перехоплені телеграми, 28 і 29 квітня 1915 р., документи Адміралтейства, ADM137/3956, Національний архів Великої Британії. Якщо ви вирішите переглянути ці документи, то з радістю побачите, що тут зберігаються справжні рукописні розшифрування.

220

«Інформація для ворога», Холл 3/4, документи Холла.

Холлу подобалася непередбачуваність роботи в розвідці, подобалося знати справжні події, що стоять за новинами, — а їх нерідко приховували. Наприклад, у Кімнаті 40 знали про справжню долю німецької субмарини U-28, яка атакувала корабель з вантажівками на палубі. Один зі снарядів, випущених палубною гарматою субмарини, підірвав вантаж вибухових речовин — і раптом «повітря сповнили вантажівки, що розліталися за найнепередбачуванішими траєкторіями», як писав Холл. За офіційною версією, субмарина затонула через вибух, але Холл і всі в Кімнаті 40 знали правду, одна з вантажівок упала на бак підводного човна, проломила корпус і негайно затопила його. «Насправді вийшло так, що вантажівка потопила U-28.» Якими б дивними не були такі історії, писав Холл, усе одно «я іноді починаю думати, що найдавнішим з усього є сам підрозділ розвідки, бо нічого подібного ніколи не існувало». «Природа роботи в розвідці», Холл 3/1, документи Холла.

221

Плівку під назвою «“Лузитанія”, останнє відправлення з Нью-Йорка під нас Першої світової війни» можна переглянути в мережі на сайті CriticalPast.com (www.criticalpast com/video/65675040085_SS-Lusitania_passengers-amve-at-the-dock_passengers-aboard-SSLusitania_author-Elbert-Hubert). Агент Бюро розслідувань департаменту юстиції (тоді ще не Федеральне бюро розслідувань) двічі подавився цю плівку під час приватного перегляду у філадельфійському театрі. Агента Френка Ґарбаріно вразили подробиці плівки, і він вирішив, що тут є все необхідне для того, щоб підтвердити справжність плівки. «Буде дуже просто ідентифікувати людей на борту пароплава — знайомі негайно їх упізнають, — писав він. — Крім того, нам вдалося розгледіти номерні знаки таксомоторів, які привезли на причал пасажирів, а також обличчя людей, які виходили з автівок. Номерні знаки були: 21011, 21017,25225. Дуже просто буде встановити, які таксомоторні компанії володіють машинами, та зробити запит щодо імен людей, яких відвозили на причал “Кунард” того ранку». Лист, Bruce Bielaski to Attorney General, 27 червня 1915 p., колекція Бейлі/Райан.

222

Подробиці життя Фромана можна дізнатися з книги «Charles Frohman», Marcosson and Frohman, увесь текст; а також New York Times, 16 травня 1915 p.; Lawrence, «When the Ships Come In», 126.

223

Розповідь про яскраве життя Кесслера, «короля шампанського», можна прочитати в статті «Compliments of George Kessler», журнал American Menu, 14 квітня 2012 р. (надано Майком Пуар’є); про вечірку на гондолі можна прочитати в статті «How Wealthy Guests Turned the Savoy into the World’s Most Decadent Hotel», автор Тоні Реннелл, Daily Mail, 17 грудня 2007 p., www.dailymail.co.uk/news/article-502756/ How-wealthy-guests-tumed-Savoy-worlds-decadent-hotel-shuts-100m-refit.html, а також «The Savoy: London’s Most Famous Hotel», www. savoytheatre.oig/the-savoy-londons-most-famous-hotel/.

Щодо «вечер дивацтв», див. Lexington Herald, 16 травня 1915 p.

Один зі свідків стверджує, що в Кесслера було з собою готівки та цінних паперів на 2 мільйони доларів. Preston, «Lusitania», 137.

224

New York Times, 26 травня 1908 р. та 11 червня 1909 р.

225

стаття «Titanic’s ‘Just Missed It Club’ an Elite Group», Pittsburgh Post-Gazette, 16 квітня 2012 p., www.post-gazette.com/life/lifestyle/2012/04/15/Titanic-s-Just-Missed-It-Club-an-elite-group/stories/201204150209

226

Мемуари Джека Лоуренса, «When the Ships Came In». Мою увагу до цієї книги привернув знавець «Лузитанії» Майк Пуар’є — неймовірно чарівна книга, що передає атмосферу величних морських часів у Нью-Йорку та змушує читача сумувати за тими днями, коли десятки кораблів терлися носами об береги Гудзонської затоки. Lawrence, « When the Ships Came In»; 116, також див. 15,16 та 117.

227

Пароплавна компанія «Кунард», «Правила для працівників компанії», Ліверпуль, березень 1913 р., матеріали справи Адміралтейства: Позови з приводу обмеження відповідальності щодо Лузитанії, скринька 1, Національний архів США, Нью-Йорк, 73.

228

Lawrence, «When the Ships Came In», 119—21.

229

Там само, 124.

230

Там само, 125.

231

Слово mort у багатьох мовах означає смерть.

232

Там само, 123.

233

Там само.

234

Там само, 122.

235

див. розділ «Не на борту» («Not on Board») із секції «Люди» («People») сайту Lusitania Resource, www.rms Lusitania.info/people/not-on-board/.

236

Там само, а також New Zealand Herald, 26 червня 1915 p.

237

Лист, А. В. Cross, опубліковано 12 червня 1915 р. у Malay Mail, документ № 1730, Імперський воєнний музей.

238

New York Times, 1 травня 1915 p.

239

Свідчення, Оґден Геммонд, клопотання пароплавної компанії «Кунард», 15 квітня 1918 р., Національний архів США, Нью-Йорк, 166. Подробиці дорожньо-транспортних пригод із трамваями див. New York Times, 3 січня 1915 р.; З травня 1916 р.; 9 липня 1916 р.

240

Мей Волкер, транскрипт інтерв’ю, BBC Radio Merseyside, 1984, Імперський воєнний музей (з дозволу BBC Radio Merseyside).

241

Лист, Charles Р. Sumner to Alfred A. Booth, 26 травня 1915 р., D42/C1/1/66, частина 2 з 4, архів «Кунард».

242

Luck у перекладі з англійської — щастя.

243

Мені пощастило знайти декілька розповідей про життя та роботу Теодейт Поуп, вартих уваги, див. Cunningham, «Му Godmother»; Katz, «Dearest»; Paine, «Avon Old Farms School» та S. Smith, «Theodate Pope Riddle».

244

Katz, «Dearest», 25.

245

Цитату наведено в Cunningham, «Му Godmother», 53—54, та Katz, «Dearest», 54.

246

Для спіритичних сеансів.

247

Цитату наведено в S. Smith, «Theodate Pope Riddle», розд. 1, с. З (кожний розділ має окрему нумерацію сторінок).

248

Там само, розд.