Читати книгу - "Сестри назавжди, Маїра Цибуліна"

- Як вона все добре знала, де все лежить!

- А сама, коли ми женилися, всі наші подарунки і гроші даровані собі забрала.

- Як так можна, - прагне повірити у неможливе Марійка. - А ще тобі вказувала, що Свєтці давати! Яка вона після цього мати?

Наступного ранку приходила Геня. Двері їй відчинив Микола.

- Мамо! - від несподіванки промовив Микола. - Заходьте.

- Не треба, - каже Геня. - Я і тут постою.

- Та заходьте! Не треба дутися без причини. Ми вам нічого не робили.

- Без причини? Ви ж мене вигнали! Хіба це не причина?

- Хто вас виганяв?

- Ви виганяли, а твоя жінка ще сказала, що вона мені так наворожила, що тепер я вмру!

- Та коли таке було? Коли вона таке казала? Я в це не вірю. Я свою жінку добре знаю.

- Запитайся у Марійки. Вона це чула.

- Такого не було!

- Але тепер я їй так наробила, що вона здохне!

- Якщо ви так, то ідіть геть.

Геня пішла до ліфта, а Микола закрив двері. Ввечері була така розмова:

- Я чула?! - скипіла від злості Марійка. - Коли я таке чула? Ну, вона брехуха! І ще сміє мене використовувати у своїй цілях!

- Вона мені тепер таке наробила, що я здохну! - плаче Ольга. - А чим я їй завинила? Тим, що їй воші била, чи тим, що надто догоджала?

- Не плач. Є за кого плакати, - каже Микола.

- То вона кульчики вкрала, це точно. Тепер буде щось ворожити, - продовжує плакати Ольга. - Але чим їй Свєта винна?

- Нічого вона не наворожить, - заспокоює її Микола. - Не вір ти в це.

- Як не вірити. Колись вона казала так само Катерині. Постійно нам торочила, що Катерина на неї ворожить. А хто швидше вмер? Катерина. То баба їй так наробила і вона тому померла. А тепер моя черга, тепер вона до мене добралась.

- Мамко, не вір ти в це. Якщо вона наворожила, то це піде до неї, а не до тебе. Коли ти ні в чому невинна, то тобі нічого не буде, то не подіє.

- Ой, Марійко, ти ще не знаєш, як люди вміють ворожити, - бідкається Ольга. - Так наворожать, що ти ціле життя бідуватимеш чорно!