Книги Українською Мовою » 💙 Фантастика » Кордон у вогні 📚 - Українською

Читати книгу - "Кордон у вогні"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Кордон у вогні" автора Адам Пшехшта. Жанр книги: 💙 Фантастика / 💙 Детективи. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 12 13
Перейти на сторінку:
поглядом офіцера Борковський почастувався цигаркою. Перш ніж він дістав сірники, Кроне дав йому прикурити, сам теж закурив.

-- Як гадаєте, -- почав розмову. – Ця засідка має хоч якийсь сенс?

Вахмістр здивовано зауважив, що Кроне дійсно очікує від нього відповіді.

-- Отже? – підгонив його офіцер, видихаючи дим.

-- В технічному сенсі – так, -- відповів непевно. – Як тільки радіостанція обізветься, вона наша.

-- А не в технічному?

-- Я так розумію, шукаємо ми не друга?

Капітан кивнув, спокійно вдивляючись в Борковського.

-- Кожен селянин докладно оглянув наші машини. Якщо він хоча б щось знає про радіопеленгацію, то ніколи не відізветься. Тобто, доки ми тут стоятимемо.

-- Я про це думав, -- признав Кроне. – Але щоб докладно визначити, з якої хатини походить сигнал, потрібно, щоб антени були біля села, правильно?

-- Якщо обов’язково точно визначити будинок…

-- На жаль, так, -- обірвав його похмурим тоном офіцер. – Однак, не думаю, щоб особа про яку я думаю, багато про це знала. Її просто навчили обслуговувати передавач.

-- А якщо Ви помиляєтеся, капітане? – ризикнув запитати Борковський. – Якщо ми його сполошимо?

-- Це не обов’язково чоловік, -- відповів після короткої мовчанки Кроне. – Якщо я помиляюся на рахунок нашого таємничого незнайомця… чи незнайомки, доведеться обшукувати ціле село. Це нікому не сподобається, але іншого виходу не буде. – Він знизав плечима. – Такий передавач не голка – знайдемо.

-- Якщо виключити з зони прослуховування маєток, можна буде зосередити вантажівки ближче до села, визначити докладніше місце, -- зауважив вже не так непевно вахмістр.

Капітан повільно покрутив головою, мовчки докурив цигарку.

-- Ні, -- сказав рішуче. – Нічого ми виключати не будемо.

Відкрив портсигар, витряс всі цигарки й розсіяним рухом запхав їх в руку Борковському.

-- Завтра принесу ще, -- пообіцяв і пішов геть. Широка спина офіцера швидко зникла в нічній темряві. Зашумів вітер, приносячи запах степових трав і вологої після дощу землі. Через напіввідчинені двері вантажівки доходило тихеньке попискування приймача. З’явилися перші зірки.

***

Всі були озброєні: шестеро солдатів у бойових касках причаїлися, готові до бою, стискаючи в руках кавалерійські карабіни Маузера, Нарбутт-Одоланицький тримав дулом вниз службовий револьвер, Кроне витягнув потужного Кольта M1911. Вони чекали на сигнал. Нарешті на краю недалекого лісу з’явилася постать в мундирі, підняла червоний прапорець.

-- Вперед! – скомандував Кроне. – Передає.

Перехоплена попереднього дня депеша не тільки дозволила локалізувати передавач, а й, надзвичайно швидко розшифрована, виявила час наступного сеансу зв’язку.

Солдати блискавично забігли на подвір’я, троє залишилися назовні хатини, решта рушили всередину. Майже безшумно вони дісталися до першої кімнати – в сінях не було підлоги, тільки втоптана глина. Вона заглушила тупіт важких, військових чобіт. Жінка, що стояла біля вікна, відкрила рот, щоб крикнути. Не встигла. Один з солдатів штовхнув її в живіт дулом карабіна, коли впала – заткнув їй рот. Наступна кімната була порожня, але з-за прочинених дверей доходив тихий стукіт телеграфічного ключа. Хтось передавав азбукою Морзе. Кроне потужним копняком відчинив двері, готовий до пострілу. Молода, красива жінка – одна з доньок Гінтофа тримала перед очима чоловіка за передавачем відкриту книжку з кодами. Побачивши чужинців, оператор радіостанції потягнувся до шухляди столу. Проте не встиг – капітан вдарив його в плече рукояткою пістолета, солдати відтягнули від передавача, наділи наручники. Невдовзі всіх трьох вивели під конвоєм з хатини.

-- Отже, як ти й припускав, всі вони були в цьому замішані, -- буркнув Одоланицький. Кавалерист заховав зброю, підняв кинуту книжку з кодами.

-- Що далі? – запитав.

-- Слідство і суд, -- Кроне знизав плечима.

-- Він все-таки кавалер ордена Virtuti Militari, -- промовив непевно ротмістр. – Може краще його нишком…

-- Ні, не краще, -- твердо відповів Йоган. – Але дякую, що нагадав. Потрібно перестрахуватися.

-- Перед чим? – підвів брови Одоланицький.

-- Наприклад, перед якимись гарячими головами, які охоче вручили б Гінтофу пістолет з однією кулею в магазині. – Одоланицький скривився, видно Кроне потрапив в ціль. – Такий процес не вдасться провести нишком. Батько, герой останньої війни, і дві красивих жінки, його доньки, створили сімейну ячєйку. Як ти собі уявляєш “нишком”? Газети зроблять з цієї справи сенсацію.

-- Красивих? – обурився ротмістр. – Щонайбільше: не бридких.

Кроне коротко засміявся.

-- Нічого, -- заявив. – Журналісти й так зроблять з них красунь, це збільшує тиражі.

Коли офіцери вийшли з хатини, один з солдатів, які й далі пильнували подвір’я, підвів їм коней, легкою риссю вони направилися в бік маєтку.

-- Корицький останнім часом якось краще виглядає, -- сказав Одоланицький. – Ти зауважив?

-- Зауважив, -- буркнув Кроне.

Він стиснув колінами боки скакуна, прискорив. Було видно, що він не має наміру ганяти наввипередки, просто накинув темп, щоб перешкодити нормальній розмові. Ротмістр не наполягав. Приїхавши в маєток, вони відразу пішли в кабінет господаря – там знаходився телефонний апарат. Кроне покрутив ручку і додзвонившись на телефонну станцію, назвав по пам’яті номер, з яким хотів з’єднатися.

-- Це Генеральний інспектор збройних сил, -- пояснив. – Доведеться почекати.

-- Мені вийти? – запропонував Нарбутт –Одоланицький.

-- Ні, я хочу, щоб ти залишився, ця розмова стосується й тебе.

Перш, ніж ротмістр запитав, у чому справа, капітан підняв слухавку.

-- Так, це Кроне, прошу з Комендантом, -- кинув коротко.

-- Вітаю, Ясю, -- обізвався невдовзі Маршал. Йоган тримав слухавку на певній відстані від вуха, тож Одоланицький без проблем чув гучний голос Пілсудського.

-- Дозвольте доповісти…

--

1 ... 12 13
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Кордон у вогні», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Кордон у вогні"