Книги Українською Мовою » 💙 Історичний роман » Хазяїн Чортового млина, Кулик Степан 📚 - Українською

Читати книгу - "Хазяїн Чортового млина, Кулик Степан"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Хазяїн Чортового млина" автора Кулик Степан. Жанр книги: 💙 Історичний роман. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 10 11 12 ... 82
Перейти на сторінку:
Розділ 6

Зважаючи на вранішню годину, корчма зустріла козака байдуже. Двері доволі просторої хати хоч і не були зачинені, але і сніг зі сходів ніхто не відгортав. Певно, корчмар вирішив, що як комусь пильно треба, то і замет на порозі перепоною не стане; не великі пани сюди ходять, а в нього руки не куплені, щоб перед кожним стежку прочищати. І, судячи з натоптаних слідів, мав рацію — таки не перешкоджало. А, для найохайніших, у кутку, біля входу стояв обшарпаний березовий віник — обмести валянки, щоб не мокріли в теплі.

З широких сіней в шинок вело двоє дверей. Ті що праворуч виявилися замкненими, зате інші легко гойднулися назустріч, випускаючи зсередини якогось розхристаного, геть п’яненького міщанина. Зустрівшись поглядом з його осоловілими очима, Нестор про всяк випадок, притиснувся до стіни, даючи чоловікові дорогу. Той мугикнув щось, протупотів повз... а ще за мить знадвору донісся глухий звук падіння і невиразна лайка. 

Пусте. Зима вміє м’яко постелити. А що вже світає, то і вічний сон гульвісі не загрожує — за годину-дві хтось нагодиться, та й підніме, якщо сам до того часу не оговтається на холоді.

Ступнувши в сизу хмару, що вирвалася у сіни, Нестор опинився у широкій залі, кволо освітленій кількома масляними світильниками, що ледь жевріли прикрученими ґнота́ми в кутах приміщення і в простінку між двома вікнами. Ще один — більший і яскравіший горів над шинквасом, за яким, поклавши голову на вискоблену ляду, дрімав господар закладу. Або хтось з помічників. Хоча, судячи по великій, лискучій лисині, це й був Лейба.

В залі, з відвідувачів було лише двійко чоловіків, зодягнених у жовнірські, темно-синього кольору, жупани і з шаблями біля боку. На столі перед ними стояли миски з наїдками, а от куманця чи штофу з горілкою не було. Тільки дві пузаті глиняні кружки, з котрих вони, час від часу запивали їжу. Жовніри їли похапцем, вочевидь, поспішали. До ворожки не ходити — гінці. Куди і від кого? А біс їх тещу знає. Чи не байдуже?

— Доброго ранку, гостей приймаєте? — підійшов до шинквасу.

Шинкар підвів голову, покліпав очима, приглядаючись оцінююче, а тоді кивнув:

— Пити? Їсти? Що пан запорожець бажає?

От, вражий син, одразу пізнав низовика. Що то досвід.

— Чарчина з морозу не зашкодить, — статечно пригладив вуса Нестор. — Але і від гарячої страви не відмовлюся.

— Сьогодні ще не варили… — розвів вибачливо руками Лейба. — Можу хіба юшки загріти? Добра юшка. Сама гуща залишилася. Є ще трохи тушкованого м’яса і підливки. Але якщо конче, то можна яєць всмажити на солонині.

— Годиться, — мимоволі ковтнув слину Нестор, бо останній раз їв гаряче днів п’ять тому у зимівнику Івана Сича, а далі вже харчувався лиш тим, що було в торбі, трохи розігріваючи хліб та буженину на вогні. 

— Що саме? — перепитав шинкар.

— А от усе те, що сказав, усе і неси. Яєць десяток. Солонини і цибулі не шкодуй! Горілки чарку… — уточнив Нестор і бачачи, що той не квапиться, витягнув з-за пояса таляр і поклав на ляду. — Старчить?

Шинкар вправно змів долонею срібну монету, розплився у привітній посмішці і голосно загукав: — Ривко! Грій юшку і підливку! Юзю! Бігцем в курник! Десяток яєць неси!

Потім повернувся до Нестора:

— Прошу, пана козака, сідати до столу… Зараз усе буде… І люльку викурити не вспієте. Від Лейби ще ніхто голодний не пішов.

Жовніри мазнули очима по новоприбулому, але, певно, не побачили нічого для себе цікавого, бо байдуже відвернулися і продовжили жваво орудувати ложками.

Корчмар не здурив. Нестор лише повісив кожуха на вбитий у стіну гак, умостився зручніше і витяг з-за халяви ложку, як худорляве, чорнооке дівчисько, з іще заспаним обличчям, поставило перед ним пів хлібини, чарку, карафку з горілкою і миску паруючої юшки.

— Смачного…

— Дякую.

— На здоров’я… Пан козак дозволить? — не чекаючи згоди, Лейба присів на лаву навпроти.

— Пан тут господар… — потис плечима Нестор, наповнюючи чарку. — Але юшкою не поділюся…

Шинкар посміхнувся, виказуючи, що оцінив жарт, а тоді продовжив:

— Чи не буде нахабством з мого боку поцікавитися, у якій справі пан запорожець завітав до Сміли? Чи і як вони… — мотнув головою в бік жовнірів, — проїздом?

Перш ніж відповісти, Нестор випив півчарки, занюхав скоринкою і повагом, щоб не обпектися, сьорбнув кілька раз юшки.

— У справі… І вже знаю, що пана сотника нема в місті. Але мені й писаря вистарчить.

— Угу… — кивнув Лейба. — А що наш писар швидше як в полудень до управи не ходить, теж знаєте?

— Нема на то ради… — знову потис плечима Нестор і знову заходився біля юшки. Вона й справді була вище будь-якої похвали. Густа, як куліш, навариста. В міру приправлена спеціями. Годі відірватися.

Лейба зачекав трохи, не відволікаючи, а потім продовжив.

— Не смію питати… Чи пан козак прибув до нас простісінько з Січі?

Короткий кивок.

— Далебі… То скільки ж пан у дорозі?

— Акурат на Катерини виїхав… — Нестор відповів, бо саме наливав горілки вдруге і мав вільного рота.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍
1 ... 10 11 12 ... 82
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Хазяїн Чортового млина, Кулик Степан», після закриття браузера.

Подібні книжки до книжки «Хазяїн Чортового млина, Кулик Степан» жанру - 💙 Історичний роман:


Коментарі та відгуки (0) до книги "Хазяїн Чортового млина, Кулик Степан"