Книги Українською Мовою » 💙 Історичний роман » Хазяїн Чортового млина, Кулик Степан 📚 - Українською

Читати книгу - "Хазяїн Чортового млина, Кулик Степан"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Хазяїн Чортового млина" автора Кулик Степан. Жанр книги: 💙 Історичний роман. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 11 12 13 ... 82
Перейти на сторінку:

— Азохен вей… Три тижні… — аж сплеснув руками жид. — Це-це-це… Тоді нехай пан запорожець собі їсть, і уважно послухає, що Лейба має сказати.

Нестор кивнув, даючи знак, що слухає.

— Якщо пан козак знайде за поясом бодай ще одного таляра, то Лейба знає, як його зужиткувати з користю і приємністю.

Нестор самими очима показав, щоб той продовжував, підсовуючи до себе ближче тарілку з великими шматками м’яса в ароматно паруючій підливці.

— До обіду ще добрий кавалок дня, а пан, як я розумію, в Смілі нікого не має і не знає?

Нестор і це підтвердив, кивком. Бо з набитим ротом не здужав би промовити й слова, навіть як би дуже захотів.

— От… І як пан козак думає згаяти час?

Посмик раменом у відповідь.

— Так Лейба собі і подумав! — становчо підняв вказівний палець шинкар. — І не кажіть, що подумав зле, бо то не буде правда.

Шинкар витримав невелику паузу.

— Я ось що маю казати. Як пан козак подивиться на те, щоб скоротати ту зайву часину не на твердій лаві в корчмі чи на морозі під управою, а в теплій хаті і на м’якій перині?

— Пан козак скаже, що то було б вельми не зле… — Нестор саме закінчив з гуляшем і обтирав вуса, дивлячись, як до столу дріботить все та ж чорнява дівчинонька з великою тарілкою яєчні.

— Розумне рішення, — похвалив Лейба. — То, може, пан козак також не матиме нічого проти балії з гарячою водою, а також — випраного і попрасованого одягу?

— Пан Лейба вдає з себе чарівника? — посміхнувся Нестор, у котрого при цих словах на шкірі сирітки повиступали, а холод минулих днів і ночей озвався аж у суглобах.

— Жодних чар, — змахнув руками шинкар. — Лише маленький ґешефт і ще менший порнос. Моя двоюрідна тітка Циля мешкає зовсім поруч і охоче прийме на постій такого знатного пана.

— Буду вдячний… — щиро відказав Нестор.

— А може… — шинкар озирнувся чи донька не стоїть поруч, присунувся ближче, понизив голос і підморгнув. — …може, пан козак ще чогось бажає? Такого ж м’якого і не менш приємного, як перина і купіль? Але то вже, прошу пана, за окрему плату.

З несподіванки Нестор мало не вдавився. Відкашлявся, витер рота і гмикнув.

— Я бачу, ґешефт в пана Лейби поставлений на широку ногу.

— О, ні… — поривно замахав руками той. — Нехай пан козак не подумає лихого. Я не тримаю дім розпусти. Лише для поважних гостей. Моя племінниця Сара третій рік як овдовіла. Чоловік втонув, під кригу провалився. Зовсім молода. Шкода її… В малому містечку всі на виду. Все на язиці… А так — і пану добре, і їй розрада… і сякий-такий шеляг в хаті не зайвий. А найпаче — поголосу не буде.

— За перину, одяг і купіль домовилися, — кивнув Нестор, трохи подумав і продовжив. — Що ж до Сари… Ось. Тримай… — козак поклав на стіл дві срібні монети. — Знаєш, Лейбо… Три тижні в сідлі, ночі на снігу. Не доїдав, не досипав… Не хотілося б червоніти перед молодицею. Але… нехай прийде. Хоч спину потре. Ну, а не заладиться діло, не ображу.

— Ну, то доїдайте, а я гукну Юзика. Син пана і запровадить. А що до несправності… то панові не варто такими дурницями перейматися… — змовницьки посміхнувся шинкар. — Сара хоч і молоденька зовсім, та ж не дівка — розбереться що до чого.

— Домовилися…

Нестор подивився на шинкаря, що вставав з-за столу і таки вирішив запитати.

— Чи пан Лейба може знає когось з родини Твердохлібів?

— Горішніх, Долішніх чи Зарічних? — уточнив той.

— Того не відаю, — помотав головою запорожець. — Я лише Максима Твердохліба знаю.

— Максима? — перепитав Лейба задумливо. — Не вхопив, значить, дідько песиголовця… Вай вей…

— То пан його знає? — Нестор вже навіть злитися поволі почав. Ну а як інакше? Кого не запитаєш — роблять страшні очі і нічого не розповідають.

Але Лейба, на відміну від старого Омелька, втікати не став. Затримався.

 — Не надто добре. Усі, хто за рікою живе, то інша парафія. На особині тримаються. Але чув, що геть недобре там було. Подробиць не знаю. Одне достеменно — і старий Тарас, і обидва старші сини його в одну ніч пропали. І тільки Максима бачили люди напоранок, як гнав коня пріч, немов очманілий. От і судіть самі, пане запорожець, який з того всього можна вислід зробити?

— Справді… — погодився Нестор, чухаючи потилицю. — Чимось тхне…

— Отож бо… То кликати Юзика?

— Не бачу перепони. — Нестор витер тарілку останньою скоринкою і відправив її в рота. — Quae sunt Caesaris Caesari* (*лат., — Віддайте кесарю кесареве…) То справи давні, а ми нині живемо.

1 ... 11 12 13 ... 82
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Хазяїн Чортового млина, Кулик Степан», після закриття браузера.

Подібні книжки до книжки «Хазяїн Чортового млина, Кулик Степан» жанру - 💙 Історичний роман:


Коментарі та відгуки (0) до книги "Хазяїн Чортового млина, Кулик Степан"