Книги Українською Мовою » 💛 Молодіжна проза » Наречені на свята, Лана Кохана 📚 - Українською

Читати книгу - "Наречені на свята, Лана Кохана"

229
0
10.03.24
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Наречені на свята" автора Лана Кохана. Жанр книги: 💛 Молодіжна проза. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 10 11 12 ... 146
Перейти на сторінку:

Я невпевнено кивнула.

— Чудово. Але після мене зваблювати його підеш ти.

— Я?

— Ти, люба, ти.

— Я не вмію.

— У мене інша інформація.

— Я давно цього не робила.

— Якщо виграєш, виконаю одне твоє бажання, — вело це чортеня в людській подобі.

— Яке?

— Будь-яке. Але якщо перевагу нададуть мені, винна бажання будеш ти.

— Чий номер, того й перемога? — давала собі час на вагання я.

— Так.

— Залицяємось до когось одного?

— Ага.

— До того, кого я оберу?

— Лапко, — засміявся Тиміш.

— Згода! — кивнула я й махом осушила склянку коли. Грюкнула нею по барній стійці. — Тільки я йду перша.

Якщо першим піде він, це зведе мої шанси нанівець.

Я скинула руді пасма за спину, розім'яла шию, трішки покусала губи й рішуче зробила крок уперед.

— Стривай! — схопив мене за рукав светра Тиміш. — А хто жертва?

— Отой! — вказала я на парубка з зеленими бровами.

Так, займалась ошуканством. Розповім про це священнику на сповіді… десь коло Великодня.

— Неочікувано. — Тиміш сперся на барну стійку. — У тебе п'ятнадцять хвилин.

Я кивнула, зробила дефілейні два кроки й повернула назад.

— Нічого не вийде. Я геть забула, як то з чоловіками робиться.

— Ти й не згадаєш, якщо сидітимеш весь вечір тут. На ось — зроби ковток і дій!

Я із сумнівом подивилася на бокал із темного скла, тоді на Тимоша, знов на бокал — прийняла його й ковтнула.

— Кха-а-а! — замахала рукою на обличчя, зморщившись як той абрикос в дегідраторі.

— Дідько, Лізо, ну хто так п'є?

— Ха-а-а-а! — видихнула я, маючи на увазі «Якого біса він був повний?!».

Хіба Тиміш не пив? Логічно ж було дати мені стакан, якщо там вже на денці лишилось.

— Добре, так, на сьогодні ігри всьо.

— Нічо не всьо!

Матінко, голос як у старухи з ангіною!

— Я переможу!

— Ми змагаємось не в тому, хто довше встоїть на своїх двох, Лізо. Та й навіть так, ти вже майже програла.

— Зась! Я прекрасно тримаюсь.

Дійсно прекрасно. А от слова вимовляла насилу.

Що воно було в його бокалі? Горілка? Віскі? Медичний спирт?

— Тимоше! — окликнув його хтось позаду.

Я подалась убік, щоб подивитись, і Тиміш стис моє плече, притримуючи від падіння. Висока білявка з кирпатим носом і яскравими червоними губами крокувала до нас, вимальовуючи вісімки стегнами.

— Привіт, ем...

— Діана.

— Діана, так! — підхопив Тиміш, усміхаючись. — Перефарбувалась — тебе й не впізнати!

— Та тако, знаєш, тільки трошки оновила колір, — поправила кучері вона.

— А образ заграв геть по-новому.

Діана сяйнула зубами-перлинками й перевела погляд на мене:

— А це твоя дівчина?

— Пхм, — подавилась смішком я. — Вона думає, що я твоя дівчина, — нахилилась до Тимоша, почергово вказуючи на нас із ним пальчиком.

— Маячня, правда?

— Агась, — ствердно хрюкнула я й прикрила ніс долонькою.

— О, то ти, кхм, — розправила плечі Діана, висуваючи вперед бюст. — Знаєш, місяців п'ять вже минуло.

— Невже п'ять? А здається, ніби то було вчора.

— Є таке. Я маю на увазі, час дивна штука, чи не так?

— І не кажи!

Тиміш зиркнув на мене. Я показала йому великі пальці, запевняючи: «Усе тіп-топ».

— Знаєш, я сьогодні тут із подругами. Святкуємо підвищення.

— Мої вітання!

— Передам. Та я це казала до того, що, знаєш, може, не сьогодні, але якось… ну, ми могли би зустрітися ще.

— О. Ні, дякую.

— Ти не, хах. Ти неправильно мене зрозумів.

— Певен, що правильно.

— Ти ж казав, що провів прекрасну ніч?..

— Так. Напрочуд гарний секс, особливо зважаючи на те, що з ледь знайомими людьми це ще та лотерея.

— Саме так! — хихикнула Діана. — Тому я й пропоную… ну, знаєш… — Вона хитнула головою й золотаві кучері вильнули за нею. — Знову витягнути щасливий білет.

— От тільки мене це не цікавить.

— Просто секс тебе не цікавить?

1 ... 10 11 12 ... 146
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Наречені на свята, Лана Кохана», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Наречені на свята, Лана Кохана"