Книги Українською Мовою » 💛 Наука, Освіта » Свобода і терор у Донбасі, Хіроакі Куромія 📚 - Українською

Читати книгу - "Свобода і терор у Донбасі, Хіроакі Куромія"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Свобода і терор у Донбасі" автора Хіроакі Куромія. Жанр книги: 💛 Наука, Освіта. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 10 11 12 ... 144
Перейти на сторінку:
південь мав тенденції до відокремлення. Він традиційно приваблював старовірів і сектантів, які шукали тут свободи. Донбас і Новоросія загалом були бастіонами «величезного поширення сект»[138]. За словами одного кубанського козацького отамана, «генія російського народу» завжди вабив південь; отже, реформа Петра I була помилкою; для росіян козаки були втіленням притягальної сили півдня. 1919 р. цей отаман звернув на це увагу командира білої армії О. І. Денікіиа, який утік на вільний південь із півночі, захопленої більшовиками[139].

Козацької войовничості або їхньої леґендарної сили боялися навіть у 1960-х роках. При першій звістці про знаменитий страйк 1962 р. у Новочеркаську, на краю Донбасу, радянське військове командування Північного Кавказу відреаґувало заявою: «взбунтовались казаки». Гнів народу проти Москви був таким, що люди побили жінку і вирвали їй волосся лише тому, що вона мала прізвище Хрущова[140], як у радянського лідера в Москві.

Навіть на колишній землі запорозьких козаків громадянська війна, здається, оживила їхні бойові традиції у формі широкомасштабної анархістської селянської війни (махновщина), яка захопила Донбас. Упродовж громадянської війни, яка тривала з 1918 по 1920–1921 рр., більшовики закидали українським селянам те, що в них «надзвичайно чітко викристалізувалася індивідуалістична свідомість і міцні анархістські тенденції». Українські селяни, що не приєдналися ані до радянської влади, ані до білої армії, були не схожі на своїх російських колеґ[141]. А загалом козацька спадщина становила основу української національної свідомості[142] і, в очах Москви, породжувала сепаратистські прагнення вільної, незалежної України. Отже, за радянської влади академічні дослідження українського козацтва були дуже обмежені, а «інколи були практично табу». Всі українські політичні групи, зокрема й молода Українська Радянська республіка, використовували козацьку символіку. І коли нещодавно вималювався і став реальним шанс здобути незалежність, козацьке минуле стало «фокусом національного самоототожнення»[143].

Як показує утворення козацького війська, Дикий степ відіграв важливу роль в історії України й Росії. Багато козаків були спершу втікачами, шукачами свободи. Поет Тимко (Хома) Падура (1801–1870) співав:

Козак пана не знав звіка,

Бо зродився на степах[144].

Упродовж років до козаків приєднувалися у степу численні селяни, які рятувалися від політичних та економічних утисків на півночі. Наприклад, знаменита опричнина Івана Грізного завдала країні великої руйнації, і багато селян знаходили притулок у степу[145]. Почасти у відповідь на вимогу поміщиків стримати переселення їхніх селян у вільний степ, на південь та в інші реґіони, Московська держава в XVI–XVII ст. запровадила кріпацтво[146]. Позбавлення свободи пересування не зупинило масової втечі селян. Навпаки, це дало їм іще один привід для втечі. Декого з них ловили і повертали їхнім власникам, проте інші здобували у степу волю. Їхнє переселення Москва сприймала не цілком неґативно, оскільки вважала, що це сприятиме надійнішому захисту південних кордонів від «невірних» мусульман.

Степ приваблював також різного роду злочинців і переслідуваних політично чи релігійно людей, які шукали собі притулку: тут «вони почувалися як риби у воді»[147]. Багато протестантів, католиків і старовірів — тих, хто дотримувався давніх обрядів після розколу церкви в XVII ст., — оселялися в степу. Неправославні християни становили значний відсоток місцевого населення (зокрема й козаків). Коли революційний рух набрав сили і політичні переслідування стали жорстокішими, на південь почали тікати й революціонери.

Економічний розвиток у степу, особливо у другій половині XIX ст., привабив сюди багато народу з центральної Росії та України, які шукали тут вільнішого і кращого життя. Наявність економічних можливостей спонукала до переселення сюди і багатьох євреїв, причому вони заселяли й землі на захід від області Війська Донського, що були в межах зони осілості[148].

Однак більшість уявлень, пов’язаних із вільним степом, виявилася лише міфом. Багато людей, які втекли від утисків, знову стали об’єктом нещадної експлуатації після того, як у XVIII ст. було знову запроваджене або ж посилене кріпацтво. Після розкріпачення 1861 р. зміцніли господарства дрібномаєтного дворянства і куркулів. Справді, селяни, більшість із яких були українці, обробляли значно більші земельні наділи, ніж російські селяни на півночі, і напередодні 1905 р. заборгованість у сплаті викупу за землю в Донбасі була набагато меншою, ніж, скажімо, в Тулі. Саме тому місцеві українці загалом значно неохочіше йшли на роботу в шахти і на заводи. Проте в українському степу економічна диференціація селянства була інтенсивнішою, аніж в інших місцях[149]. Тому народна ненависть до куркулів була в степу дуже сильною[150]. Після скасування кріпацтва в житті людей і в сільському господарстві, і в промисловості була присутня безперечно капіталістична логіка, проте на півдні завжди були свої специфічно південні риси, як зауважив письменник Костянтин Паустовський:

«Важко було зрозуміти одразу, хто населяв Юзівку. Незворушний швейцар готелю пояснив мені, що це “підлипали” — скупники поношених речей, дрібні лихварі, базарні перекупки, куркулі, шинкарі і шинкарки, що підгодовувалися біля околишніх робітничих і шахтарських селищ»[151].

Степ був далебі не вільний.

Так само «вільний» степ не завжди відповідав своїй репутації в політичному аспекті. Наприклад, формально демократичне врядування донських козаків у формі кругів і отаманів було значною мірою міфічним, утративши ту маленьку частку реального, що була в ньому до того, як козаки опинилися під владою Москви.

Романтичний образ степу також не був властивий Донбасу. Той, хто приїхав у Донбас, був би розчарований, не знайшовши тут «солодкої гіркоти полину», яку традиційно пов’язують зі степом. Донбас пахнув пилюкою і димом. Скрізь було «те саме — степ, заводи, шахти, степ»[152].

Проте «сам міф мав величезне значення, бо давав кожному модель вирішення проблеми», як колись зауважив Алберт Гіршман із приводу американського Заходу[153]. А міфологія (і образ) вільного степу вплинули й на політику[154]. Точнісінько, як козаки, жителі вільного степу — некозаки — здавалися Москві цепокірними борцями за свободу і незалежність. Справді, їхня репутація зовсім не підбадьорювала центр. Саме тут, у степу, здебільшого під проводом козаків, відбулися головні селянські повстання в XVII–XVIII ст. У XX ст. історія повторилася, підкріплена цього разу новими елементами в містах (робітничим рухом). Для Москви образ вільного степу був більше, ніж просто міфом.

Слід бути обережним, наголошуючи на силі міфу, культури і традиції. Тридцять років тому Беринґтон Мур Молодший застерігав від твердження, що «культурна і суспільна неперервність не потребує пояснення»:

«Щоб зберегти і передати систему цінностей, людей б’ють, карають, саджають у в’язниці, кидають до концтаборів, засипають лестощами, підкуповують, роблять із них героїв, заохочують читати газети, ставлять до стіни і розстрілюють,

1 ... 10 11 12 ... 144
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Свобода і терор у Донбасі, Хіроакі Куромія», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Свобода і терор у Донбасі, Хіроакі Куромія"