Книги Українською Мовою » 💙 Бойове фентезі » Пазурі Дракона, Kira Night 📚 - Українською

Читати книгу - "Пазурі Дракона, Kira Night"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Пазурі Дракона" автора Kira Night. Жанр книги: 💙 Бойове фентезі. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 10 11 12 ... 37
Перейти на сторінку:
Частина 8. Спроба втечі

 

Несучись по комплексу я чула його гарчання, знаючи що йому не знадобиться багато часу щоб зростити кістку, тому прискорила біг, влетівши за поворотом у Руслана, який вів на тренування групу бійців.

Руслане, як я рада тебе бачити! Мені потрібна твоя допомога! - я швидко взяла його під лікоть і відвела від шокованих найманців. Кіро, що ти знову наробила?! - загарчав на мене Руслан, щойно ми вийшли за ріг. Нічого серйозного, переживе. - швидко сказала я. - Сховай мене! Сховати? - посміхнувся він, але тут же зблід почувши рик Джая з верхніх поверхів. - Кіро, ЩО ти зробила?! - загарчав уже Руслан. Будь ласка, Русланчик, любий! - я міцно обійняла його. - Благаю, сховай! Чорт би тебе побрав! - він схопив мене за руку і потяг за собою коридорами. - За мною!

Біжучи вже вдвох коридорами, Руслан привів мене до тренувальних залів і повів у кінець приміщення. Там за прихованими дверима виявився ще один тренувальний бокс.

Будь тут! Нікуди не виходь поки я не прийду. - гаркнув Руслан і швидко зачинив двері штовхнувши мене всередину. - Коли я повернуся, то чекаю від тебе докладне роз'яснення про те, що сталося!

 

Двері зачинилися і я залишилася одна у великому темному приміщенні. Полегшено зітхнувши і налаштувавши голосферу на освітлення, я підкинула її в повітря і озирнулася. Бокс був прихований за товстими кам'яними стінами та замаскованими дверима. Підлога була з гумових накладок, стіни кам'яними, а сам бокс трохи більший за інші. Помітивши консоль, я підійшла до неї і залізла в налаштування доступу, відкриваючи записи з внутрішньої камери, та камер на всій базі. Руслан вів тренування, хоча я зовсім не чула його через приховані двері, Джай нишпорив по базі у пошуках мене, а його рука вже зцілилася.

Що ж, виходити не варто. Я ще трохи покопалася в налаштуваннях консолі та ввела підпрограму Притулок, зі свого браслета перекинувши код на консоль. Тепер це місце було повністю безпечним та слухалося всіх моїх команд. Увімкнувши на голосфері ліс, я прикрила очі і глибоко вдихнула. Відчувши подих вітру і запах хвої, трави, землі та води я посміхнулася і розплющила очі. Я була вдома, в Йенардині. Роззувшись я повільно пішла травою вздовж дерев. Ілюзія була гарною, хоч і не точною. Зрозумівши, що втомилася після сутички з Джаєм, тренування, бігу по коридорах та безсонних ночей у пошуках обладнання і покращенні спорядження я просто сіла на траву, оперлась спиною об дерево і не помітила як заснула.

 

Тим часом Джай нишпорив по всій базі в пошуках Кіри. Помітивши його, Руслан усміхнувся.

Друг, чого ти носишся? - посміхаючись дивився Руслан на розлюченого Джая. Ти бачив Кіру? - гаркнув на нього Джай. - Відповідай! Не бачив я малу. – знизав плечима Руслан. Сука.. Я вже весь комплекс обшукав, я не відчуваю її запаху.. Не могла ж вона.. - роздратовано відповів чоловік. Слухай, у мене чекає свого часу пляшечка гарного хереса. Ходімо, розкажеш про своє лихо. А мала... сама з'явиться. - запропонував Руслан, підійшовши і поклавши руку на плече другові. Так, напевно ти маєш рацію. - відповів чоловік, стомлено поклавши руку на очі.

Пройшовши до кабінету, Джай все ще не міг заспокоїтися, але Руслан посадив його в крісло і простяг келих золотого хереса.

Розкажеш, що трапилося? – спитав Руслан. Налий ще. - тільки й сказав Джай, одним ковтком спустошивши келих.

Неабияк напившись чоловік розповів історію як зустрів своє кохання тисячолітньої давності в особі Кіри, яка так схожа на мати. Як вирішив перевірити її сили, як він не зміг стримати накопичених емоцій і бажання і як вона, чортяка, втекла, зламавши йому руку!

Розумієш, кому іншому я б зубами горло роздер за таке нахабство! - обурювався чоловік. - А її.. А що її? - посміхаючись спитав Руслан, теж неабияк напившись під час цієї історії. А її, бляха, відшльопати хочеться, побити, змусити благати про прощення на колінах. - Джай тихо загарчав і мрійливо усміхнувся своїм думкам. Друг, я і до того як дізнався що вона перевертень зрозумів, що дівчинка вона норовлива, вперта, та ще й нахабна. - доливши ще сказав Руслан. - Пам'ятаєш, їхню сутичку з Ендрюсом на першому колі служби? Сутичку? - здивовано спитав Джай. О, то ти не в курсі?! – засміявся Руслан. - Він же напав на неї першого року, зґвалтував. Що? - загарчав Джай і в його очах спалахнув вогонь. - Я його вб'ю! Охолонь, дівчинка вже сама все зробила! - засміявся Руслан, поплескавши друга по плечу. - Вона прибігла до мене, а я сказав що нехай розбирається сама, інакше їй, такій дрібній та красивій, тут спокою не дадуть. Ррррруслан! - загарчав уже на нього Джай. А в чому я не правий?! – примирливо підняв руки чоловік. - Вона сюди прийшла не як дівчинка за викликом, а як найманка. І слабаки нам тут не потрібні, сам завжди казав. І що вона зробила? - похмуро запитав Джай. Лише накачала його транквілізаторами, розділа, наробила купу компрометуючих фотографій, а ще… - Руслан раптом замовк, не дивлячись на друга. Що? - зацікавлено запитав він. Нууу .. вона видно знала що Ендрюс перевертень .. ну чи просто провчити захотіла .. - зам'явся Руслан. Що вона зробила?! - грізно спитав Джай. Вона відрізала ножем його член і прибила завдало до стіни в їдальні. Чи треба говорити, що до неї більше ніхто не підходив і не чіплявся? - з усмішкою спитав Руслан, а сам зіщулився. А мала не промах! – Джай засміявся. - Знав би, вона три доби у тренувальному боксі вигрібала б за порушення правил. Обидва вигрібали б. Напевно, тому тобі й не розповів ніхто. – посміхнувся Руслан. Все одно, я маю її знайти.. якщо не прибити, то хоч щоб вибачитись. - похмуро сказав Джай, підводячись. Помітивши здивоване обличчя, він додав. - Так, вибачитися! Ти маєш рацію Руслан, силою її не примусиш.. вона чинитиме опір до останнього.. Напевно тому ще жива. - сумно посміхнувшись і відчинивши двері він вийшов із кабінету. Джай, стій! – Руслан важко зітхнув і пішов до друга. - Де ти збираєшся її шукати? Не знаю, скрізь.. - похмуро відповів чоловік. А бити не будеш? – Руслан усміхнувся. Ні, я поки що більше не хочу її бити. Просто поговорю. - відповів він. Я не про Кіру. - Руслан всміхнувся і зробив кілька кроків назад. Рррруслан.. ти сказав що не бачив її.. - загарчав Джай. Ну, сказав. - відповів чоловік. Де вона?! - чоловік загарчав голосніше. Ех, ходімо. Сховав я малу, щоб ти її справді не прибив. - опустивши голову Руслан повів Джая коридорами до зали. ‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍
1 ... 10 11 12 ... 37
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Пазурі Дракона, Kira Night», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Пазурі Дракона, Kira Night"