Книги Українською Мовою » 💛 Молодіжна проза » Ангедонія, АнєчкаLB 📚 - Українською

Читати книгу - "Ангедонія, АнєчкаLB"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Ангедонія" автора АнєчкаLB. Жанр книги: 💛 Молодіжна проза. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 10 11 12 ... 34
Перейти на сторінку:

Так і зробили. Співробітник магазину записав номер, усміхнувся і підморгнув Полі.

А потім, прогулюючись у повільному темпі, спілкуючись і поїдаючи морозиво, батько й донька прямували до будинку. Телефон задзвонив. Ліам.

- Привіт, - розхвилювавшись, відповіла дівчина.

- Ми будемо робити практичну для Г'юза? - вони не бачилися кілька днів.

- Колись точно будемо.

- Чому не сьогодні?

- Ось-ось піде дощ, - Пола підняла погляд на загрозливо-чорну хмару, від якої потемніло все довкола і яка обіцяла затопити все їхнє містечко.

- Я заїду по тебе за п'ятнадцять хвилин.

Розмова перервалася. Пола хотіла заперечити, але, по-моєму, на її думку ніхто не зважав. І вони з батьком швидше пішли в бік будинку.

Час минув, Ліам приїхав, і партнерка, прихопивши із собою той самий рюкзак із книжками та зошитами, сіла в машину.

- Твоя правда. Буде дощ, - водій вказав на великі краплі, що розбилися об лобове скло. - Зателефонувати хмарі й попросити, щоб не надто бешкетувала? Чи на її розсуд?

Авто швидко злетіло з місця.

- Куди ми поїдемо? - супутниця не відводила очей від спалахів блискавок.

- Є одне місце. Будинок, де жив Випадок.

- Це як? - Пола перевела погляд на співрозмовника.

- Це літній будиночок мого діда. Колись до нього прибігло безпритульне цуценя. І зовсім не збиралося йти. Його вирішили залишити. Одному жити зовсім нудно. Дід вважав це щасливим випадком. Так і назвав собаку. Я тоді був ще дитиною. І завжди просив батьків відвезти мене в будинок, де живе Випадок. Тепер цей будинок порожній. А назва залишилася.

- Дідуся більше немає?

- У будинку немає. Йому набридло сидіти без діла, і він вирушив спочатку в Лас-Вегас на "Містер Олімпія". Це міжнародне змагання з бодібілдингу. А потім постійно змінював своє місце розташування залежно від свого настрою. Він мандрує удвох із Випадком.

- Добре це, напевно. Ось так зважитися і повністю змінити перебіг життя.

- Я мало що про нього пам'ятаю. Але одну його фразу, якої він сам дотримується все життя, я пам'ятаю чудово. Він часто говорив: "Якщо тебе щось не влаштовує, постав собі запитання: "А чи все можливе я зробив для того, щоб було по-іншому?""". І він має рацію. У дев'яноста відсотках усіх життєвих випадків, виявляється, ще можна щось змінити. Важливо мати достатньо сил і бажання це робити. Цікаво. Таке просте запитання, а докорінно змінює траєкторію думки. Зі скиглення на план дій. До речі, ми приїхали.

Авто зупинилося біля невеличкого дерев'яного будинку. З таким самим дерев'яним ґанком і верандою. Доріжка з каменів. Поруч фруктовий сад і луг. Тиха провінція.

- Проходь, - Ліам відчинив двері й пропустив відвідувачку.

Пола увійшла й озирнулася. Інтер'єр логічно відповідав. Простота, скромність, затишок. Трохи прохолодно і похмуро, але, загалом, гостинно.

За вікном яскраво засвітилася блискавка. Обоє кинули погляд у вікно. Відразу ж пролунав гуркіт грому.

- Я сподіваюся, ти не боїшся грози? - усміхнувся супровідник.

- А маю боятися?

Ліам увімкнув світло, але одна лампочка зовсім тьмяно освітила кімнату.

- Дефект. Тобі хоч щось видно?

Дівчина розкрила один із зошитів.

- Щось видно.

По даху й у вікна стукала злива. На вулиці ставало ще темніше. Не враховуючи інтенсивних спалахів блискавок, що освітлювали на частки секунди.

Учні розташувалися на великому ліжку. Пола викладала вміст свого рюкзака.

- Давай я пошукаю тобі якийсь одяг, - Ліам побачив бліду й вкриту мурашками руку однокурсниці.

- Не треба.

Дівчина дістала планшет.

- Тут немає доступу до Інтернету, - сказала вона, увімкнувши прилад.

- Круто. Ну, давай по тих книжках, які в тебе є з собою.

Партнерка намагалася знайти розділ, на якому вони зупинилися минулого разу. Руки від холоду трохи тремтіли. У будинку стало вогко через дощ і від цього ще холодніше.

- Ти зовсім змерзла!

- Мені завжди холодно.

- Ще б пак. Це тому, що ти майже прозора, - усміхнувся м'язистий спортсмен.

- Це неправда. Просто спазм судин. Напевно, через погоду. Не звертай уваги.

- Мовчки спостерігати, як ти синієш?

- Ось. Минулого разу ми закінчили на аналізаторах, - Пола нарешті знайшла потрібний розділ і поклала розкритий підручник посередині.

- По-моєму, ми їх уже розписували. І вказували відповідний орган, рецептор, нерв і зону мозку, - зауважив Ліам. - Не пам'ятаєш?

Пола знайшла останні записи в зошиті.

- Ось же вони. Дивись: аналізатор - смаковий; орган - язик; рецептори - смакові бруньки; нерв - лицьовий, язикоглотковий; зона мозку - проміжна, лобова, - уважний учень перегорнув сторінку зошита. - А ось і вся таблиця - зоровий, нюховий, слуховий і дотикальний. Тільки в нас виходить занадто багато теорії. Від нас був потрібен звіт про випробувані на власному тілі певні почуття та емоції. Детально розписати відчутну реакцію організму.

1 ... 10 11 12 ... 34
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Ангедонія, АнєчкаLB», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Ангедонія, АнєчкаLB"