Читати книгу - "Веселий ХелловІн , Arachne "

ГОЛОВНІ ГЕРОЇ - троє привидів:

Бо привид з найбільшими очима і посмішкою до вух. Він завжди сповнений ідей і вірить, що здатний налякати будь-кого, але його прокази часто закінчуються зовсім не так, як він очікував. Його коронний жарт - з'являтися з-за рогу і говорити "Бу!", але чомусь ніхто ще не злякався.

Шеп — привид, який вміє літати безшумно, як пір'їнка. Він - справжній майстер з розіграшів, любить створювати пастки і лякати, непомітно підкрадаючись до жертв. Проблема в тому, що часто лякається сам своїх жартів.

Ух - найгучніший і найенергійніший привид, який любить голосно кричати і раптово з'являтися. У нього завжди найхаотичніша енергія, і його складно не помітити. Щоправда, його друзі іноді просять його бути тихішим, адже його "Ух!" настільки гучне, що навіть лякає їх.

КОРОТКИЙ СЮЖЕТ:

Щороку, на Хелловін, старий цвинтар за містом оживає, але не так, як багато хто думає. Примари з його території зовсім не злі духи, а радше веселі та хитромудрі пустуни. Вони вже багато років розважаються, лякаючи перехожих та намагаючись налякати місцевих мешканців, але цього року у них з'явився новий план.

Три головні герої-примари - Бо, Шеп і Ух - вирішили, що в цей Хелловін вони повинні нарешті налякати справжніх монстрів, які теж збираються на свято! Але як налякати вампірів, перевертнів та зомбі? Ось тут і починається хаос. Кожен із примар придумує свій спосіб: Бо хоче влаштувати світлове шоу з моторошними тінями, Шеп збирається зробити пастку з гарбузами, що літають, а Ух просто кричить на всіх в надії, що його крик злякає хоч кого-небудь.

Але коли вони зустрічаються віч-на-віч зі справжніми монстрами, виявляється, що ті не бояться звичайних примарних трюків. Натомість, монстри теж хочуть веселитися, і вони пропонують нашим героям приєднатися до їхньої зловісної вечірки. У результаті все перетворюється на величезний смішний хаос, де примари, вампіри та інші істоти разом лякають людей, а потім влаштовують найсмішніше і найзабутніше свято Хеллоуїна.

ПРИМАРНИЙ ХЕЛЛОВІН

Щороку, в ніч на Хелловін, старий цвинтар на околиці містечка Лунвуд оживає. У звичайні дні воно здається похмурим і забутим, з потрісканими надгробками, гнилими деревами та зарослими стежками. Але як тільки настає опівночі 31 жовтня, по цвинтарі починають блукати не просто тіні, а справжнісінькі привиди. Але не варто їх боятися — насправді вони справжні веселята, і лякати людей для них просто хобі.

Північ. Навколо темно, тільки місяць висвітлює дорогу до цвинтаря. Поривчастий вітер зриває останнє листя з дерев, примушуючи гілки скрипіти, ніби вони шепотіли один з одним. Раптом, одне за одним, на цвинтарі починають мерехтіти тьмяні вогники. Це душі, які прокидаються на свою щорічну нічну прогулянку. І тут же в повітрі лунає хіхікання - це Бо, Шеп і Ух знову виходять на свою улюблену справу.

— Ну що, братики-примари, почнемо наше шоу! — вигукує Бо, втративши руки, ніби готуючись до грандіозного виступу.

Шеп і Ух кивають, готуючись до нової ночі, повної прокази. Сьогодні у них велика мета - "налякати міські легенди". У містечку ходять чутки, що на Хелловін цвинтар відвідують зловісні створіння: вампіри, перевертні, відьми і навіть зомбі. Щороку примари намагаються їх налякати, але поки що безуспішно.

- На цей раз ми зробимо все по-іншому! — заявляє Шеп, розгортаючи старий пергаментний план з усіма пастками, які він вигадав. — Я сховаю гарбузи із сюрпризами, ми влаштуємо світлове шоу з наших ліхтарів, і...

— А я... Я кричатиму як ніколи голосно! — уривається в розмову Ух, мало не приголомшивши друзів своїм ентузіазмом.

***

Коли перші городяни пробираються повз цвинтар, привиди вже готуються. Бо спливає над стародавньою брамою і готується вистрибнути з раптовим "Бу!", але в цей момент поряд проїжджає компанія підлітків на велосипедах, які весело обговорюють вечірню вечірку. Вони навіть не помічають Бо, який залишається висіти в повітрі з подивом.

— Гей, я тут, лякати вас прийшов! — Ображено кричить Бо, але підлітки лише кивають у його бік, думаючи, що це черговий декор для свята. Примара зітхає і опускається назад на землю.

— Гаразд, гаразд, просто розігрів. Почекаємо справжніх гостей, - втішає його Шеп, розкладаючи гарбузи з "сюрпризами", які, як він упевнений, налякають усіх.

Але справжні гості вже на підході. За воротами з'являються силуети, і незабаром на цвинтарі заходять високі постаті у плащах – справжні вампіри.

- Ох, це наші хлопці! Ось на кому ми потренуємось! Чи готові? — радісно шепоче Шеп, підморгуючи друзям, його очі сяють від збудження. Бо і Ух кивають, налаштовуючись на майбутнє "полювання".

Першим номером їхньої програми був ефектний "тикувальний" трюк. Шеп приготував кілька старих гарбузів, які світилися зсередини, але в кожній ховався маленький сюрприз — ілюзія моторошної руки, яка з'являлася, як гарбуз піднімали. Ідея була проста: вампіри підійдуть до гарбуза, зацікавляться світлом, а потім... бах! Вилетить рука і вони підскочать від страху!

- Отже, йдемо за планом. Шеп, твоя черга, — тихо сказав Бо, ховаючись за могильним каменем і спостерігаючи за тим, як вампіри повільно підходять до пастки.

Шеп, підлетівши ближче, почав дражнити вампірів, випустивши з гарбуза мерехтливе світло і додавши легке шарудіння в кущах. Це мало викликати в них цікавість.

— Дивись, гарбузи... Як мило, — промовив один із вампірів, високий і елегантний, ніби прийшов із обкладинки готичного журналу. Він нахилився, щоб побачити гарбуз ближче.

Бо і Ух стримували сміх, очікуючи на ефект. Але вампір лише глянув на гарбуз, зітхнув і сказав:

— О, знову ці банальні трюки з гарбузами. Таке бачили вже сотні разів...

Другий вампір, що стоїть поряд, приєднався:

— Так, наче хтось думає, що цим нас можна налякати. Примари, мабуть, розучилися лякати.

Примари за могильним камінням переглянулися. Шеп засмучено зітхнув.