Читати книгу - "Веселий ХелловІн , Arachne "

— Так, план Гарбуза не спрацював... — прошепотів він.

— Гаразд, що далі за планом? — нетерпляче спитав Ух, який уже був готовий почати свій коронний крик.

- Світлове шоу, - з легким розчаруванням сказав Шеп, витягаючи старовинний примарний ліхтар. — Ми їх точно засліпимо і змусимо панікувати.

Шеп почав акуратно піднімати ліхтар, який яскраво засяяв синюватим примарним світлом. Бо і Ух, як за сигналом, запалили свої очі, що світяться, і вся галявина на цвинтарі осяялася моторошним світлом, наче місяць упав прямо на землю.

— Поглянь на це, — сказав перший вампір, недовірливо роздивляючись свічення.

- Це що, дискотека? — пирхнув другий вампір. — Вони намагаються зробити нам світлове шоу на Хелловін?

— Серйозно, може, вони думають, що ми боїмося ліхтарів? — сказав третій вампір, ліниво позіхаючи.

Привиди дивувалися, як вампіри продовжують поводитися незворушно. Бо, Шеп та Ух переглянулися, і в очах кожного було питання: "Чому це не працює?!"

— Та що з ними не так? - з тривогою шепнув Ух. — Може, їх неможливо налякати?

— Стривай, ще не все втрачено! — Бо раптом скинув усю обережність. — Я сам упораюсь! — і вилетів на середину галявини, поруч перед вампірами.

- Бу! — голосно й впевнено вигукнув він, розкривши свої примарні простирадла і показавши свою страшну усмішку.

Вампіри подивилися на Бо, а потім вибухнули реготом.

- Ой, ну все, я більше не можу, - сказав перший вампір, буквально згинаючись від сміху. — Це наймиліша примара, яку я коли-небудь бачив!

- Бу, так? Це було славно, любий. Можеш ще раз? — другий вампір почав аплодувати.

Бо завис у повітрі, не знаючи, що сказати. Його найкращий трюк був повністю проігнорований! Він обернувся до своїх друзів, втрачено розводячи руками.

— Ну, і що тепер? - спитав Шеп.

— Може, нас варто звати не лякальниками, а розважателями? - Пробурчав Ух.

Раптом, з несподіваним химерним ревом, на цвинтарі з'явився ще один гість — величезний перевертень з гострими іклами та блискучими очима. Він злісно заволав на місяць і почав рухатися прямо до вампірів.

- О, ні! - крикнув Бо. - Справжній монстр!

Примари причаїлися, чекаючи гіршого, але, на подив, вампіри і перевертень обнялися, як старі друзі.

- О, Фреде! Ти встиг! — вигукнув один із вампірів.

- Звичайно, як я міг пропустити Хелловін! — сказав перевертень, сміючись.

Примари переглянулись у повному сум'ятті.

— Здається, ми вибрали не ту мету, хлопці, — усмішливо сказав Шеп.

— Та вже наступного разу, мабуть, варто спробувати налякати людей, а не цих професіоналів, — тихо промовив Ух.

Але вампіри і перевертень зненацька повернулися до привидів:

— Гей, не журіться, хлопці! Як щодо того, щоб разом повеселитися? Ми якраз збираємося влаштувати найстрашнішу та найвеселішу ніч у місті!

Примари були приголомшені. Замість того, щоб стати їхніми жертвами, монстри запросили їх приєднатися до вечірки.

— Ну... адже ми любимо веселитися! - Усміхнувся Бо.

І ось, замість того, щоб лякати, вони всі разом, вампіри, перевертень і примари, вирушили влаштовувати свято, яке це Хелловін місто точно ніколи не забуде.

Цієї ночі старий цвинтар не став місцем страху, а перетворився на центр найкумеднішої і неймовірної вечірки, повної монстрів, привидів та веселих сюрпризів.

ПРИМАРНА ВЕЧІРКА

Цієї ночі старий цвинтар справді перетворився. Замість зловісного туману, як у минулі роки, на землю опустилися яскраві світлові вогні. Великий місяць висів у небі, освітлюючи кожен куточок стародавнього некрополя, а замість завивань вітру всюди лунала музика.

Вампіри, перевертень Фред та наші невдахи примари Бо, Шеп та Ух на чолі всієї компанії зібралися в центрі цвинтаря, щоб організувати справжню "монстр-вечірку". Ніхто не знав, як почалася ця несподівана тусовка, але до неї почали приєднуватись все більше істот, наче хтось розіслав запрошення всім мешканцям ночі.

Спочатку на цвинтарі почали збиратися інші вампіри, високі та бліді, у своїх чорних плащах, але цього разу вони прийшли не на полювання, а заради веселощів. Потім, з протилежного боку, прийшли скелети, вони поскрипували своїми кістками та намагалися ловити ритм музики, танцюючи. Навіть болотяні зомбі вибралися зі своїх укриттів, ліниво човгаючи по землі, але кожен знав, що навіть зомбі можуть бути душею компанії на Хелловін.

- Хто б міг подумати, що Хелловін стане днем, коли монстри забувають про свої розбіжності і просто веселяться, як одна велика родина? — сказав Шеп, спостерігаючи за тим, як скелети влаштовують "кістяний танець", де їхні кінцівки розлітаються на всі боки.

— Бачиш, а ти переживав, що ніхто не злякається, — посміхнувся Ух, який уже активно водив хороводи з відьмами та привидами.

— Так, може, це навіть краще. Не так страшно, зате весело! — додав Бо, який роздавав маленькі гарбузи із примарними обличчями кожному новому гостю. Він придумав нову розвагу: коли гарбуз спалахував, він починав сміятися зловісним сміхом, що викликало не страх, а радісний сміх усіх навколо.

Фред, перевертень, організував гру - "Примарні наздоганяння". Всі учасники повинні були бігати по цвинтарі, але замість того, щоб ловити один одного, монстри змінювали форми і розміри, перетворюючись то на кажанів, то на страшних тіней. Примари, користуючись своїм умінням ставати невидимими, миттєво ховалися, змушуючи всіх гадати, де вони опиняться наступного моменту.

— Гей, Шепе, ти мав бути на іншому боці цвинтаря! — крикнув Бо, коли побачив, як Шеп зникає просто в нього на очах.

— Я був там, але не хотів, щоб мене так швидко спіймали! — весело відповів Шеп, з'являючись над старою каплицею.

- У цій грі ніхто не переможе, - сказав один зі скелетів, сміючись. — Але ж як весело!

Несподівано на вечірці оголосили конкурс на "Найстрашніший костюм Хеллоуїна", який став хітом вечора. Кожен монстр намагався переплюнути один одного за оригінальністю. Відьми наклали чари на свої мітли, перетворюючи їх на гігантських павуків, зомбі притягли свої гниючі частини тіла і зробили з них прикраси, а привиди зовсім почали змінювати колір і форму, створюючи незвичайні образи.