Читати книгу - ""Каселона". Криза адаптації, Олена Гриб"

***

Свідомість повернулася через сім днів разом зі здатністю сяк-так розуміти чужу мову. З уривків розмов я дізнався, що, на думку господарів, качка зжерла кролика, потім олевію, і на десерт взялася за мене, але її вчасно зупинили та ізолювали. Тепер вона живе в окремій каюті, харчується збалансованими кормами й активно відкладає яйця, до того ж демонструє схильність до насиджування.

Їй не перешкоджали, вважаючи, що без наявності самця це марна затія. Здається, Ка-тя не дочитала Галапедію до абзацу про те, що асіанське ГМО здатне розмножуватися партеногенезом. Ну чи не хотіла руйнувати впевненість капітана у контролі над ситуацією.

Мене латали всі разом за рекомендацією хірурга з онлайн-консультації. Про це свідчили криві шви на моєму животі та фрази «А що це за орган? Куди його причепити?!», що засіли у мозку.

Можливо, фрази я вигадав сам, коли дізнався про роль Ка-ті в моєму порятунку.

Можливо, продовження «Ой, впало, не наступи. Семе, як думаєш, треба промити?» існувало насправді і доводило: кіборги – найживучіші істоти у Всесвіті.

За кроликом тужили довго і нав'язливо, за олевією – ні. У Ка-ті додалося до мене співчуття, у Райса – ні краплі. Він казав, що в моїй інструкції мали дописати ще одну функцію: джерело корму для домашніх тварин. Ка-тя злилася і проганяла його з медпункту, а я ніяк не міг зрозуміти особливостей загадкової людської душі.

Люди обманювали одне одного з різних причин, і це логічно. Люди обманювали себе від страху або дурної голови, і це я вже теж осмислив. Але капітан не мав причин прикидатися щодо мене. Йому це об'єктивно нічого не давало – навпаки, він страждав, коли переборщував і Катя ображалася по-справжньому.

Навіщо Райс постійно наголошував, що я як робоприбиральник з консервами всередині, мене не шкода ні зламати, ні вимкнути, ні розібрати, ні викинути? Навіть поверхневий аналіз показував, що капітан бреше! Коли у них з Ка-тею намічався секс, робоприбиральника не замикали в дальній каюті, щоб не вештався під ногами, – на відміну від нас із лайсом.

Упевнений, у розумінні Райса ми були на одному рівні. А лайси, між іншим, – вершина еволюції Онікса, вони наблизилися до розумної форми життя. Тому я почувався задоволеним і ігнорував образливі слова.

І я посинів повністю.

Фахівці стверджували, що це – тимчасове явище через навантаження на судини, незабаром я знову стану нормальним. Враховуючи те, що діагностику вони проводили візуальним методом, їхні висновки довіри не заслуговували. Але Катя давала мені рекомендовані дози вітамінів і вдавала впевненість у лікуванні. Воно коштувало стільки, що по-іншому вона поводитись і не могла, зате капітан прямо говорив про «гроші на вітер» і не приховував, що готовий вважати мене мутантом із Нтарі-Дато.

Його сумніви ґрунтувалися на двох моментах. Перший: кей-виробники не настільки шалені, щоб експериментувати з генетичним матеріалом інопланетних видів. Другий: у будь-якого нтарі-дато після контакту з шипоголовою білкою активуються тримули. Навіть якщо ці залози, відповідальні за гормони неконтрольованої агресії, видалили при народженні, сусідство білки змушує їх регенерувати і працювати на повну потужність.

Райс оглядав мою шию через кожні дві-три години і заспокоювався на короткий період. Добре, що він не знав: великими і твердими тримули стають через п'ять-шість місяців після появи, а в перші дні вони легко ховаються під шкірою. І добре, що Ка-тя не акцентувала увагу на тому, що мій виробник – еліансько-імодаліська компанія за підтримки Дослідницького центру Онікса, тобто про здоровий глузд і безпеку в ній і близько не чули.

– Пам'ятаєш, ти казала, що наворочений кіборг згодиться на випадок, якщо лайс захоче нас з'їсти? – якось спитав капітан Ка-тю, і, боюся, він не жартував. – Як думаєш, у зворотний бік це теж спрацює?

– Ми завжди можемо використати кук… як її там?.. Асіанську качку, – огризнулася вона і…

Правильно. Прислухавшись до незбагненної жіночої логіки, Ка-тя пробачила качці і кролика, і мене, і випустила її на вільний вигул.

Капітан почав часто залишати двері медпункту відчиненими, лайс майже не виходив зі своєї каюти, в меню з'явилися страви з яєць, а я перестав прикидатися, нібито мене утримують ремені.

Від одного лиш вигляду пір'я мене долали напади фантомної печії. Мені часто снилося сонце та пустеля, що затягувала у свої глибини і не відпускала до рятівних скель. Я, як і раніше, ненавидів білку, але навчився не думати про неї взагалі.

Як тільки проскакували хворобливі думки, я заміняв у них чудовисько, скажімо, робоприбиральником, і міг функціонувати в межах норми – як для істоти, позбавленої програмного контролю та напханої мертвою електронікою.

Іноді імпланти оживали, але не працювали і лише завдавали незручностей. Ненадовго, щоправда.

Мій організм перебудовувався, сторонні елементи вимикалися, проте зовні це проявлялося слабо, а скаржитися на здоров'я я не збирався.

Не міг.

Так, я вже розумів розмови Ка-ті та капітана, але поспілкуватися з ними не міг! У мовленнєвому апараті наче збилися налаштування, вбудований транслятор глючив і планував здохнути, хоча рідкісні моменти просвітлення траплялися і в нього.

Тримули росли, момент істини наближався… Я чекав на нього з нетерпінням, оточуючі – теж. Вони втомилися брехати одне одному, хоч обидва давно все зрозуміли. Стосунки – така заплутана схема… Яке щастя, що кіборгам це не загрожує! Як і нтарі-дато, що мають п'ять статей, з них репродуктивних – дві. Цікаво, яка дісталася мені?