Читати книгу - "Дуже погана няня , Кетрін Сі"

– Коли в тебе вихідний? 

– Я працюю п'ять робочих днів, а на вихідні Остін залишається під опікою батьків. 

– Тоді я бронюю тебе на суботу! Ми підемо в клуб і будемо відриватися на повну. 

– Звучить.. дуже круто! Я обома руками «за»! 

– От і чудово, – стук у двері. 

– Трейсі, до мене хтось прийшов…

– Красунчик-придурок Адам? – Питає сексуальним голосом.

– Фу! Трейсі!

– Поговоримо потім, па-па! 

– Па-Па, – Вона ще й сміється. 

Відчиняю двері. На порозі дійсно стоїть Адам.

– Здивована, – констатую очевидну реакцію на його появу біля моїх дверей. 

– Помітно. Можна увійти?

– Навіщо? – Оглядаю кімнату на предмети особистого характеру. – Вбити хочеш?

– Ти настільки поганої про мене думки? 

– Ти ледь не збив мене на машині, кинув в стінку вазон, а тепер хочеш добитися мого звільнення. 

– Звільнення і вбивство – різні речі. 

– О, чекай, – примружую очі. – Можливо ти прийшов пропонувати мені секс?

Згадую його слова в перший вечір. 

– Ні, ти звичайно гарненька, але ти не погодишся на секс з придурком. 

– Заходь, – пропускаю його до кімнати. – Сідай куди хочеш.

Адам оглядає кімнату і сідає на ліжко. Хто б сумнівався. 

– Слухай, я хотів вибачитися за свою поведінку.

– В мене слухові галюцинації? 

– Ні, я справді хочу вибачитися. Хотів. Твоя реакція наштовхує мене на думку, що це жахлива ідея. – Киваю головою. Сама винна. 

– Зрозуміло. Про що поговорити хотів? 

– Хотів сказати, що ти подобаєшся Остіну, як няня, тож залишу тебе в спокої. 

– Як люб'язно з твого боку, містер Адам. 

– Це все заради Остіна, – який чудовий старший брат. – Що ж, це все, що я хотів сказати.

Підводиться з ліжка, робить крок і я не встигаю зрозуміти, як його губи опиняються на моїх. Відштовхую його. 

– Ти що робиш?! 

– Компромат. – Посміхається такою хижою посмішкою, що я ледь стримуюсь, аби не вдарити його. 

– Не варто було тобі довіряти, шакал. 

– Не варто було. – Сміється. 

– І що ти хочеш робити з цим фото? 

– Ще не вирішив, – крутить телефон у руках. – У мене є час подумати. 

– Давно я не зустрічала такої підлої людини, як ти! 

– Я піду вже, а то справ багато. 

– Ага. Вали. 

– Ну-ну, не будь такою грубою, – виходить з кімнати. 

Витираю губи після цього поцілунку. Я трималася скільки могла, але сльози прокотилися самі по собі. Я плакала через розрив з Даніелем, через свою погану вдачу по житті, через те, що сумую за бабусею. Це були сльози через все на світі. 

♡♡♡

Остіна я відвезла на додаткові заняття, а сама сиділа в машині і дивилася за людьми, що ходили туди-сюди. Мені не хотілося нічого, окрім, як опинитися у будинку моєї бабусі і просто залізти на горище і сховатися від всього світу у свою маленьку мушлю. Сидіти там і дивитися серіали. Але на жаль це неможливо, мені потрібно заробити грошей і заплатити за комунальні послуги. Даніель мав платити цього місяця, але сталося непередбачуване і тепер ця задача лежить на моїх плечах. 

За годину Остін сів в салон машини, сьогодні в нього кращий настрій ніж вчора. 

– Я отримав дев'яносто балів за тест, – показує лист з оцінкою.

– Молодець.

– Келі, ти в порядку? 

– Так, все добре. – Заводжу двигун. – Поїхали до будинку. 

– Ти точно не в порядку.

– Все гаразд, я ж сказала. – Агресивно. – Вибач. 

– Келі, це я щось зробив? – Хочу відповісти, але він продовжує говорити: – Просто якщо так, то вибач мене.. Не хочу, щоб ти звільнилася через три дні. З усіх нянь, ти мені подобаєшся найбільше.

Від цього зізнання я посміхаюсь. Мені вдалося за два дні стати нянею, яка йому подобається.

– Ти тут не до чого, це особисті проблеми.

– Але ти не звільнишся через них? 

– Не планувала. 

– Гаразд. 

Остін продовжував розповідати про те, як пройшов його день в школі, а я уважно слухала. Не думаю, що він виросте таким, як його брат. Остін світла дитина, якій не вистачає батьківської уваги. Трохи більше любові від батьків і він буде слухатися їх, і не потрібні будуть няні. 

♡♡♡

Наступні три дні пройшли так само, як і перші два. За винятком того, що я уникала Адама, як тільки могла. Мені байдуже на те, що він зробить з фотографією, я боюсь, що можу не стриматися і вмазати йому по пиці, а потім буде суд за напад на члена родини Чандлер, штраф, а то й взагалі години громадських робіт. Цього мені точно не треба. 

За ці два дні я тричі чула, як Чандлер старший лаявся на мене. Казав, що я погано впливають на Остіна, а Софія погоджувалася з ним. Хіба не вона хотіла, щоб Остін був таким, як зараз? Якого біса вона погоджувалася з ним? Ця сімейка така дивна, що я вже жалкую про рішення прийти сюди. 

Сьогодні п'ятниця, мені потрібно дочекатися восьмої вечора і я звалю з цього будинку. Остін робить уроки, а я вийшла випити води, бо щось у горлі пересохло. 

– Та не знаю, я ще не вирішив. – Голос Адама. 

Обережно відчиняю двері на терасу і виходжу туди. Не хочу зустрічатися з ним. Вдихаю свіже повітря і відчуваю полегшення. Яка чудова сьогодні погода. Мобільний починає вібрувати і я дістаю його з кишені. Телефонує невідомий номер і я без задніх думок відповідаю: 

– Слухаю.

– Кхм.. Привіт, не хочеш віддати борг? – Моє тіло німіє від страху. 

– Який в біса борг? 

– Ти знаєш, Келі.

– Не знаю, – мій голос тремтить на останньому слові. 

– Даю тобі три дні, аби ти знайшла сто тисяч для мене. 

– Які ще сто тисяч? Ти чуєш себе? – Озираюсь, щоб упевнитися, що ніхто не чує. – Звідки в мене такі гроші? 

– Знайди.. інакше ти підеш слідом за Ерікою.

– Навіть не думай погрожувати мені! Думаєш налякати мене?! Не з тією зв'язався!.. – гудки. Він кинув слухавку. 

Коли я повернулася до будинку, моє тіло тремтіло, чи то від страху, чи то від холоду – невідомо. Я мов у трансі піднялася на другий поверх і зайшла до кімнати. Дістала свою валізу й автоматично запхала туди всі свої речі. Мої думки були далеко від того, де знаходиться моє тіло.