Читати книгу - "Коефіцієнт надійності, Леся Найденко"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
— Знаю, — зітхає він. — Три роки тому мої хлопці грали у Болгарії. В порівнянні з Канадою, це доволі близько до України. Я тоді купив квиток, щоб приїхати до тебе на Різдво.
— Чому ж не приїхав?
— Мама переконала, що я зіпсую тобі свято.
Вірю. Це так в її стилі.
— Ти зіпсував би свято їй, але не мені. Насправді то було б найкраще Різдво…
— Я був переконаний, що ти мене ненавидиш.
— Але не робив нічого, аби ця ненависть зникла.
Тато киває.
— Не робив. Тут я навіть виправдовувати себе не буду. Я сподівався, що ти зрозумієш мене, коли виростеш.
— Я виросла, але не розумію.
— Але ж ти тут. Значить, ще не все втрачено, — сумно посміхається.
Мені теж хочеться вірити, наче у нас таки є шанс стати сім’єю. Думала, що вже не потребую цього, але всередині мене все ще живе маленька дівчинка, яка відчайдушно прагне бути татовою слабкістю. Я зрозуміла це тільки зараз.
В будь-якому разі ця розмова була неприємною, але точно не марною.
— Ось! — вигукую, коли ми під’їжджаємо до кав’ярні. — Зупинись тут, будь ласка.
Вже без зайвих пригод купую собі лате з круасаном. Потім затримую погляд на вітрині та додаю:
— А ще американо та пончики з собою.
Я ж винна каву Оліверу. Не люблю залишатися у боргу.
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Коефіцієнт надійності, Леся Найденко», після закриття браузера.
