Книги Українською Мовою » 💙 Сучасна проза » Пробудження Лол В. Штайн 📚 - Українською

Читати книгу - "Пробудження Лол В. Штайн"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Пробудження Лол В. Штайн" автора Маргеріт Дюрас. Жанр книги: 💙 Сучасна проза. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 10 11 12 ... 34
Перейти на сторінку:
буде задовольнитися тим, щоб нарешті пробити собі прохід, трошки наблизитись до цього далекого берега, де вони живуть, інші. До чого? Що то за берег?

Будівля. Довга, вузька, певно, колись була або казармою, або якимсь адміністративним приміщенням. Одна її частина слугує гаражем для автобусів. Інша — це Готель де Буа, що має погану славу, але який залишається єдиним місцем, куди міські парочки можуть приходити в повній безпеці. Бульвар має назву бульвар де Буа, на якому цей готель є останнім номером. Перед його фасадом ростуть дуже старі вільхи, висаджені в ряд, у якому бракує декількох дерев. Позаду простяглося велике поле жита, рівненьке, без дерев.

Сонце ще освітлює цю пласку рівнину, ці поля.

Лол знає цей готель, тому що ходила туди в юності з Майклом Річардсоном. Вона, напевно, приходила туди якось і під час своїх прогулянок. Саме там Майкл Річардсон освідчився їй. Спогад про зимовий день, як і інші спогади, також поглинуло незнання, у повільному, щоденному зледенінні С. Тахла під її кроками.

Та юна дівчина з С. Тахла почала в цьому місці вбиратися в шати — і це, певно, продовжувалося місяцями — для балу в Т. Біч. Саме звідси вона виїхала на той бал.

На бульварі де Буа Лол утрачає трохи часу. Вже немає потреби переслідувати їх так близько, відколи вона знає, куди вони йдуть. Загроза бути впізнаною Татіаною Карл це найгірше, чого слід боятися.

Коли вона підходить до готелю, вони вже нагорі. Лол, залишившись на стежці, чекає. Сонце заходить. Червоніючи, приходять сутінки, певно, сумні. Лол чекає.

Лол В. Штайн уже за Готелем де Буа, вона стоїть на кутку будівлі. Час іде. Вона не знає, чи досі винаймаються погодинно ті кімнати, вікна яких виходять на житнє поле. Це поле, у кількох метрах від неї, поринає, все більше й більше, у зелену, молочну тінь.

В одному вікні на третьому поверсі Готелю де Буа запалюється світло. Це ті самі кімнати, що й за часів її юності.

Я бачу, як вона іде. Дуже швидко вона опиняється на житньому полі, зісковзує по ньому, сідає, і ось уже вона лежить. Перед нею тепер це освітлене вікно. Але Лол далеко від цього світла.

Думка про те, що вона чинить, не виникає в її свідомості. Я також вважаю, що вперше вона знаходиться там, без думки про те, що вона там є, і що якби її спитали, вона б сказала, що відпочиває. Від тієї втоми, якої вона набралася поки прийшла сюди. Від тієї втоми, яка ще з’явиться, коли вона ще муситиме повертатися звідти. Жива, вмираюча, вона глибоко дихає, цього вечора повітря медове, виснажливо ніжне. Вона не запитує себе, звідки в ній з’явилася ця чудова слабкість, яка змусила її лягти в цьому полі. Вона дозволяє їй діяти, заповнити себе аж до нападів задухи, різко колихати її, невблаганно, аж допоки не засне Лол В. Штайн.

Під її спиною хрущить жито. Молоде жито початку літа. З очима, прикутими до освітленого вікна, жінка слухає пустоту — це означає живитися, пожирати цю неіснуючу, невидиму виставу, світло однієї кімнати, у якій існують інші.

На віддалі проминає спогад з якоїсь пам’яті, який має пальці чарівниці. Вона злегка доторкається до Лол трохи після того, як та лягла в полі, вона показує їй у цю пізню вечірню годину, у полі жита, цю жінку, шо дивиться в прямокутне віконце, вузьку сцену, обмежену, як камінь, на якій ще не показався жоден персонаж. І, можливо, Лол ще боїться можливості ще більшого розриву з іншими, але настільки мало. Вона знає все ж таки, що деякі боролися б — і вона також, ще вчора — що вони б повернулися до себе бігом, відколи залишок розсудливості змусив би їх захопити одне одного зненацька в цьому полі. Але цей страх останній, якого навчилася Лол, це той страх, який інші відчували б на її місці цього вечора. Тільки вони б сміливо ув’язнили його у своїх грудях. Але вона — зовсім навпаки, вона викохує його, приручає, пестить своїми руками, які спочивають на житі.

Обрій з іншого боку готелю втратив усякий колір. Спадає ніч.

Тінь чоловіка проходить через прямокутник світла. Один раз, потім другий — у протилежному напрямку.

Світло змінюється, воно стає потужнішим. Воно вже не йде з глибини, ліворуч від вікна, але падає зі стелі.

Татіана Карл, у свою чергу, оголена, оповита своїм чорним волоссям, перетинає сцену, утворену світлом, повільно. Можливо, вона зупиняється тільки в прямокутнику бачення Лол. Вона повертається в глиб кімнати, де має знаходитись чоловік.

Вікно маленьке, і Лол має бачити лише погруддя коханців, обрізане на рівні живота. Тож вона не бачить, де закінчуються коси Татіани.

З такої відстані Лол не чує, коли вони говорять. Вона бачить лише рух їхніх облич, що став подібним до руху частини тіла. Вони розчаровані. Вони мало говорять. І ще, вона їх бачить, лише коли вони проходять біля центру кімнати за вікном. Німотний вираз їхніх облич робить їх ще більш подібними одне до одного, помічає Лол.

Він ще раз проходить через смугу світла, але цього разу — вдягнений. Трохи згодом проходить Татіана, все ще оголена: вона спиняється, вигинається, її голова злегка піднята і в обертальному русі її торсу — руки здійняті в повітря, долоні готові прийняти його — вона перекидає своє волосся перед собою, звиває його і знов піднімає. Її груди, відносно до її худорлявості, важкі, вони вже доволі зруйновані — це єдине, що піддалося руйнації у всьому тілі Татіани. Лол, певно, згадує, якими чистими були колись їхні приязні стосунки. Татіана має стільки ж років, що й Лол В. Штайн.

Я пригадую: чоловік підходить до неї, коли вона займається своїм волоссям, він схиляється, занурює голову в м’яку та густу масу, цілує, вона — продовжує піднімати своє волосся, вона дозволяє йому робити все, сама ж — продовжує зачісувати волосся й відпускає його.

На доволі довгий час вони зникають із рамки вікна.

Татіана знову повертається одна, її волосся знову впало. Вона підходить до вікна з цигаркою в роті і спирається ліктями на підвіконня.

Лол, я бачу її — вона не рухається. Вона знає, що якщо не бути попередженим про її присутність у полі, викрити її неможливо. Татіана Карл не бачить темної плями в житі.

Татіана Карл віддаляється від вікна, щоб з’явитися в ньому одягненою, знову вкритою своїм чорним костюмом. Він також проходить, востаннє, зі своєю курткою на плечі.

Скоро

1 ... 10 11 12 ... 34
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Пробудження Лол В. Штайн», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Пробудження Лол В. Штайн"