Читати книгу - "Полум'я і страх , Юлія Вирва"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
Нарешті прийнявши рішення почала перевдягатись. Одягнувши маску вийшла в коридор, де висіло велике дзеркало. Критично оглянувши себе залишилась задоволеною і попрямувала до зали. Там зібралося чимало народу. Це були незвичайні люди, а персонажі з минулого. Юлітта вперше була на балу і не могла відірвати погляду від яскравого і пишного вбрання дам. Усім керували найстарші представники клану. Офіціанти в костюмах з краватками метеликами снували між гостями пропонуючи випивку і закуски. Ті Веди невимушені розмови, деколи чувся сміх і стукіт келихів.
Вона трималася трохи осторонь при цьому маючи змогу спостерігати за всім дійством. До неї підійшов Юлій в костюмі й маскою блазня. Вона йому личила. Іноді сам поводився як цей персонаж, ховаючи свої непомірні амбіції і тягу до жінок. Цей чоловік використовував усіх, хто міг принести користь. А згодом їх позбувався.
Бачу, нудьгуєш, Юлітто?- поцікавився, подаючи їй келих ігристого вина.Навпаки, радію. - хутко відповіла жінка приймаючи напій.Я відчуваю твої емоції. Я здатен живитися людськими емоціями так само легко як сонцем.Що ти хочеш від мене,Юлію? Я впевнена, що під цією маскою саме ти.Я хочу тебе. Я теж маю намір стати старійшиною клану Чорторийських.Не чула про цей клан.Воно й не дивно.Чому я повинна тобі вірити?В тебе нема виходу. Або я або Яромир. Обирай.Ніхто не має права змушувати мене щось робити. Навіть ти.Тоді ти дорого за це поплатишся.Вона вирушила на прогулянку лише б не стикатися з іншими істотами. Ця атмосфера почала на неї тиснути. Заважала дихати.
Знайшовши безлюдне місце в парку, нарешті дала волю почуттям. Сльози лилися нестримним потоком. Плечі здригалися під вагою непосильного тягаря, що несподівано впав. Уся постать була втіленням печалі й скорботи. Там її й застав Яромир. Підійшов обійняв і дав змогу бути справжньою. Вони повинні протистояти цьому світу. Зламати старий устрій і відновити справедливість та рівновагу. Для нього це все не мало значення без цієї жінки. Тільки вона і її безпека.
Несподівано з неба почав падати дощ. Поки інші метушилися вони міцно обімали один одного і мокнули. Цей дощ давав їм свободу. Звільняв від того, що сковувало рухи.
За цим спостерігали Юлій з Полею. Хоч не схвалювали вибір брата, але не прийняти його не могли. В цю мить його полум'я охопило весь парк, який згодом змінився до невпізнання. Так само як будинок. Зникла темрява. На небі замість місяця вперше за довгий час з'явилось сонце.
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Полум'я і страх , Юлія Вирва», після закриття браузера.