Читати книгу - "Полум'я і страх , Юлія Вирва"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
Розклавши свої речі Юлітта попросила Яромира принести їй книжку. Бажано детектив. Адаптація проходила важко. Здавалося ніби стіни тут вміють розмовляти. Яромир швидко приніс книжку і запитавши чи не потрібно їй ще щось поквапився у справах.
,, Капець повний. Як тепер жити?"- подумала, тримаючи книжку в руках. Думки мов бджоли не давали їй спокою. Хотілося усамітнитися. Забутися. Та де там. Вона відчувала , що в цьому будинку ставала іншою. Немов верталася до справжнього дому. Торкнувшись стіни відчула дивне поколювання в пальцях. Камінь сильно нагрівся наче цілий день був під сонцем. І тепер віддавав жінці своє тепло.
Юлітта не помітила як в кімнату зайшла Аполінарія. Відчувши на собі погляд розвернулася до неї. Та встигла перевдягнутись в домашній одяг. Навіть в ньому виглядала спокусливо.
Як тобі наш дім?- поцікавилась в гості.Нема відчуття затишку. Відчуваю порожнечу й страх.Згодна. Ці стіни зберігають у собі багато таємниць. Не кожну треба розкривати. Тобі нема чого боятись. Ми не п'ємо людську кров, не спимо в трунах. Не боїмося сонця, часнику, святої води, розп'яття і облаток.Я досі не розумію чим можу допомогти вам? І звідки ви взялися?Скоро сама усе дізнаєшся. Зараз тобі необхідно відпочити з дороги. Наш світ занадто сильно відрізняються від твого.Після цього вийшла. Запала тиша. Юлітта не помітила як заснула. Цього разу без сновидінь.
Її розбудив стук у двері. Це Яромир приніс сукню кольору стиглої вишні, яка виблискувала у сяйві місяця і ажурну маску.
Сьогодні особлива для нас ніч. На честь цього влаштовуємо бал маскарад. Ти теж маєш бути.Яромире, я не знаю як поводитися в такому вишуканому товаристві. Мені страшно. Я вперше так далеко від дому.Ось випий.- простягнув руку, в якій була якась баночка з мікстурою.- Це допоможе вгамувати страх. - Не бійся пий до дна. Я теж колись так само почувався. Потім звик.Жінка несміливо взяла в руки баночку і випила вміст. Спочатку нічого не відбувалося. Згодом її тіло огорнув спокій і впевненість. Впевненість у тому, що цей бал дозволить бути справжньою.
Чому ти так мною опікуєшся? Ми ледь знайомі.Насправді я знаю тебе, значно краще Юлітто. Інтуїція рідко мене підводила. Я не знав, що смертні жінки такі вродливі й розумні. Чи зможеш ти колись мене прийняти? Мою сутність.Я боюся змін. Боюся прийняти рішення щодо своєї подальшої долі. Хочу дізнатися правду і боюся болю, який вона завдасть.Правда завжди болюча. Те, що боїшся змін - це нормально. Треба жити далі.Сказавши це він вийшов з кімнати. Жінка лишилася сама. Дивлячись на сукню й маску ще вагалася.
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Полум'я і страх , Юлія Вирва», після закриття браузера.
