Читати книгу - "Полум'я і страх , Юлія Вирва"

РОЗДІЛ 9

Ранок зустрів її ароматом кави і смаколиками. Сонце високо світило в небі. Білі хмари ліниво пропливали на ньому, утворюючи фантастичні фігури. Юлій встиг знайти гроші і прикупити те, що на його думку має покращити настрій. В його світі це було легко зробити. Тут було по- іншому. Значно складніше. 

Дякую. Для мене цього крім покійних батьків ніхто не робив.То ти сама живеш?На жаль так. В моєму світі до жінок занадто високі вимоги в суспільстві. Вони мають завжди гарно виглядати, бути сексуальними й вродливими, багато працювати й виховувати дітей.А для чого тоді чоловіки?Для зачаття. Щоб знущатися з жінок і дітей. Використовувати інших у своїх цілях.Дивно звучить. Ваш світ занадто жорстокий. - мовив Яромир. -Нам треба вирушати.Я ще не перевдягнулась. І хочу взяти щось собі на пам'ять.Добре. Годину. - сказав Юлій і вони вийшли на балкон. Звідти відкривався неймовірний вид на ліс і сквер.

Через годину зібрані вирушили до місця відправки. Та зовсім забули про сестру. Вона розважалася, показуючи людям фокуси з вогнем. Не одразу зауважила братів та їхню супутницю. В очах спалахнуло.

Ледь її не забули.Хто це ?- спитала Юлітта.Наша сестра Аполінарія. Або Поля. Як зручніше.Вона теж вогняний вампір?Звісно. Тільки сильніша за нас.

Від тих слів мороз пішов її шкірою. Жінка не до кінця усвідомлювала в що вляпалась. Їй не дали вибору.Вона тримала в руці рюкзак зі змінною білизною, записником, ручками, світлинами рідних і м'якою іграшкою. Вдягнена в зручний лляний костюм блакитного кольору й босоніжках чорного. На шиї було намисто білого кольору. На голові невеличкий капелюшок. Брати були вдягнені в літні костюми кольору піску. 

Хто це?  - поцікавилась Поля, дивлячись на незнайомку. Вона випромінювала дуже сильне тепло. Її зелені очі сканували кожен вираз обличчя незнайомки. Одягнена в темно-зелену сукенку з коротким рукавом і червоною помадою на вустах справляла враження справжньої аристократки.Юлітта. Та, в чиїх жилах тече вогонь.То вона та сама обрана?Можливо. Ми маємо спочатку вивчити її можливості й тільки тоді говорити про те чи обрана.Рушаймо. - скомандував Юлій і перед ними з'явилося щось схоже на вогняне коло. Вони увійшли і за мить опинилися перед будинком, який нагадував замок з гострими віконницями і нерівним дахом.

Юлітта одразу відчула гнітючу атмосферу, що панувала при вході в будинок. Вона злякано озиралася навколо ніби очікуючи небезпеки. 

Не бійся. Я з тобою.- прошепотів їй на вухо Яромир.- Усе буде гаразд. Це все занадто незвично для мене як людини.- мовила жінка. З часом звикнеш.- додав він провівши її до кімнати.- Тут житимеш. ‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍