Книги Українською Мовою » 💙 Фантастика » Смарагдова планета 📚 - Українською

Читати книгу - "Смарагдова планета"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Смарагдова планета" автора Ілля Андрійович Хоменко. Жанр книги: 💙 Фантастика. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 10 11 12 ... 72
Перейти на сторінку:
Продам як найдорожчу ікону.

Що було далі? Одна проза. По дорозі до ЗАГСу заскочили до Мамонтівського райвиконкому й полюбовно склали угоду на сто тисяч доларів стосовно посередництва Матусі в благодійницьких намірах Кеші. Потім майнули до ЗАГСу і мерщій додому. Шампанського у продмазі не знайшлося, а горілку купувати у Варки Степанівни не наважилися, адже Кеша за кермом, до того ж, йому випало гнати машину до кордону всю ніч. Замість шампанського молодятам відсалютував у передпокої забутий вогнегасник, що несподівано дав залп і облив усіх шумовинням.

Мабуть і порожні вогнегасники раз на століття вибухають від подиву.

Безалкогольне весілля справляли втрьох. Метка Матуся збігала до Таїсії й принесла пляшку солодко-терпкого спирту. Обмили знаменну подію, як і годиться. Було й «гірко». Сп’янілий Кеша, між іншим, завважив, що його колишня квартира виглядає, перепрошуємо, хреново. Стильовий різнобій, б-млин, різних країн і народів. Провінція, старе мислення. Відразу видно — тягнули все, що під руки попало… На його думку, чеський унітаз, фінські шпалери і югославський гарнітур в інтер’єрі — не фуричать. Не фунциклюють…

Увечері переглядали шістдесят сьому і шістдесят восьму серії «Ізаури» й іронізували над класовими ворогами. Оце б нам їхні турботи!

Потім знесли вниз двері і прив’язали до «фордівського» багажника.

Ну, поїхали!

Назавжди попрощалися з Матусею, як і розминулися на шляху з автобусом, яким саме повертався після міжгалактичної мандрівки Федір Федорович; і покотили через дві Європи — Східну й Західну (Кешу всюди знали, тож було де заночувати) — до мадридського «Прадо», а там, обминаючи Гібралтар, — до Ріо-де-Жанейро, де за попередньою домовленістю готувалися пофарбувати у червоний колір новий хмарочос бразильської Федерації футболу: напередодні із. Сан-Франциско, скажемо по секрету, Кешу таки вблагали відмовитися від попереднього задуму, оскільки…, а втім, то довга, бляха-муха, історія.

Відносно Сан-Франциско Аеліта поки що нічого не знала, хоча й у Ріо-де-Жанейро теж ще не була! Однак усе на землі варто побачити: музей «Прадо», Ламанчу, бразильську футбольну Федерацію. Та чим ближче просувалися до кордону, тим дужче непокоїло її те, що на митниці можуть зажадати візу і закордонний паспорт. Але обійшлося все чин-чином. Коли в’їхали на митну зону, Син Неба недбало тицьнув лівою рукою в бік «форда», Аеліти, дверей і підтвердив:

— Це зі мною.

І митнарі, завчасно попереджені Міністерством закордонних справ щодо нової Кешиної дружини, не виявили бажання порозумітися із всесвітньо відомим психопатом.

— Відчиняй ворота! Нехай скатертиною стелиться їм дорога! Щастить же дурням — таку жінку урвав!

Пошарпаний «форд» величаво перетнув кордон, заляпавши багнюкою якогось гешефтмахера-буржуя, що поспішав до нас у розкішному «ролс-ройсі»…

ЧЕТВЕРТА ЧАСТИНА

«Раз не столь умен твой ав-.

Как Хуан Патино слав-,

Негр, ученостью извест-,

Щеголять не смей латынь-.

Раз где тонко, там и рвет-,

Древних всуе не цити-,

А не то иной чита-,

Разберется, в чем тут де-,

И подумает с улыб-:

«Что же ты меня моро-?»

Мігель Сервантес.

Пролог до «Дон Кіхота».

Мабуть, щонайменше збожеволів у тій історії саме той, кого запроторили до божевільні. Федір Федорович сидів зранку на пригвинченому до підлоги ліжку (аби не плавало у невагомості) й головував у вченій дискусії щодо походження тунгуського метеорита, коли білий робот офіційно повідомив про вихід Федора Федоровича у відкритий космос.

Інопланетяни кинулися вітати його. Проте вихід у відкритий космос затягнувся на весь день — то Головний Штурман ще не повернувся з розвідки на Літаючу зірку Бернарда і не було кому підмахнути перепустку до шлюзової камери, то Молодший Охоронець загубив ключі, що унеможливило доступ до валізи з пиріжками. То те, то це та се. То обідати час, а то вже пора вечеряти…

Як до божевільні — то відразу, а як вийти звідтіля — доведеться довго очікувати…

Лише ввечері при Федорі Федоровичу було все приналежне: довідка про вихід у космічний простір, двобортний костюм, валіза і зіпсований «вічний двигун». Федір Федорович роздав своїм членистоногим друзям закам’янілі пиріжки з варенням й побажав їм щасливої дороги й м’якої посадки у Крабовидній туманності.

Він поспішив додому. Повернувся пізно ввечері, коли біля Дому на набережній ще не розвіялися пахощі «Нічної магії» й чудний димок чорного «форда». Федір Федорович на якусь мить насторожився, відчуваючи щось неладне. У темряві піднявся на третій поверх й подзвонив у квартиру… Потім постукав — ніякого відгуку. Запалив сірника. Двері чомусь скидалися на чорний дерматиновий пуфик, оббитий сріблястими головастими цвяшками — при бажанні їх можна було б порівняти із зоряною панорамою планетарію. Втім Федір Федорович розізлився. Стусонув чудернацькі двері ногою, і заходився відмикати ключем. Але замок виявився іншим.

Що за напасть: номер квартири був таки його.

Федір Федорович розігнався і висадив плечем зоряні двері й увійшов до квартири.

То була його і водночас не його квартира. Пантофлі у передпокої начебто його, вогнегасник — теж, а решта відгонила чужиною. У кімнаті на гаку висіла гранована під кришталь люстра… Стіл стояв полірований… Замість книжкових стелажів якісь поліровані і скляні чи то шафи, чи то буфети, де химерно віддзеркалювався Федір Федорович. Підлога якась слизька.

Зайшов на кухню — там, не впізнати. Уся в білому кахлі, немов чоловічий туалет у психдиспансері. І плиту хтось затяг…

Зазирнув до суміщеного санвузла — знайомий рудий тарган прошмигнув по блакитному унітазу.

Наче на ковзанах під’їхав до вікна. На вулиці теж щось не теє… І вічний смітник кудись зник…

Все, ну, геть, все змінилося!

«Книжки»! — згадав Федір Федорович.

Він надибав їх у югославському буфеті — то була полиця новеньких макулатурних книжок, які Матуся разом з Людмилою Петрівною відібрала для спасіння його душі. Тут були «Анжеліка», «Прокляті королі» й інші пиріжки з варенням.

Федір Федорович невпевнено ковзнув по паркету.

Ага, окрім пантофлів, бачу щось знайоме!.. Як не є, це його квартира!

Він схопив «Аеліту», яка байдикувала на канапі.

«Дорогому батечкові, — прочитав він, — від люблячої доньки. Пішла заміж за Сина Неба. Не ображайся. Чекаємо на тебе у Сан-Франциско. Кеша надішле виклик. Твоя Аеліта».

Федір Федорович постояв, подумав й пробурмотів:

— Ні, я залишусь з тобою… Не треба мені берега турецького…

Здається, він таки збожеволів. Всю ніч тупотів по паркету, наспівуючи оту старовинну пісеньку: «А я останусь с тобой, родная навек сторона…» Інколи затихав, зупинявся, відкривав навмання «Аеліту» і вголос зачитував кілька фраз.

«Ось чому текли сльози по зморщених щоках Лося. Пташка співала про ту, що залишилася поза зорями, й про сивого зморщеного старого мрійника, який облетів небеса».

Через те читання, співання й тупотіння мимоволі

1 ... 10 11 12 ... 72
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Смарагдова планета», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Смарагдова планета"