Книги Українською Мовою » 💙 Дитячі книги » Сто пригод Барвінка та Ромашки 📚 - Українською

Читати книгу - "Сто пригод Барвінка та Ромашки"

192
0
26.04.22
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Сто пригод Барвінка та Ромашки" автора Богдан Йосипович Чалий. Жанр книги: 💙 Дитячі книги. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 10 11 12 ... 20
Перейти на сторінку:
з темноти!

З тихих, затишних кутків

Обізвись до земляків!

— Так, це я дрімаю в листі.

Наді мною зорі чисті,

А внизу — земля чужа.

Холодніша від ножа...

— Заспівай, нам так потрібна

Співомовка твоя срібна.

Заспіваєш нам? — О, ні!

Я не можу... в чужині.

От якби це на Вкраїні,

Та бузок, та ночі сині,

Та город ваш, — мовив птах,

Там і пісня на вустах.

Соловейко журно писнув.

А Барвінок стиха свиснув.

На козацький той мотив

Коник Дзвоник прилетів.

Застрибав він по вазону.

Обійняв Ромашку сонну.

Шаруділи в тишині

Насінинки чарівні.

Взяв із вузлика Барвінок

Повну жменю насінинок,

По землі розсіяв їх,

І отямитись не встиг.

Як сяйнуло ніжне світло.

Мальва весело розквітла,

Потягнувся їй навстріч

Синій Кручений Панич.

Ось і тин, знайомий, рідний.

На кілку — баняк солідний.

Ну, а далі, аж шумить.

Наша радість, наша міць!

І Гарбуз у жовтій свиті,

І Редиски в оксамиті.

Хрін, відомий витівник,

І Цибуля, і Часник.

Он де Сонях, і Квасоля,

І огрядна Бараболя.

І Горох у всій красі.

Ой усі ж вони, усі!

Ось Гарбуз в долоні вдарив.

Кріп по бубону ушкварив.

Баклажаник — у дуду.

Мов сказав: «Не підведу!»

Стрепенулися цимбали.

Всі городні застрибали

У веселому танку

На зеленім моріжку.

Затремтів Барвінок дрібно:

— Здрастуй, земле, здрастуй, рідна!

Може, сниться? Ні, не сон!

Ось Ромашка, ось вазон.

Ось і пташечка сіренька.

І в пташини серце тенька.

Чути голос солов’я:

— Україну... бачу... я...

Ось воно, що рідним зветься.

Пісня, пісня владно рветься!

Простогнав він поміж віт

І затьохкав на весь світ.

Зник город, далеке світло,

Чарівне видіння зникло.

Соловейко ж — тьох та тьох,

Мов співав за десятьох.

Босий вибіг цар з палацу,

У трусах помчав по плацу.

— Влада кінчилась моя!

Чую пісню солов’я!

Ось Будяк заводить «джипа».

Стогне цар, Тхоряка хлипа.

Цар кричить: — В аеропорт! —

Ззаду — кактусів ескорт.

Скоро кактуси відстали

І ножі ламати стали.

Без квитків, а просто так

Троє вскочили в літак.

Як заплаче цар: — Бамбули,

Ви ж дочку мою забули!

— Іншим разом, — мовив Тхір, —

Заберем її, повір!.. —

Мить — і зникли у повітрі

Цар Бамбук і слуги хитрі.

Але бій точився далі.

Ось на штурм пішли повсталі.

Взяв відразу воїн-слон

Триста кактусів в полон.

Спритні мавпи та бізони

Посадили їх в вазони.

Посумують, що зазря

Воювали за царя.

А Барвіночка звільнили

Три веселих крокодили.

Поздоровив їх обох

Величезний носорог.

Цикломена, — от дівча, —

В натовп кинула м’яча.

Слон відбив його ногою,

А жирафа — головою.

Зебра — дужим копитом.

Буйвол — носом і хвостом.

І сказала Чорна Кава:

— Хай же буде тут держава

Добрих звірів, і птахів,

І веселих дітлахів!

Хто привітний, серцем добрий.

Прилітай до нас, за обрій!

Намалюймо на гербі

М’ячик, квіти голубі!

Враз мов хмара сонце вкрила.

То пташині в небі крила.

То лелеки й журавлі.

Щиглі й ластівки малі,

Гуси-лебеді з шпаками,

З соловейками, з качками

Почали в бузковій млі

Шлях до рідної землі.

Дужі крилонька лелечі

Вниз — і прямо до малечі.

Як невтомні пастухи.

Підійшли до них птахи.

Перший вимовив лелека:

— Ну, Барвінку, путь далека!

Поки сонце не зайшло.

Лізьте, дітки, на крило!

На Вкраїні — весна красна... —

Другий мовив: — Ясно?

— Ясно!

Чорна Кава підійшла.

Скільки в погляді тепла:

— Може б, ще погостювали.

Ми б вам хатку збудували!

Відповів Барвінок: — Ні!

Ждуть на рідній стороні! —

Гучно вдарили тамтами. З

аревли гіпопотами.

Вийшов слоник із рядів.

На лелеку підсадив.

Зняв Барвіночок перчину.

Уклонився чин по чину:

— Приїздіть і ви до нас.

Чорна Кава й Ананас,

Друг Бананик, весь народ.

Приїздіть на наш город!

Мить — і зникли вдалині.

Попливли навстріч весні.

БАРВІНОК І ВЕСНА

І

Мов вітрила під вітрами,

Мчать листи і телеграми,

Аж упріли поштарі:

«Де Барвінок? Де Ромашка?

Відпишіть, коли не важко.

Повідомте дітворі!»

«Розкажіть нам про Тхоряку,

Що, мов лин, пірнув у мряку.

Де Будяк, що сіяв зло?

Де наш милий Коник Дзвоник,

Роботящий, наче слоник,

Цвіркотун на все село?»

«Чи пролинули лелеки

Далеч, повну небезпеки,

Непривітливу й лиху?

Чи Барвінка не згубили?

Чи орли їх не побили

На зворотному шляху?»

«Відгукнися, наш герою,

Бо весняною порою

Ждуть тебе сади й ліси,

Й без Ромашечки — ні в лузі.

Ні в полях, ні в лісосмузі

Теж не знаємо краси».

Довелось коня сідлати.

Превеликий шлях долати.

Збив я тисячу підків.

Обійшов, либонь, півсвіту,

Чабани, Поштову Віту,

Конча-Заспу, Васильків...

І в берізки, і в смереки

Я питався — де ж лелеки?

Чом так довго їх нема?

Без лелек блакить небесна

Ніби пісня безсловесна.

Ніби музика німа.

Розлилась весняна повінь.

Стовбур клена соку повен.

Верби хлюпають в воді.

Ось і жабка вже скрекоче,

І забігали охоче

Водоплавчики руді.

Раптом бачу на узгірку.

Зачепивши ранню зірку,

Замахав руками млин.

Проскрипів він: — Що нам вирій?

Вдома краще, як не міряй! —

Ген, вгорі — лелечий клин!

Хто — на першому лелеці.

Ніби в затишку, в безпеці.

Розвалився, як Мамай?

Поряд — дівчинка Ромашка.

Аж змарніла бідолашка...

Гей, дідівщино, приймай!

Зняв Барвіночок перчину.

Бойову свою шапчину.

Сяє лоскотно сльоза.

— Ех, якби нам парашути!

От би здорово стрибнути

Прямо в царство Гарбуза!

Приземлились точно в лузі

На торішньому галуззі.

— Що це? Знітивсь ватажок.

З-під крила — зоря-кровинка

Проковзнула повз Барвінка,

Побагрила моріжок.

Їх орли атакували.

Ледь відбились від навали

Край турецьких берегів.

У старого в грудях рана.

Штурмували ветерана

Ескадрильї ворогів.

Він не впав у чорну воду.

Шугонув до небозводу.

Рану сонечком пропік.

І тримавсь на високості.

Хоч гули від болю кості.

Не звернув ні разу вбік.

Подолавши смертну втому.

Дотягнув старий додому.

Крила звів, уже трудні.

— Я щасливий, що вмираю

На просторах Диво-краю,

Серед милої рідні...

Поховайте під горою.

Під вербицею старою.

На якій гніздо дідів.

Та не треба лити сльози.

Хай поплачуть верболози,

Котрі сам я посадив.

Всі

1 ... 10 11 12 ... 20
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Сто пригод Барвінка та Ромашки», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Сто пригод Барвінка та Ромашки"