Читати книгу - "Керуй гормонами щастя"

Здається, найкраще, що можна зробити, – подумки абстрагуватися від ситуації. І люди починають зловживати їжею, алкоголем, наркотиками, сексом, походами по магазинах, переглядом телевізора тощо. Негативне мислення дозволяє домогтися приблизно того ж ефекту, але без руйнівних наслідків перерахованих вище звичок. Хоча часто люди вдаються й до того, й до іншого в комплексі: «Світ котиться під три чорти, чому б не з’їсти ще печива (чи не випити ще келих, не прийняти таблетку, не завести легку інтрижку, не купити двадцяту сорочку)?»

Завмерти

Газель має здатність завмирати в присутності лева. Вона робить це настільки віртуозно, що лев іноді навіть приймає її за мертву. Це може врятувати тварині життя: поки лев повертається до свого прайду, щоб повідомити про здобич, газель тим часом тікає. Незважаючи на ризикованість цієї стратегії, у відчайдушній ситуації вона цілком може спрацювати. Це фізіологічна реакція на великий викид кортизолу: швидкість метаболізму в організмі тварини сповільнюється настільки, що її дихання стає майже нечутним. Якщо тварина виживає, то починає трястися доти, доки напруга не спаде.

У нашому суспільстві вираз «стояти як стовп» несе, вірогідно, негативну конотацію, але у світі дикої природи, що сповнений хижаками, уміння в потрібний момент залишитися непоміченим може врятувати життя. Завмерти на місці може бути дуже небезпечно, проте це спосіб щось зробити, коли інші варіанти неможливі.

Цинізм (недовіра) також буває способом завмирання. Уявним еквівалентом цієї реакції може бути фраза: «Так вже склалося, я нічого не можу з цим удіяти». Якщо всі доступні варіанти здаються поганими, цинізм здатний створити відчуття, що ви «щось робите». Коли людина говорить собі: «Що я можу зробити в такому світі?» – вона навіть на мить відчуває полегшення. Приємне відчуття сигналізує, що такий спосіб полегшення стресу працює, і це програмує мозок знову вдаватися до негативного мислення, коли настає наступний стресовий момент. Нейронні зв’язки зміцнюються, і незабаром людина вже переконана, що вона нічого не робить, бо «нічого не може з цим удіяти».

Підкоритися соціальному домінуванню

Ще однією стратегією поведінки в екстреній ситуації є підкоритися соціальному домінуванню. Тварини підкоряються більш пристосованим особинам у групі, щоб захиститися від загрози. У людей це б називалося підлещуванням.

Наприклад, слабкі мавпи підходять до більш сильної, схиливши голову й потупивши очі. Це сигналізує про намір підкоритися і захищає слабку особину від агресії. Мавпи, що перебувають у підпорядкуванні, часто доглядають за хутром своїх більш сильних родичів. Якщо внаслідок такої стратегії вдається уникнути загрози, це викликає приємні відчуття. Можна вважати подібну ієрархічну поведінку злісним породженням цивілізації, але ссавці домінують і підкоряються протягом мільйонів років. Тварина, що домінує в групі, отримує більше шансів для поширення своїх генів: їжу, можливість спаровування, захист від хижаків. У процесі природного відбору мозок прагнув до виживання за рахунок соціального домінування, але він також розуміє, як забезпечити виживання за рахунок підпорядкування соціальному домінуванню.

Дещо про мозок ссавця…

У процесі природного відбору мозок прагнув до виживання за рахунок соціального домінування, але він також розуміє, як забезпечити виживання за рахунок підпорядкування соціальному домінуванню.

Властиві тваринам ритуали демонстрації домінування/підпорядкування добре відомі фермерам, працівникам зоопарків, біологам. Ознаки того, що тварина вважає себе сильнішою за свого суперника, – прямий погляд та здіймання грудної клітки. У відповідь тварина очікує побачити демонстрацію підпорядкування, тобто непрямий погляд і згорблену спину. Кожна тварина в стаді або зграї порівнює власну силу із силою своїх родичів і уникає болю завдяки підпорядкуванню сильнішим особинам. До дорослого віку кожна тварина вже володіє жестами, що здатні захистити її від агресії всередині групи. Запобігливість не забезпечить банан або пару, але принесе мир, що необхідний для задоволення потреби згодом.

Багатьом людям некомфортно чути про цей аспект життя в дикій природі. Фактично деякі експерти намагаються подавати цей факт наче співпрацю всередині групи. Дійсно, домінуючі особини іноді співпрацюють, захищаючи своїх родичів від зовнішньої агресії. Проте в більшості випадків вони насамперед дбають про себе, а слабкіші особини повинні співпрацювати з ними.

Приклади підпорядкування соціальному домінуванню доволі часто зустрічаються і в нашому суспільстві. Наприклад, ви відчуваєте загрозу від хама, що живе по сусідству, і спілкуєтеся з ним дуже ввічливо – так, як не спілкуєтеся навіть із тими, хто вам дійсно подобається. З точки зору мозку ссавця, така стратегія себе виправдовує: завдяки їй ви уникаєте загрози. Ви можете звинувачувати систему і говорити, що цей хам є її продуктом, але водночас ваша поведінка – частина тієї системи, яка породила хама-сусіда.

Ви лицемірите, коли даєте гроші, знаючи, що їх витратять на наркотики, або коли у вас крадуть гаманець, а ви кажете: «Можливо, йому ці гроші потрібніші, ніж мені», або коли ви даєте хабар чиновнику, або сплачуєте злочинцям за «кришування». У кожному з цих випадків ви підкоряєтеся, щоб позбутися відчуття загрози. Кора головного мозку знаходить виправдання тому, що приємно для вашого мозку ссавця. У вас немає наміру підкорятися, але в мить загрози ви ладні зробити будь-що, щоб її позбутися. Приємне відчуття полегшення стимулює формування нейронних зв’язків, примушуючи вас вдаватися до тієї ж стратегії, коли загроза виникає знову.

Ви можете не вірити в усі стратегії, що були перераховані. Але коли викид кортизолу говорить вам, що щось негаразд, вам хочеться, щоб це негайно припинилося.

Мозок немовляти

Ви можете вважати, що все це не про вас: «Я не борюся, не тікаю, не завмираю на місці і нікому не підкоряюся. Я не є мавпою, не є левом чи газеллю». Приємно думати, що наша реакція на загрозу мотивована інтелектуальними аргументами, що їх людина з таким успіхом формулює. Але щоб зрозуміти дію нейронних ланцюжків, які активує загроза, потрібно простежити їхній розвиток від самого початку.

Одразу після народження люди є набагато безпораднішими та вразливішими, ніж їхні тварини-пращури. Вони є більш залежними і потребують на більшу підтримку, ніж дитинчата інших тварин. Перший досвід у житті кожної людини пов’язаний із кортизолом, синтез якого стимулюється необхідністю задовольнити свої життєві потреби, котрі немовля не в змозі зробити самостійно. Відчуття загрози стає центром його нейрохімічного навігатора.

Природна