Книги Українською Мовою » 💙 Дитячі книги » Щоб ніхто не здогадався 📚 - Українською

Читати книгу - "Щоб ніхто не здогадався"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Щоб ніхто не здогадався" автора Сергій Холоденко. Жанр книги: 💙 Дитячі книги. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 10 11 12 ... 53
Перейти на сторінку:
ніші, що зустрічалися. Але все було марно — його друзів і сліду не було. До того ж, спливав дорогоцінний час, і Йор мав щось вирішити.

«Або це підступ Флечмена, — міркував Йор, — або… або мене зрадили». Бродити по Лімпі і шукати своїх товаришів, не знаючи де, було б нерозумно. І тому Йору нічого не залишалося, як продовжити свій шлях. Суперники були вже не за горами, а підводити і зраджувати людей зі свого міста, Йор просто не міг.

І хлопець, ще раз оглянувши місцевість, розвернувся і побіг убік Еїгара, час від часу обертаючись і викрикуючи імена своїх друзів…

Без будь-яких пригод подолавши десять миль, Йор добіг до маяка і, перейшовши з бігу на швидкий крок, увійшов у Еїгар. Молодий учасник був одним з перших. Тому він не кваплячись відзначився в спеціальному пункті і, трохи віддихавшись і підкріпившись, вирішив побродити містом. «Хто знає, — міркував він, — може я зможу зустріти своїх товаришів?» Час у нього ще був: до жеребкування і початку фінального забігу залишалось трохи більше семи годин…

Але, побродивши вуличками Еїгара близько години, Йор так і не побачив знайомі обличчя.

«Невже щось сталося? — задумався Йор. — Що за „ПТ“? І чи має ця записка хоч якесь відношення до моїх друзів?» Він чітко уявив обличчя Іолли, і його серце стислося, як і вперше, коли він побачив дівчину.

Але раптом він відволікся від думок, тому що повз нього, як йому здалося, промайнула знайома фігура.

Не довго думаючи, Йор швидко повернувся і схопив перехожого за руку, повернув його до себе.

— Оце так зустріч! — вигукнув Йор. Перед ним стояв ніхто інший, як виконавець бажань.

— Радий вітати вас, юначе, — відповів той, — гарна реакція.

Краєм ока Йор помітив, що їх відразу оточило кілька людей у формі лімпійської охорони.

— Як я зрозумів, — промовив Йор, — ви персона таємна, а отже, не любите шуму?

Флечмен кивнув.

— Тоді скажіть своїм людям, щоб вони відійшли, — сказав Йор і щосили стиснув руку виконавця.

Той зробив знак рукою, і охорона віддалилася.

— Де дівчина і старий? — запитав Йор.

— Чекають на тебе в Проклятому тунелі…

«Ось і розгадка!» — промайнула думка в хлопця.

Тут Флечмен, виявивши неабияку спритність, звільнився від Йора і швидко відскочив убік.

— Схопіть його! — наказав він неголосно.

Миттєво дужі молодці підскочили до Йора і, не зважаючи на його опір (із хлопцем довелося повозитися), скрутили його і під несхвальні вигуки випадкових спостерігачів (тут не любили порушників спокою), перепровадили в охоронний пункт. Там помістили в спеціальну кімнату, де і залишили на самоті.

— Поки, хлопче, відпочинь, — кинув йому на прощання Флечмен, — в останній момент може тебе і випустять. Скажи спасибі Інбару.

— Вони справді в Тунелі? — тільки й запитав Йор.

Флечмен ствердно кивнув головою і причинив за собою двері.

Йор, не знаходячи собі місця, ходив по кімнаті. Запал його не згас, і йому треба було кілька хвилин, щоб заспокоїтися. Потім він махнув на все рукою, у прямому й переносному смислі, і просто завалився на кушетку. А більше він і не міг зробити. Так минуло близько години. Йор почав було навіть дрімати, як раптом зовні почулися чиїсь кроки. Хлопець стрепенувся. Двері відчинилися, і в кімнату ввійшов… його наставник.

— Аі Нір! — вигукнув затриманий. — Ви тут?!

— Я за тобою, Йоре, — швидко промовив наставник, — йдемо.

Хлопець зіскочив з кушетки і пішов слідом за наставником.

Через кілька хвилин вони вже крокували по одній з окраїнних вуличок Еїгара.

— Усе просто, — почав свою розповідь наставник на прохання учня, — організатори Ігор у зв’язку з ювілеєм дозволили відвідати Лімпу всім бажаючим. Я прилетів сюди три години тому. А через півтори години у готелі по відеофону промайнула метушня з твоєю участю. Я почекав поки Флечмен піде…

— Ви його знаєте?

— Тільки зовні і по розповідях. Щиро кажучи, серйозно до них не дослухався, а даремно… Потім я змовився з охороною, все ж таки я почесний громадянин трьох із дванадцяти Головних міст планети. І ось зараз іду з тобою цією вулицею. Вважай, хлопче, нам пощастило. А зараз — у мій готель. Тобі відпочивати, а мені чатувати. Через п’ять з половиною годин почнеться.

— Я не можу так, — випалив Йор.

— ?

— До Еїгару я йшов не один.

— З ким же?

— Їхні імена — Інбар та Іолла. Допомагаючи один одному, ми майже дісталися до міста. Але Флечмен відправив моїх товаришів у Проклятий Тунель.

— Коли це сталося?

— Чотири години тому.

— І, швидше за все, не обійшлося без прискорювача…

Йор знизав плечами.

— І що ж, — запитав наставник, — ти хочеш іти в тунель?

— Якби можна було це зробити швидко, щоб усе встигнути! — вигукнув Йор. — Моє серце на шматки рветься!

— Так, з такими почуттями тобі буде важко продовжити Гру…

— Аі Hope, ви

1 ... 10 11 12 ... 53
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Щоб ніхто не здогадався», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Щоб ніхто не здогадався"