Книги Українською Мовою » 💙 Класика » Пошились у дурні, Кропивницький 📚 - Українською

Читати книгу - "Пошились у дурні, Кропивницький"

193
0
18.05.22
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Пошились у дурні" автора Кропивницький. Жанр книги: 💙 Класика. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 12 13
Перейти на сторінку:

Зра­зу до кінця!


Пообіцяли.




Ничипір.




Ста­ло бить, все справ­но,


Тільки оком морг,


Поспієм, поспієм


З ко­за­ми на торг!




Дранко.




Пе­ре­ку­си­ли б хоч ма­ло.




Ни­чипір.




Я вже їв і хліб, і са­ло!




Дран­ко.




З'їли б ще бор­щу та каші...




Ни­чипір.




Ще не їв бор­щу та каші.




Дранко.




Ходім, не гай­мось,


Вже в церкві нас ждуть.




Ничипір.




Ста­ло бить, поївши,


Та й з бо­гом в путь?




Дранко.




Тай чо­го тут відкла­да­ти?




Ни­чипір.




Мо­же б, до завт­ра підож­да­ти?..




Дранко.




Скажіть од­не сло­во,


Та й марш до вінця.


Ми до­ве­дем діло


Зра­зу до кінця!




Ничипір.




Ста­ло бить, все справ­но,


Тільки оком морг,


Поспієм, поспієм


З ко­за­ми на торг!




Дранко. Ко­ли поспієм, як поспієм?


Ничипір. А ви хто та­кий?


Дранко. Дран­ко!


Ничипір. Дран­ко? Чуд­не яке проз­ви­ще!..


Дранко. Так од ро­ди­телів!.. Ну, ходім же в ха­ту.


Ничипір. Ні, ви­несіть сю­ди доб­ру чар­ку горілки, я вип'ю для хваб­рості!


Дранко. Сю­ди? Нічо­го ро­би­ти! (Убік). От шту­кар! (Побіг у своє подвір'я).


Ничипір. Ко­ли б мені не за­буть про на­шу умо­ву з хлоп­ця­ми…


Антон і Ва­силь (з дворів). Кре­пись, Ни­чи­по­ре!


Ничипір. Ще креп­люсь!


Дранко (вибігає). Ви­пий­те й за­кусіть! А я за­раз та­ки до­га­дав­ся, що ви від Лахтійо­на Хве­до­ро­ви­ча!


Ничипір. До­га­да­лись? От шту­ка!..


Дранко. Ну, ходім же в ха­ту, бо вже по­ра хоч і до вінця!


Ничипір. А доб­ра горілка і за­кус­ка, хоч і не на го­лодні зу­би! (їсть).


Дранко. На здо­ров'ячко.


Ничипір. Славні пиріжки з мня­сом!


Дранко. Ви ще не ба­чи­ли моєї Гор­пи­ни?


Ничипір. Гм…


Дранко. Там та­ка оку­рат­на, як аг­лицькі об­ценьки!


Ничипір. Справді? Ану, да­вай­те ще й по другій!


Дранко. Ви­пий­те, та швидш бу­де­мо до­во­дить діло до краю!


Ничипір. Чу­дасія тра­пи­лась зо мною вчо­ра: тільки дві ча­роч­ки ви­пив з ку­мом Пет­ром, ще тільки що со­неч­ко по­ча­ло сіда­ти… Прав­да, я й за­був, що вам цього не тре­ба роз­ка­зу­ва­ти!..


Дранко. Що, як?


Ничипір. Ніяк! Оте­пер ніби й підкре­пивсь! Ну, ко­ли вже ро­бить діло, то робіть! Що далі?


Дран­ко. А що ж далі?


Ни­чипір. Да­вай­те ще й дівку сю­ди!


Дран­ко. Як сю­ди?


Ничипір. Пе­ред мої очі! Тут ми зро­би­мо ог­ля­ди­ни.


Дранко. Лю­ди ж сміяти­муться!


Ничипір. А в ха­ту я не піду, до­ки не розх­вабрюсь!


Дранко (убік). От шту­кар! Ну, та й шту­карі ж оці го­родські па­ничі! (Побіг у двір).


Ничипір. Од­на­че горілка здо­ро­во вда­ри­ла у го­ло­ву!


Василь і Ан­тон (з дворів). Кре­пись, Ни­чи­по­ре!


Ни­чипір. Ще креп­люсь! Ого-го!..



ЯВА 6



Кукса і Ничипір.


Кукса (ви­хо­дить з-за ти­ну). Ку­ди ж це він дівся? Бігаю, бігаю, шу­каю, шу­каю, не­ма! (По­ба­чив Ни­чи­по­ра). Чи не він оце? От так мур­му­лад! (До нього). Ми­лості про­сю в гос­по­ду! Ви від Лахтійо­на Хве­до­ро­ви­ча?


Ничипір. Мо­же! А ви хто та­кий?


Кукса. Кук­са.


Ничипір. На яку но­гу?


Кукса. Ні, це, бач­те, та­ке моє прізви­ще, хва­милія моя та­ка!..


Ничипір. Ну, то здрас­туй­те!


Кукса (співа).




Просю по­кор­но!




Ни­чипір.




Ду­же про­вор­но!




Кукса.




Дав­но вже вас жду.




Ничипір.




В ха­ту не піду!




Кукса.




Годі-бо вам при­ки­да­тись,


До вінця по­ра зби­ра­тись.




Ничипір.




Не слід ніко­ли спіши­ти,


Щоб лю­дей не насміши­ти.




Кукса.




Та як же це бу­де?


В ме­не все го­то­во!


Ну, скажіть вже, бо­га ра­ди,


Ви своє хоч сло­во!




Ничипір.




Лег­ко ска­за­ти,


Тяж­ко зро­би­ти:


Перш тре­ба по­ду­мать,


В го­лові под­лу­бать!




Кукса.




Я зра­зу роб­лю!




Ни­чипір.




Я так не люб­лю.




Кук­са.




Ду­май­те ж скоріш!




Ни­чипір.




Який ви муд­рий!




Кукса.




Пе­рес­таньте вже сміши­ти,


По­ра ділом нам спіши­ти!




Ничипір.




Да­лебі, я не сміюся…


Я не той, яким зда­юся!




Кукса.




Годі, годі, си­ну!


Скинь дра­ну сви­ти­ну,


Во­на те­пер не в при­годі,


Посмішив, та й годі!




Ничипір.




Вчи­ню ва­шу во­лю,


Нічо­го ро­би­ти!


Тільки цур, щоб потім


Не прий­шлось жаліти!




Кукса. Та годі тобі сміхот­во­ри­ти! От який, єй-бо­гу, втішний! Ка­жу ж, що я вже до­га­дав­ся.


Ничипір. До­га­да­лись? Тільки ши­воріт-на­ви­воріт…


Кукса. Як ши­воріт-на­ви­воріт?


Ничипір. Вов­ною на­верх!


Кукса. Що ти го­во­риш?


Ничипір. "Здо­ров,- ка­же,- Ісаю!" - "Та чай­ок шу­каю!" - "А чи жив-здо­ров?" - "Вже чо­ти­ри знай­шов!" - "Що ти, дур­ню, го­во­риш?" - "Та ста­рої не вло­виш".


Кукса. Що та­ке?


Ничипір. Кур­ку­лю-мур­ку­лю! Роз­бе­ри, що я го­во­рю.


Кукса. Ну, та й шту­кар же ти, па­ни­чу!


Ничипір (дов­го ди­виться на нього). Дай­те сю­ди дівку!


Кукса. Як?


Ничипір. Не сердьте ме­не, а робіть, що я при­ка­зую! Ну, жи­во, хут­ко! Дівчи­ну сю­ди і доб­ру чар­ку горілки!


Кукса. От який втішний! По­ба­чи­мо, що з цього вий­де. (Побіг).


Ничипір. Отак їх по­по­га­нять, як же­ребців на ар­кані!


Антон і Ва­силь (з дворів). Кре­пись, Ни­чи­по­ре!


Ни­чипір. Ого-го-го! Ще креп­люсь! Здо­ро­во креплюсь!



ЯВА 7



Ничипір, Дран­ко, Кук­са, Гор­пи­на і Ориш­ка.


Дранко (тяг­не Гор­пи­ну). Хо­чеш, щоб за пат­ли те­бе по­тяг?


Горпина. Пустіть, я й са­ма піду! (Ви­ри­вається і йде до Ни­чи­по­ра). Ви хотіли на ме­не по­ди­ви­тись? Ну, дивіться!


Кукса (тяг­не Оришку). Іди, іди, нічо­го там страш­но­го не­ма!


Оришка (лед­ве здер­жу­ючись від сміху). Ох, я ж со­ром­люсь!


Кукса. Та чо­го-бо ти, ду­роч­ко! Во­но тільки спер­шу трош­ки якось ніби ніяко­во! (Підно­сить Ни­чи­по­рові горілку; по­ба­чив Дран­ка з доч­кою). А це що та­ке?


Ничипір (до Ориш­ки). По­доз­вольте на вас при­ди­ви­тись!


Дранко (Ни­чи­по­рові). Навіщо той чорт ли­сий прити­рив сю­ди свою сли­ня­ву?


Кукса (Ни­чи­по­рові). Навіщо це мій сусіда при­пер сю­ди свою витрішку­ва­ту?


Ничипір (до дівчат). По­доз­вольте вам по­ди­виться в зу­би!


Дівчата. З якої речі?


Дранко (Гор­пині, сміючись). Роз­зяв вже йому ро­та!


Горпина. Не хо­чу!


Кукса (Оришці). По­ка­жи вже йо­му зу­би!


Оришка. Ніза­що на світі!


Кукса. Ди­вись, я свої по­ка­жу! Що ж тут та­ко­го?


Дранко. Ди­вись, я свої вишкірю. Не­хай ди­виться!


Ничипір. Як ба­чу, то ви ду­же це­ре­монні.


Дранко (Гор­пині). Роз­зяв, по­жа­лус­та!


Кукса (Оришці). По­ка­жи, зділай ми­лость!


Дранко (Гор­пині, сер­ди­то). Роз­зяв, ка­жу тобі!


Кукса (Оришці). По­ка­жи, ка­жу тобі!


Дівчата втіка­ють: з дворів на­род наб­ли­жається до воріт, і

1 ... 12 13
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Пошились у дурні, Кропивницький», після закриття браузера.

Подібні книжки до книжки «Пошились у дурні, Кропивницький» жанру - 💙 Класика:


Коментарі та відгуки (0) до книги "Пошились у дурні, Кропивницький"