Читати книгу - "Полонянка для сина ватажка, Ерато Нуар"

Адран вивів мене назад, я все крутила головою, намагаючись роззирнутися, і, здається, це йому не сподобалося.

– Ну? – пес потягнув накидку, яка зрадливо злетіла на підлогу.

Наблизився ззаду, пройшовся долонями по моїх боках униз, угору, пом'яв груди, відверто отримуючи задоволення. Раптом відсторонився, повів рукою убік того ж пуфу, і я зрозуміла, що зовсім не пропонує мені сісти.

Я зволікала, не бажаючи добровільно займати принизливу позу наложниці.

– У залі залишилося багато незадоволених чоловіків, можу повернути тебе туди, – байдуже кинув Адран.

Я здригнулася, о ні! Голос і тон не дозволяли сумніватися, що поверне. Як і легкість, з якою вигнав попередню наложницю.

Глянула в очі, намагаючись упевнитись, що він лише лякає. Не для того ж забрав мене, щоб одразу віддати!

Але очі залишалися такими ж холодними. Йому подобалося користуватися перевагою та владою, він отримував задоволення, змушуючи коритися. З такого станеться і провчити.

Краще вже слухатися та намагатися знайти слабке місце. Має ж бути в нього слабке місце? Тим більше... при думках про його дотики унизу живота знову закрутило.

Зітхнувши, я встала на пуф колінами, уперлася руками попереду.

– Ну що ж, Аліс. Тепер розбиратимемося, хто ти така і для чого з'явилася тут.

Від несподіванки я обернулася, але Дрон підходив ззаду, і його обличчя мені не було видно. Сподіваюся, він ні в чому мене не підозрює? Я сама гадки не маю, як опинилася тут!

Дотик шорстких чоловічих долонь до сідниць віддався вогнем, знову викидаючи всі думки.

– Спину прогни. Ноги розсунь, – командував голос.

У ньому зазвучали ті хвилюючі інтонації, які подіяли на мене одразу і безвідмовно. Я готова була виконати все, тонула в хвилі збудження, хотілося віддатися, розчинитися в запаху, дійти нарешті до піку задоволення. А потім уже можна буде зібратися з думками та все обміркувати.

Я вигнула спину, з грудей вирвався низький вібруючий звук.

Адран ковзнув долонями по поясниці, животу, наближаючись туди, де знову спалахнула пожежа. Великі пальці увійшли всередину статевих губ, стиснувши з обох боків клітор. Я застогнала, вигинаючись, потерлася об них, чекаючи, коли ж він увійде сам, ще розсунула ноги, підняла попку. Нереалізоване збудження закрутилося внизу живота, щось шалене і ненаситне глибоко всередині хотіло включитися в гру, дозволити бавитися з собою – саме так, як робив це нестерпний пес!

– Ширше ніжки, кішко. Ти настільки спокусливо виглядаєш, коли їх розводиш. А запах твоєї зніяковілості... ммм... Сьогодні чудово цілу залу завела, давненько такого не пригадаю, – шепотів мерзотник, дражнячи і змушуючи коритися в очікуванні дотику. Чомусь шалено збуджували переходи від безумовних наказів до інтимного, майже лагідного шепоту. – Моя кішка, слухняна кішка. Як ми з тобою побавимося, кішко!

Руки ковзнули на груди, стиснувши півкулі, до попки пригорнулося тверде чоловіче єство, і я подалася назад, намагаючись зловити його, відчути в собі. Давай же...

– Дроне! – двері раптом відчинилися, явивши на поріг молодшого братика.

– Іди, малий, я зайнятий, – Дрон трохи відсторонився і випустив груди, змушуючи мене знову застогнати. Я спробувала підвестися, але Адран різко натиснув долонею на спину:

– Стояти.

Я зупинилася, спіймала на собі пожадливий погляд Удана.

– Я хочу її, – промовив молодший.

– У тебе є твоя, – озвався мій красень. – Май її як забажаєш. До речі, що там Дейк?

– Забрав свою до себе, сказав, видресирує. Сьогодні всі залишились із подарунками. До наступного полювання буде чим зайнятися.

Я похолола. А потім?

– Ну ось іди і розважайся зі своїм.

– Я бажаю її, – прищава недоросль із виразними ознаками гормонального токсикозу вказувала на мене. – І мені сьогодні можна, ти знаєш!

– Краще не нахабній, Удане, – похмуро відповів Адран.

– Не те що? До батька відправиш? То він підтвердив, що мені сьогодні можна!

– Гаразд, – на мій жах відійшов від мене Дрон. – Але іншого разу не звертайся до мене з проханнями, як ти любиш. Більше допомагати не стану.

– Та ну!

– Я не жартую, малий.

– Я не малий! І сьогодні мій день! І Дейк, і ти на ваші ініціації отримали те, що хотіли! Це ж лише кішка!

– Моя кішка!

– Твоя, твоя, – погодився хлопець, наближаючись до мене ззаду.

– Не промахнешся? – хмикнув Дрон.

Я підняла на нього обурений погляд, ясно розуміючи, що зі мною зроблять, якщо відмовлю спадкоємцю. Адран стояв переді мною, склавши руки на грудях. Повністю оголений. При такому приголомшливому видовищі досконалого литого тіла у мене все всередині знову занило, і тієї ж миті ззаду, допомагаючи собі руками, увійшов черговий представник сімейки. Так у мені незабаром усі побувають, крім того, кого я там справді хотіла б відчути!