Читати книгу - "Полонянка для сина ватажка, Ерато Нуар"

– Твоя кішка надто пахуча, – невдоволено озвався брат. – Псов вставляє, а цих, – кивнув на дівчат, – навпаки.

– Потрібно вміти вибирати, – задоволено усміхнувся Дрон. – Ти всіх затримуєш.

Дейк декількома роздратованими рухами увійшов у свою здобич, все-таки викликавши деяке почастішання дихання і навіть подібність до стогону. Інші пси ніби з ланцюга зірвалися, отримавши незримий наказ, і накинулися на наложниць, виливаючи на них бажання.

Втім, наложниці, схоже, були тільки раді взяти участь у оргії. Лише охорона дотримувалась видимості дисципліни, ледве встигаючи слини підбирати. Ох, не хотілося б розважати їх після такої служби!

Я відчула пильний погляд, трохи зніяковіла під ним. Різкий рух головою в бік дверей, гострий холод в очах, і, не дивлячись більше на мене, Дрон попрямував із зали. Я рушила за ним, знову не в той прохід, через який нас привели.

Ми вийшли в черговий коридор. Босі ноги мерзли на холодній підлозі, і я намагалася крокувати швидше.

– Витрись, – Адран засунув руку під халат і витяг... ого, свою пов'язку зі стегон!

Озирнувся у відповідь на мою затримку, і я скоріше взяла шматок тканини, що пахнув Дроном, стираючи з обличчя залишки насіння Вожака. Супутник йшов так само розмашисто, не оглядаючись, піднявся кілька прольотів сходами і наблизився до єдиних дверей. Наздогнавши, я повернула йому пов'язку, але Дрон гидливо відкинув її на підлогу, заходячи.

Нічого собі! Його апартаменти займали цілий поверх, і ніколи ще я такого шику не бачила!

Величезна кімната, точніше перетікаючий простір: крісла, дивани, подушки на підлозі, столик, втоплені в стіні шафи і прозорі шафки з посудом, скляний бар, величезна кам'яна ванна – та цілий круглий басейн! – прямо в підлозі. Все встелене пухнастим килимом.

Злегка очманівши від такої пишноти, я навіть не одразу помітила, що недалеко від дверей на спеціальному пуфі стоїть рачки ще одна наложниця, виставивши в наш бік оголену попку.

– Славо, уходь, – кинув Дрон.

Дівчина здригнулася, піднялася. Зміряла мене ненависним поглядом. Шавка, причому з дрібних, навряд чи сили на оборот вистачає. Що там казала моя випадкова знайома? Що він тільки з такими й спить?

– Чи можу я взяти одяг? – смиренно поцікавилася та.

– Ні.

– Але... – дівчина раптом упала на коліна і поповзла до нього, вчепилась у його ноги, покриваючи поцілунками, потягла губи під халат – до того місця, про яке я сама нещодавно мріяла.

– Адране... будь ласка... я на все згодна... все, що забажаєш... тільки не проганяй мене!

– Іди, – пес не зробив жодного руху, але від його голосу руки наложниці розтулилися. Вона слухняно піднялася і понуро побрела до виходу.

– Як звуть? – раптом запитав Дрон, коли вигнаниця тихо зачинила за собою двері.

– Аліс, – відповіла я. – Що це з нею? – ризикнула поцікавитися.

– Вона мені не потрібна.

– І що? – не зрозуміла я.

Ну, не потрібна, подумаєш. Велике нещастя. Я була б на сьомому небі, якби мене відпустили. Одяг і в іншому місці взяти можна. Та я б і голою додому побігла, аби подалі звідси!

– Те, що вона більше не під моїм заступництвом. Моя іграшка ходить на людях одягненою. А вдома – оголеною. Якщо я не накажу інакше. Зрозуміло?

Я кивнула про всяк випадок, не поспішаючи знімати свою накидку, яка мало що приховувала. Зрозуміло було не дуже, можливо, з часом розберуся? Знову якісь закидони з ієрархією? Чи кішці такого в принципі не зрозуміти?

– Вмийся, пахнеш Вожаком, – промовив Дрон.

Повів мене кудись наліво мало не крізь увесь гігантський простір, повз величезне ліжко в туалетну кімнату з душовою кабіною. Я із задоволенням і сама все змила, і навіть рот прополоскала.

На поличці над раковиною стояло кілька гарних пляшечок, Дрон взяв одну з них, капнувши мені в долоні щось мильне, що приємно пахло. У нас вдома ніколи нічого подібного не було!

Кинув один із рушників на підлогу, дістав з шафи чистий. Хм, мені це, мабуть, подобалося.

Дочекався, поки витруся, принюхався, кивнув задоволено і продовжив:

– Бачила, як вона на мене чекала? Ось таку позу і ти повинна займати завжди, коли я повертаюся – не важливо, у скільки, не важливо, з ким. І робити все, що велю.

– І з ким велиш? – з'їхидничала я.

– І це теж, – Дрон нагородив мене холодним важким поглядом. – Я буду бавитись з тобою так, як забажаю.