Читати книгу - "Чоловік на годину, або Ненавиджу 8 Березня!, Ялинка Ясь"

Нерозібраний диван не давав нам місце для маневру, одна нога чоловіка звисала, друга упиралася у спинку. Він вислизнув із мене, ривком підняв на ноги і розгорнув. Схаменутися не встигла, як опинилась на колінах, з широко розведеними ногами. Чоловічі, гарячі долоні, лягли на поперек і змусили прогнутися. Вхопилася за спинку дивана і одразу відчула вимогливе проникнення. Це було чуттєво, пішло і занадто сильно! Міцний орган ковзав у мені, через деякий час віднайшовши бажаний ритм і тиснув на точки, про існування яких знає не кожна жінка. Принаймні я, точно не знала!

Його руки не зупинялися ні на мить, він, здається, справді грав на мені, як на флейті. Довгі пальці пестили груди, живіт, пупок, сідниці, вириваючи з мене різні по виду стони. Це були неконтрольовані виплески блаженства.

Своїми колінами розсунув мої ноги настільки широко, що стояти вже було неможливо, і я осіла на нього. Він прийняв мою вагу і просунув руки до жіночого осередку.

З гучним стоном скінчили обидва.

Наче у тумані стежила за тим, що відбувається. Цей неймовірний чоловік сів, розмістив мене у себе на колінах і міцно стиснув. Я не противилася, мені було надто добре. Слухала стукіт його серця і потроху заспокоювалася. Солодка дрімота огорнула тіло, коли він раптом зруйнував її, промовивши несподіване:

-Невже це справді сталося, Розетто? Не можу повірити…