Книги Українською Мовою » 💛 Інше » Сім вечорів 📚 - Українською

Читати книгу - "Сім вечорів"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Сім вечорів" автора Хорхе Луїс Борхес. Жанр книги: 💛 Інше. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 10 11 12 ... 37
Перейти на сторінку:
дивовижної драматичної форми, оскільки ми, як зазначив Аддісон, є театром, глядачами, акторами й сюжетом. Другий висновок стосується жахіття кошмарного сну. Наше неспання пов’язане з безліччю страшних моментів: усі ми знаємо, що існують моменти, коли дійсність пригнічує нас. Кохана людина помирає, кохана людина кинула нас — причин для суму, для відчаю задосить. Але ці мотиви не схожі на кошмарний сон: кошмару властивий особливий жах, і цей особливий жах може знайти вираження у будь-якому сюжеті. Може бути виражений через бедуїна, який водночас є Дон Кіхотом, як у Вордсворта; або через ножиці та мережки, через мій сон про правителя, через знамениті кошмари По. Однак існує дещо: присмак кошмару. В переглянутих мною трактатах про цей жах не йдеться.

Існує можливість теологічного тлумачення, яке б не суперечило етимології. Я можу взяти будь-яке слово: приміром, латинське incubus або англосакське nightmare чи німецьке Alp. Усі вони припускають щось надзвичайне. Гаразд. А якби кошмарні сни були справді чимось надзвичайним? Якби кошмари були розщелинами пекла? Якби в кошмарних снах ми опинялися в пеклі буквально? А чого б ні? Все таке дивне, що можливо навіть це.

«Тисяча й одна ніч»

Найважливішою подією історії західних країн було відкриття Сходу. Точніше кажучи, свідомості Сходу — тривкої, порівнянної з місцем Персії в грецькій історії. Крім цієї свідомості Сходу — великої, незмінної, дивовижної, незбагненної — існують вершини, і я назву деякі з них. Гадаю, це буде доречно, якщо ми хочемо увійти в цю мою улюблену тему, яку я обожнюю з дитинства, — тему «Книги тисячі й однієї ночі» або, як вона називалася в першому прочитаному мною перекладі англійською, «The Arabian Nights» («Арабські ночі»). Ця назва також має своє зачарування, хоча вона й не така чарівна, як «Книга тисячі й однієї ночі».

Назву деякі факти: дев’ять томів Геродота, а в них відкриття Єгипту, далекого Єгипту, кажу «далекого», бо простір вимірюється часом, а плавання були ризикованими. Грекам єгипетський світ здавався великим, і вони сприймали його як щось загадкове.

Далі ми розглянемо слова «Схід» і «Захід», яких не можемо визначити, але які є правдивими. З ними відбувається те саме, що, як завважив святий Августин, відбувається з часом: «Що таке час? Коли мене не запитують про це, я знаю; коли запитують, не відаю». Що таке Схід і Захід? Коли мене запитують про це, я не відаю. Пошукаймо одне наближення.

Розгляньмо зустрічі, війни, походи Александра. Александра, який завоював Персію, завоював Індію і помер, наскільки відомо, у Вавилонії. Це була перша велика зустріч зі Сходом — зустріч, яка так вразила Александра, що він перестав бути греком і частково зробився персом. Сучасні перси внесли його до своєї історії. Александра, який спав з «Іліадою» та мечем під подушкою. Ми ще повернемося до нього, та оскільки ім’я Александра було згадано, хочу переповісти тут одну легенду, яка, поза сумнівом, вас зацікавить.

Александр не помирає в тридцять три роки у Вавилонії. Він віддаляється від війська та блукає пустелями й хащами, а тоді бачить світло. Це світло йде від вогнища.

Навколо сидять жовтолиці косоокі воїни. Вони не знають Александра і приймають до свого гурту. Оскільки він у душі солдат, то бере участь у битвах в місцевості, якої доти ніколи не бачив. Він солдат: його не обходять мотиви, і він готовий померти. Минають роки, він багато про що забув, але надходить день, коли воїнам видають платню, і одна з монет бентежить його. Він тримає її на долоні й мовить: «Ти вже старий; ось монета, яку я велів викарбувати на честь перемоги під Арбелою{54}, коли був Александром Македонським». У цю мить він віднаходить своє минуле, а тоді знову стає найманцем — татарським, китайським чи ще якимось.

Ця знаменита вигадка належить англійському поету Робертові Грейвсу{55}. Александру напророкували, що він стане володарем Сходу та Заходу. В ісламських країнах його досі іменують Александром Дворогим, бо він має два роги — східний і західний.

Розгляньмо інший приклад з цього тривалого, нерідко трагічного діалогу між Сходом і Заходом. Згадаймо молодого Вергілія, який обмацує вибивну тканину з далекої країни. З країни китайців, про яку йому відомо лише те, що вона далека й мирна, багатолюдна та обіймає околиці Сходу. Вергілій згадає цю тканину в «Георгіках» — безшовну, із зображеннями храмів, імператорів, річок, мостів, озер, несхожих на ті, які він знав.

Ще одне відкриття Сходу містить чарівна «Природнича історія» Плінія{56}. Там ідеться про китайців і згадуються Бактрія, Персія, мовиться про Індію, про правителя Пóра{57}. У Ювенала{58} є вірш, який я прочитав понад сорок років тому й щойно згадав. Щоб описати якусь віддалену місцину, Ювенал каже: «ultra Auroram et Gangem» («далі, ніж уранішня зоря та Ганг»). У цих кількох словах увесь Схід, як ми його сприймаємо. Хтозна, чи відчував його Ювенал так, як відчуваємо ми. Гадаю, так. Схід завжди зачаровував людей Заходу.

Рушаймо далі історією, і ми дійдемо до цікавого дарунку. Можливо, цього ніколи не було. Йдеться знов-таки про легенду. Гарун-ар-Рашид{59}, Гарун Справедливий, посилає своєму колезі Карлу Великому{60} слона. Можливо, послати слона з Багдада до Франції було нереально, байдуже. Нам неважко повірити в цього слона. Цей слон був чудовиськом. Згадаймо, що слово «чудовисько» не означає чогось жахливого. Сервантес назвав Лопе де Вегу «чудовиськом природи». Цей слон повинен був видатися французам і германському королю Карлу Великому чимось вельми дивним. (Прикро думати, що Карл Великий не міг читати «Пісню про Роланда», бо розмовляв якоюсь германською говіркою.)

Отже, йому посилають слона, і це слово «слон» («elefante») нагадує нам, що Роланд сурмив у olifant, ріг зі слонячого бивня, який дістав таку назву саме тому, що походив від слонячого бивня. А що ми заговорили про етимологію, то згадаймо, що іспанське слово «alfil» по-арабському означає «слон» і має те саме походження, що й «marfil» — слонова кістка. Серед східних шахових фігур я бачив слона з баштою на спині й чоловічком у ній. Ця фігура — не тура, як можна було б припустити з огляду на башту, а alfil, тобто слон.

Учасники хрестових походів повертаються зі своїми спогадами: приміром, спогадами про левів. Ми знаємо знаменитого хрестоносця — Річарда Левове серце{61}. Лев, що з’являється в геральдиці, походить зі Сходу. Перелік не може бути нескінченним, але згадаймо

1 ... 10 11 12 ... 37
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Сім вечорів», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Сім вечорів"