Книги Українською Мовою » 💛 Інше » Метаморфози 📚 - Українською

Читати книгу - "Метаморфози"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Метаморфози" автора Публій Овідій Назон. Жанр книги: 💛 Інше. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 109 110 111 ... 138
Перейти на сторінку:
Паламед нещасливий бажав би лишитись!

57 Жив би й тепер, а коли б і загинув, то хоч без провини!

58 Мстивий Улісе — пам'ятав-бо, хто вдаваний шал його викрив! —

59 Зраду пришив Паламедові, ще й довести постарався

60 Вигадку: золото сам закопав, сам і виявив потім!

61 Так він підточував сили ахейців і смертю, й вигнанням,—

62 Як тільки міг. Так воює Улісс, так до страху схиляє!

63 Хай красномовнішим буде, ніж Нестор, — мене ж не зуміє

64 Переконать, що цього ж таки Нестора кинути в скруті —

65 Злочином жодним не є, хоча старець благав допомоги:

66 Зранений кінь був під ним, та й самого роки похилили —

67 Друг же руки не подав. Цього злочину я не придумав! —

68 Хай буде свідком Тідід: він по імені кликав Улісса,

69 Врешті, схопивши, соромив за втечу тремтливого друга.

70 Смертних учинки боги справедливим оцінюють зором!

71 Ось допомоги жде той, що її не подав; хто покинув —

72 Буде покинутий сам: цей закон він для себе ж накреслив.

73 Чую: «Рятуйте!» — кричить. Я підбіг. Ледь живий уже, бачу,

74 Зблідлий од страху, тремтить — неминучої смерті чекає.

75 Щит свій важкий простягнувши над ним, що лежав у пилюці,

76 Душу нікчемну зберіг — не велика це честь! — боягузу.

77 Хоче продовжити спір? Повернімось туди, щоби знову

78 Битва була, й твоя рана, і страх, твій супутник постійний;

79 Словом, — ховайся за щит і за мужність — щита домагайся!

80 От врятував я його від загину, і що б ви гадали? —

81 Щойно від рани конав, а за хвилю — чкурнув, наче олень.

82 Гектор наспів — і з собою богів залучає до битви.

83 Не одного лиш тебе налякав його натиск, Уліссе,—

84 Навіть хоробрий здригнувсь, — таким жахом од нього війнуло!

85 Я ж, поки кров'ю впивавсь він, тягар величезний піднявши.

86 Здалеку в нього метнув — і горілиць герой повалився.

87 Я проти нього пішов, коли виклик він кинув ахейцям:

88 Кожен-бо в думці благав, щоб на мене впав тоді жереб —

89 І помогли молитви. А якщо вас цікавить сьогодні

90 Хід поєдинку того, то супернику я не піддався.

91 Ось і мечем, і вогнем, заручившись самим Громовержцем,

92 Ворог сягає вже до кораблів: де ж Улісс красномовний?

93 Цими грудьми я зберіг вам повернення: тисячу суден

94 Я захистив. Нині зброї прошу за врятовані судна!

95 Втім, коли правду казать, то не стільки мені, як тій зброї

96 Робиться честь: чи була б вона славна без слави моєї?

97 Зброї більше потрібен Еант, ніж Еантові — зброя.

98 З цим ітакієць хай Реса зрівняє, нікчему Долона,

99 Сина Пріама, Гелена і те, як він викрав Палладу.

100 Сам же — ніщо він при світлому дні без руки Діомеда.

101 Тож, коли зброю давати йому за такі от заслуги,—

102 Краще її розділіть: Діомедові — більшу частину!

103 Для ітакійця яка з неї користь? Він завжди голіруч

104 Ворога брав і бере, та не в чеснім бою, а зненацька.

105 Цей променистий шолом, що виблискує золотосяйно,

106 Тільки завадить Уліссу: принишклого в засідці зрадить.

107 Зрештою, надто обтяжливим для голови дуліхійця

108 Був би Ахіллів шолом. Пеліонського спису важкого

109 Невойовнича рука не могла б, очевидно й підняти.

110 Щит, що на ньому вкарбовано образ широкого світу,

111 Чи для слабкої, що вміє хіба шахрувати, лівиці?

112 Що ж ти, негіднику, мітиш на дар, непідхожий для тебе?

113 Втім, якби дар цей тобі й оддали помилково ахейці,—

114 Ворог тебе б не злякавсь, але мав би що з тебе знімати!

115 Втеча — хоча саме в ній собі рівних не знаєш ти досі —

116 Не врятувала б тебе: не годиться для втечі ця зброя!

117 Зваж і на те, що твій щит, який в ділі був так уже рідко,

118 Досі ще зовсім новий, непошкоджений, а на моєму —

119 Тисяча ран од списів: йому свіжий потрібен господар.

120 Ну, але годі! Слова — це слова. Повернімось до діла:

121 Між супротивників киньте хороброго воїна зброю:

122 Потім зійтися веліть. Переможцю її й подаруйте!»

123 Син Теламона замовк, і з останнім промовленим словом

124 Загомоніла юрба. Та герой, син Лаерта, підвівся.

125 Мить якусь мовчки стояв він, похнюпившись. Потім окинув

126 Зором вождів і, вдихнувши повітря, почав довгождану

127 Мову, — слова попливли, й на цей раз не позбавлені зваби.

128 «Жаль, що не вчуті мої молитви, як і ваші, пеласги,—

129 Хто б сумнівався тепер, кому слід перевагу віддати:

130 Мав би ти зброю свою, ми — тебе нині мали б, Ахілле!

131 Кривдниця Доля, однак, відняла його — в вас, як і в мене

132 (Тут він рукою змахнув, наче зір йому раптом заслали

133 Сльози), то хто б повноправнішим був спадкоємцем Ахілла,

134 Хто, скажіть, як не той, що схилив для данайців Ахілла?

135 Тільки б Еантові впертість безглузда не стала в пригоді;

136 Тільки б мені — винахідливий розум мій не перешкодив,

137 Що прислуживсь вам. А

1 ... 109 110 111 ... 138
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Метаморфози», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Метаморфози"