Читати книгу - "Хроніки Загрії: Туманний світ, Влад Вірт"

Але науку залишимо на потім, Ведмідь, не отримавши відповіді, повторно ставить своє запитання, і треба відповідати.

— Є трохи, але я думав, що це наслідки розлуки з Луарою і звинувачував себе в зайвій сентиментальності.

— Ну й що ти за воїн? Ледве встиг вийти за поріг, як уже про спідницю думаєш, — вирішив підколоти мене Ведмідь.

— Та в мене, особливо й не було часу копатися в собі. Я останні дні тільки й робив, що шукав монгрів, а потім помирав від їхніх рук. Слухай, Ведмідь, а що не так із цією Великою Зміною? Я пам’ятаю розповідь Алії про підземелля та стародавні механізми, активація яких стала причиною всього, що відбувається в цьому світі. Але хто створив ці машини й навіщо?

Здоровань одразу ж змінився. Відкинув звичну маску пустотливості та єхидства, сповільнив біг, переміщаючись у хвіст загону, і почав розповідь:

— Якщо вірити інформації, зібраній шукачами за кілька століть скрупульозного вивчення підземель та печери, де все це почалося, то Велика Зміна — це справа рук стародавньої раси, яка називає себе сіячами. Уся їхня історія присвячена пізнанню законів Творця й основний із них говорить, що життя в будь-яких формах його проявів — це найунікальніший і найцінніший дар, а також головний секрет. Тому на його збереження і були спрямовані всі сили сіячів.

— Я дивлюся, вони з вигадкою підійшли до реалізації свого плану: шарги, катаклізми та особливо монгри, основний сенс життя яких, знищити всіх, хто зайшов на їхню територію.

— Ну, звичайних звірів вони-то не чіпають. А за вбивство монгрів, у нагороду ти отримуєш силу, яка тобі дуже знадобиться, коли в цей світ прийдуть женці. Про їхню невідворотну появу говорять, як руни, викарбувані на стінах підземель, так і сувої, що з’являються разом із нагородою після вбивства хранителів залів. Зазвичай у сувоях описано уривки з битв сіячів та женців, а також безчинства, які творять женці в підкорених світах. На жаль зараз усе більша кількість людей вважає женців вигадками маргінальної групи шукачів, які загралися в конспірологію.

А нещодавно так взагалі, було висунуто теорію, ніби шарги це і є женці, й оскільки вони бесчинствують, лише в Туманному світі, то більшості людей до них немає ніякого діла. А ті, кому все ж таки є, навпаки зацікавлені, аби все й далі йшло, як іде, адже поки існують шарги, які загнали аймаларців у гори, будуть і мінерали, котрі обмінюватимуться за ціною, що в кілька разів нижча від їхньої реальної вартості. Причому, для непосвячених це ще й виставляється, як велика допомога братньому народові.

На жаль, але в Туманному світі існує, лише один портал і він веде до Граду Золотих Купців. Були спроби прокласти портал до інших світів, але всі вони завершились невдачею та знищенням коштовних кристалів, тож аймаларцям просто нікуди діватись і тому вони готові платити будь-яку ціну та навіть закривати очі на таке відверте лицемірство, в обмін на допомогу у війні із шаргами. Фелмор, звісно, називає їх жовторотими молодиками, але двадцять тисяч воїнів на мурах основних фортець — усе ж таки чимала підмога. Хоча, як мені, здається, це все, на що можуть розраховувати аймаларці.

Обіцяного війська не буде, і коли в аймаларців закінчаться мінерали та руда обов’язково знайдеться привід, аби відкликати гарнізон. Думаю, намісник прекрасно все розуміє і тому не має жодних ілюзій. Проте мовчить, оскільки це дає можливість підтримувати надію в серцях звичайних жителів, а без надії аймаларці вже давно б занепали духом і були знищені. Але, щось мене потягнуло в політику, а ти ж питав зовсім не про це.

— Усе нормально. Для мого світу подібне ставлення до бід чужих країн цілком буденна практика. Після знайомства з аймаларцями мені, навіть стало соромно за все «прогресивне людство», думав, у вас тут усі такі правильні, але ти мене заспокоїв. Виходить, аймаларці не більше, ніж виняток, продиктований жорсткими обставинами.

Тим паче було цікаво поглянути на тебе з іншого боку. Ти виглядав, як «перекачаний ботанік», що мудрує на уроці політології.

— Перекачаний ботанік, — повторив за мною здоровань, посміхнувся і продовжив.

— Найімовірніше, сіячі спеціально змінили наші світи таким чином, аби навіть пацифістам та відвертим пофігістам,  довелося розвиватися. Ну а щодо катаклізму, то існує безліч версій.

На мій погляд, найбільш правдоподібна звучить так: колись давно на місці кратера знаходилася частина комплексу Сіячів. З невідомих причин його було знищено й це позбавило нас важливої інформації про Велику Зміну, а також негативно вплинуло на сам процес трансформації. З цією версією погоджуються практично всі, крім Варлакса. У нього нав’язлива теорія, пов’язана з природним відбором.

Леворд же не підтримує жодну з відомих теорій. Здається, у нього є свої міркування, але чомусь ділитися з нами він не поспішає.

— Ведмідь, а навіщо Леворду це все? Як я зрозумів, він виходець із багатого і знатного роду, але замість того, аби жити розгульно, запалюючи на повну, чи обертатися у вищому світі, зміцнюючи своє становище, а інколи й поєднуючи обидві ці справи, він носиться по диких краях, бажаючи врятувати весь світ?

До того ж його здібності, він дуже сильний, навіть за мірками вашого загону, а призов, нічого подібного в жителів долини я не бачив?

— Відповім спершу на друге питання. Ти, вірно підмітив, здібності Леворда відрізняються від навичок звичайних шукачів. Одного разу Алія обмовилася, що причиною тому стали умови, у яких відбулася ініціація, але вона одразу ж замовкла й більше не вимовила ні слова, скільки я її про це не питав. Навіть у Дангора нічого не вийшло вивідати, а він і німого здатний розговорити.

Першими, кого призвав Леворд, були Сатор та Алія. Ти бачив, на що зараз здатна Алія. І Сатор їй ні в чому не поступався. А враховуючи, що з підвищенням рівня навички, збільшувалася кількість фамільярів, у голові герцога Орланга, батька Леворда, народився грандіозний задум.