Читати книгу - "Титан, Теодор Драйзер"

Френк замовк, а Джілґен занурився в роздуми. Ковпервуд мав рацію — не знічев’я вплутався пан Джілґен у політику. Однак зараз обставини складалися не дуже сприятливо для здійснення тієї привабливої програми, яку він колись собі запланував. Тірнен, Керіґен і Едстрем, хоча і трималися з ним поки ще доволі приязно, але вже починали пред’являти ні з чим неспівмірні вимоги. А так звані прихильники реформ, — ті, хто, повіривши на слово часописам, вважали Ковпервуда шахраєм, а всі його починання — шкідливими, — вимагали від нового муніципалітету непідкупної чесності в усіх справах. Жодні договори, контракти і розмаїті угоди не мали відтепер і надалі укладатися без відома населення і газетярів. Джілґен після першої ж наради зі своїми однодумцями, що відбулася незабаром після їхнього обрання, вже відчув себе між молотом і ковадлом. Але до пори до часу він тільки тихцем намацував ґрунт і аж ніяк не схильний був приймати якісь необачні рішення та діяти стрімголов.

— Та-ак, це відверта пропозиція, нічого не скажеш, — пробурмотів він нарешті. — Отже, ви радите мені зрадити моїх друзів, як тільки я здобув для них перемогу? Ну, у своїй політичній практиці я, зізнатися, до таких вибриків не звик. Може, воно й правда — те, що ви сказали, — та все одно не можна ж кидатися з боку в бік, як кіт у мішку. Доводиться хоча б іноді і зберігати вірність. — Пан Джілґен затнувся, не знаючи, як вийти з такого делікатного становища.

— Ну що ж, — співчутливо промовив Френк, — подумайте ще. З усіх справ політика — найскладніша. Я особисто займаюся нею тільки тому, що мене до цього змушують. Якщо ви зауважите, що ми можемо бути чимось корисні один одному, — дайте мені знати. Так чи інак, але в моєму випадку немає нічого для вас образливого. Мене хочуть притиснути до стіни. Ця боротьба — не на життя, а на смерть. Цілком зрозуміло, що я буду змагатися. Але це не означає, що ми з вами маємо ворогувати. Навпаки, ми ще можемо з часом стати нерозлучними друзями.

— Розумію, розумію, — сказав Джілґен, — і вже, повірте, нічого б, мабуть, так не хотів, як потоваришувати з вами. Але якби мені навіть і вдалося впоратися з міськими райцями — а це, звісно, не так просто, — тож залишається ще мер! А у мене з ним не більш ніж далеке знайомство. До того ж, наскільки я знаю, він налаштований стосовно вас дуже вороже, отже, неодмінно здійме галас у пресі. Так, мер може вам добряче насолити.

— Ну, це я зможу владнати, — усміхнувся Ковпервуд. — Ймовірно, мені вдасться вплинути на пана Сласса. Може, він не так уже й вороже роз’ятрений проти мене, як йому здається. Нічого не можна знати наперед.

39. Новий мер міста Чикаґо

На Олівера Марчбенкса, перспективого молодика лисячої породи, пан Стімсон поклав відповідальне завдання — викрити високоповажного пана Сласса в якомусь негідному вчинку, і пан Марчбенкс розкопував і рознюхував до того часу, поки не зібрав достатньо даних, аби сфабрикувати історію, яка могла б навіки отруїти життя пана Сласса, якби йому заманулося стати занадто слухняним знаряддям у руках ворогів Ковпервуда. Головною дійовою особою цієї змови стала така собі Клавдія Карл­штадт, авантюристка та шпигунка за покликанням, весела шльондра та запроданка, котра мала значний життєвий досвід і доволі приємну зовнішність. Зайве казати, що Френк не вдавався у жодні подробиці, хоча один його поблажливий кивок привів у рух весь хитромудрий механізм пастки, сфабрикованої для впокорення високоповажного Чеффі Сласса.

Клавдія Карлштадт — знаряддя спокуси, за допомогою якого була уготована загибель високоповажного Чеффі, — була висока струнка білявка, ще доволі свіженька, позаяк їй заледве виповнилося двадцять шість років. Вона вирізнялася тією бездушністю та жорстокістю, що властиві лише найжадібнішим і найлегковажнішим створінням. Аби збагнути, як був сформований такий характер, слід було б познайомитися ближче з безпросвітною нуждою Південної Голстедської вулиці, на якій народилася та виросла ця особа, зазирнути в одну з тих старих, вкопаних у землю хиж, де відірвані віконниці бовтаються на одній петлі, а перед вікнами вдень і вночі тиняється обірваний і вічно п’яний люд. В юності Клавдія звикла бігати «за ріг за пивом», продавати газети на перехресті Голстед і Гаррісон-стрит і купувати кокаїн у сусідній крамничці. Її сорочка і сукеночка — подерті та брудні — були з дуже поганенької матерії, панчохи — всі в дірках, які відкривали оку синювату шкіру тонких ніжок, черевики — стоптані, діряві, в негоду завжди промоклі наскрізь. Клавдія водилася з цілою ватагою відчайдушних шибеників із навколишніх вулиць. Вона рано опанувала мистецтво лихослів’я та пізнала гріх, хоча, як це часто буває з дітьми, в душі ще не була розбещена. В одинадцять років, накивавши п’ятами з гидотного дитячого притулку, куди її помістили після смерті матері, вона зуміла розжалобити розповідями про свої пригоди одну ірландську пару, яка й узяла її до себе в будинок на Західній стороні. У цій родині були дві доньки, обидві працювали продавчинями у великій універсальній крамниці. За допомогою цих дівчат Клавдії вдалося стати касиркою.

Подальша доля її була така ж строката та незвичайна, як і початок її життєвого шляху. Варто зазначити, що природа наділила цю дівчину доволі метким розумом. Коли їй минуло двадцять років, вона вже була володаркою (спочатку за допомогою якогось ювеліра, потім — сина одного фабриканта взуття) обширного гардероба та невеликої суми грошей в готівці. Незабаром один молодий і вельми привабливий член Конґресу, щойно обраний на цю посаду від західних штатів, запросив Клавдію у Вашинґтон для роботи в урядовій установі. Нова посада вимагала знання стенографії та машинопису, і Клавдія дуже легко засвоїла все це. А потім один сенатор залучив її до такого типу секретної служби, що не передбачена державним бюджетом, але є достатньо прибутковою для тих, хто цим займається. Там, де не допомагав звичайний підкуп, пускалися в хід кокетство та лестощі, і Клавдії вдавалося рознюхувати чимало таємниць. Одне з доручень — розвідати таємні фінансові зв’язки одного члена Конґресу від штату Іллінойс — привело Клавдію назад у Чикаґо, де вона познайомилася з молодим Стімсоном. Від Стімсона авантюристка дізналася про інтригу, яку снували проти Ковпервуда в фінансових