Книги Українською Мовою » 💛 Фентезі » Кровна магія: у пошуках Проклятої Королеви, Ляна Аракелян 📚 - Українською

Читати книгу - "Кровна магія: у пошуках Проклятої Королеви, Ляна Аракелян"

94
0
29.06.24
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Кровна магія: у пошуках Проклятої Королеви" автора Ляна Аракелян. Жанр книги: 💛 Фентезі. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 110 111 112 ... 187
Перейти на сторінку:

– Ги-и-и-и-и!.. – протягнув перший. – Чуєш, Борсуче, а вона нічого так, можна й на постій до себе пустити, га?

– Дивись, повернеться Зар’яна, вона тобі пустить, – єхидно посміхнувся другий. – Опівночі маг Сухопил ставить захист. Нікого не впускаємо і не випускаємо з міста.

Мій погляд затримався на брамі: довгими товстими цвяхами до них був прибитий вінок із часнику, на якому бовтався тонкий срібний ланцюжок. Той, кого худий назвав Борсуком, усміхнувся:

– Це головний захист.

– А що так? – киваючи на вінок і, вдаючи, що нічого не знає, поцікавився Скріраніель.

– А ви що, не місцеві, чи що? Нічого не знаєте?

– Ні, – щиро здивувалася Іггірія. – Я ж кажу: мандрівники, трави шукаємо.

Білобрисий принюхався:

– Чогось ви смердите, наче могили потрошили.

– По болоту всю ніч ходили, шукали квіти плішорогого моху, – пояснила Іггірія. – Мало його цього року, ледве жменьку насмикали по купинах.

Борсук похмуро на нас подивився, але промовчав. А білявий, відчиняючи браму, попередив:

– У корчмі все розкажуть, там язиками метуть мов мітлою. А ти, – він кивнув на Іггірію, – заходь, якщо що. Моя хата третя від корчми. Запитай Зозулю – будь-хто скаже.

Іггірія, стримуючи усмішку, кивнула.

Ми увійшли до містечка. Воно майже нічим не відрізнялося від Смологорська, хіба що будинки все більше одноповерхові, та сторожова вежа – зруб і нижче. Вулицями, як ні в чому не бувало, з важливим виглядом ходили кури, на тинах сиділи величаві півні, зрідка перелітаючи з місця на місце. Усе місто – будинків двадцять, може, трохи більше. На відміну від Смологорська – Журбалінка оточена густим гостроколом.

Корчму знайшли одразу. Двоповерхову дерев’яну будівлю з широким ґанком, до якого вели три сходинки – дві темні і світла нижня, мабуть, нещодавно поміняли. Ще не встигли затоптати. Над ґанком – трикутний козирок. Ельфи зігнулися в три погибелі, заходячи в приземкувату будівлю. Корчмар дрімав за стійкою, підперши кулаком щоку. У такий час відвідувачів зазвичай мало. Це ввечері буде яблуку ніде впасти. А вдень усі зайняті роботами.

– Добрий день, доброму пану, – привіталася Іггірія. – Нам би пару кімнат зняти, та попоїсти.

Міцний дядько з густою каштановою бородою і червоним носом-картоплею миттєво розплющив очі. Ті були чорні, як у цигана.

– Є три вільні кімнати, – голос густий, гучний.

– Беремо, – відгукнувся Рані й дістав жменю монет. – І їжі якоїсь приготуй.

– Ялинко! – гаркнув корчмар.

Негайно біля стійки намалювалася юна подавальниця з тацею в руках.

– Обслужи та кімнати покажи панам.

Корчмар навіть не скривився, дивлячись на нас. Та й зрозуміло, людина бувала, надивився за своє життя багато чого.

– Слухаюся, дядьку Гринь, – і розвернулася до нас: – Чого бажаєте?

– А що є? – поцікавилася Ши.

– Каша перлова зі шкварками і підливою, каша пшоняна з підливою і тельбухами, і квасоля томлена в сметані.

– А сирі овочі чи фрукти є якісь? – продовжила Ши-Ранса.

– Звідки? Холодно вже. Хіба що яблук можу запропонувати та мускатних груш. Овочі є солоні: огірочки, помідорчики. Грибочки – грузді, лисички, опеньки. Накажете, так вам із цибулькою та олійкою зроблять. Пироги з капустою, горохом і рибою, от-от будуть готові.

Ши скривилася так, ніби їй живу жабу запропонували проковтнути. Зійшлися на різних кашах – від перловки я відмовилася, – пирогах, киселі та гарячому брусничному відварі. Ши принципово замовила капустяний салат, два яблука і грушу. Щоправда, подавальниця схаменулася:

– Ой, зовсім забула: капуста в нас жорсткувата, а от сирої редьки, цибулі чи буряків із морквою можу принести. То як? Подати?

Ми з Кхиброю перезирнулися і стримали регіт. Де тільки сили брати від такої їжі? Ши гордо відмовилася. А я б із задоволенням подивилася, як ця пані Досконалість гризе сиру цибулину.

Подавальниця крутнулася вужем і зникла. Ми зсунули два столи й сіли чекати на замовлення. Правильно я зробила, що відмовилася від перловки – вона виявилася напівсирою зі старими шкварками. Подавальниця тільки розвела руками – вона не готує. Кликати кухаря безглуздо. У таких містечках рідко буває хороша кухня. Дали миску гарячої юшки – і радуйся. Каша до зубів не липне – і добре. Пшоняна виявилася трохи кращою. Я з’їла кілька ложок, решту віддала Герці. Зате пироги тут були на славу: рум’яні, з тонким тістом і горою начинки. Я промовчала, коли Шафран сів на грушу і продірявив її хоботком. Фамільяри теж повітрям не харчуються. Та й чи багато клопу треба?

– Які новини в місті, а то ми все по лісах та по лісах, – здалеку почала Іггірія.

– Ви б обережніше, – ставлячи на тацю брудний посуд, відповіла Ялинка і перейшла на шепіт, попередньо кинувши погляд на дядька: – Упир прокинувся! Кажуть, що днями в Дроболомському лісі знайшли труп молоденької селянки, а на шиї – дві дірочки, немов звір укусив. Дівчинці років п’ятнадцять, гарненька, хоч картини малюй. Подумали, що звір на неї якийсь напав. Бліда як Маруна. Ані краплі крові в ній немає. Вечоріло вже. Не залишати ж труп на поталу звірам. Ну, мужики її до нашої знахарки й притягли, щоб глянула, від чого померла бідося. А та як побачила труп її, так і запричитала, за які такі гріхи, мовляв, вони їй у хату упириху притягли. Загалом, зняла вона з себе срібний браслет та на руку дівиці й одягла. Не встигла застебнути застібку, як селянка очиська витріщила, засичала, мовляв, ти за це поплатишся, господар тебе з-під землі виколупає. І миттєво полум’ям спалахнула.

1 ... 110 111 112 ... 187
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Кровна магія: у пошуках Проклятої Королеви, Ляна Аракелян», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Кровна магія: у пошуках Проклятої Королеви, Ляна Аракелян"