Читати книгу - "Діаболік"

Ці слова прозвучали як відлуння давніх спогадів: останні тижні у фортеці Імпірінс; її погрози вбити себе, якщо я помру. Стривожена, я впала на підлогу поряд із нею і обійняла її. Вона не зводила очей із Тайруса.

Він схвильовано дивився на неї згори вниз.

— Я зроблю все, що в моїх силах, аби врятувати Немезіду, Сенаторе фон Імпірінс. Але ця розмова буде марною, якщо я не здолаю свого дядька.

— Але якщо здолаєте...

Він став на коліна і знову взяв Сайдонію за руку.

— Тоді Немезіда житиме. Клянусь вам, — він поглянув на мене й немов зазирнув у саму душу.

Я глибоко вдихнула. Мені здавалося, що єдине, у що я можу вірити у цьому Всесвіті — це в любов Тайруса до мене.

Мабуть, він прочитав мої думки, тому що вираз його обличчя став ніжнішим.

— Її життя для мене значить більше, ніж ви можете собі уявити, — сказав він.

Донія відсторонилася від мене.

— Немезідо, — мовила вона, усе ще не зводячи очей з Тайруса, — мені потрібно поговорити з Його Високопреосвященством наодинці.

Я не одразу зрозуміла, що це був наказ.

— Ти хочеш, щоб я вийшла?

— Так, — відповіла Донія, навіть не поглянувши в мій бік.

Довгий час я була Сайдонією Імпірінс. Тривалий час я сама віддавала накази. Було дивно знову опинитися в ролі підлеглої. Ні, не просто підлеглої. Я була Немезідою дан Імпірінс, а Донія була моєю господинею.

Раптом думка, яка ніколи раніше не турбувала мене, здалася неприємною і дивною. Я знала, що Сайдонія ніколи не сприймала мене як власність. І я ніколи не повинна була виконувати її накази — наші відносини були не такими. Але в подібних випадках вона сприймала як належне той факт, що її воля не обговорюється.

Здається, Тайрус здогадався, про що я подумала.

— Це має безпосереднє відношення до Немезіди. Вона повинна залишитися.

— Ні, — сказала я. Сайдонія бажає поговорити з ним на самоті, отже, так і буде. — Я залишу вас наодинці.

Із цими словами я вийшла, давши змогу двом Вельмишановним Панам поговорити один з одним без мене.

Минали хвилини. Потім минуло півгодини. Весь цей час я робила підтягування. Нарешті Донія зайшла в кімнату і стояла мовчки, спостерігаючи за мною, а на її обличчі застиг вираз, який я не могла зрозуміти.

Я опустилася на підлогу.

— Тайрус уже пішов?

— Так. Я сказала йому, що тепер бажаю поговорити наодинці з тобою.

Тобто вона не збирається розповідати мені, про що вони розмовляли. Мабуть, моє незадоволення відобразилося на обличчі, тому що брови Донії злетіли вгору й вона насупилася.

— Він дуже переживає за твоє майбутнє.

— Так, звісно.

— Дуже переживає, — наголосила вона, а потім невпевнено промовила: — Він... любить тебе. Сильно.

Рум’янець залив моє обличчя.

Вона уважно поглянула на мене.

— І ти теж до нього не байдужа, — вона нахилила голову і хвилину стояла, розгладжуючи свою спідницю. — Ти довіряєш йому? — нарешті запитала вона.

— Я вже говорила тобі, що довіряю.

Вона стисла руки в маленькі кулачки і підняла голову.

— Я пам’ятаю твою здогадку щодо Великих Змагань. Ти сказала, що Тайрус має відношення до тієї аварії.

— Звісно, — відповіла я, не розуміючи, чому вона про це згадала зараз, — він сам мені розповідав.

— Ти усвідомлюєш, що Дандрас помер, Немезідо. Тебе не бентежить, що Тайрус здатний відібрати в людини життя?

— Це був нещасний випадок.

— Та невже? Він знав про ризик. Він пожертвував життям людини заради політичних ігор. Той, хто з такою легкістю здатен пожертвувати життям однієї людини, може легко піти на більші жертви.

Подібні вчинки були властиві таким людям, як я і Тайрус, але для Донії, вони могли здатися справжнім варварством. Я ретельно продумала свою відповідь.

— Тайрус не бажав його смерті. А я вірю, що наміри мають значення. Крім того... — я іронічно посміхнулася, — я сама не безневинна. Ти на власні очі бачила, як я вбила людину.

— Це була зовсім інша ситуація, — м’яко відповіла вона і скривилася.

Я не сказала вголос те, про що думала. Ні, це не було іншою справою. Сутера ну Імпірінс не повинна була помирати. Це не було нещасним випадком.

— Я лише... я хвилююся, Немезідо...

— Якщо ти переживаєш за мене, то дарма. Це я повинна захищати тебе, а не навпаки. Про що ви розмовляли? Тепер у тебе якийсь дивний настрій.

Вона підійшла до одного з