Книги Українською Мовою » 💙 Детективи » Вовкулаки не пройдуть 📚 - Українською

Читати книгу - "Вовкулаки не пройдуть"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Вовкулаки не пройдуть" автора Валерій Павлович Лапікура. Жанр книги: 💙 Детективи. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 110 111 112 ... 128
Перейти на сторінку:

- Знову брехня! Не сто років, а кілька днів. Ану, хлопці, кличте сюди патологоанатома, той і без розтину скаже: що, де і коли. А потім вам суд відпише - як мінімум по півроку за кожний день незаконного переховування. І на умовний строк не сподівайтеся, бо по-перше ви у нас раніше судимий, а по-друге, здається, тут не тільки не про незаконне, прости мене господи, прикопування покійників йдеться, а про страшніше.

Зінько Рейтаровський негайно змінив тактику і хіба що хвостом не закрутив - та й то тільки тому, що хвоста не мав:

- Ну помилився, ну у мене вже райенерго холодильники за борги вимикає! Чи я маю зі своєї зарплати платити? Хоч розірвись! Ну недодержав строків, винен!

- Не викручуйся, як вужака під вилами! Холодильники йому вимикають! Та в такий мороз навіть якби й надворі у штабелі покійників складали, нічого б не сталося. От я зараз спитаю твоїх санітарів, скільки ти їм зі своєї зарплати докинув, щоб вони взимку, та ще й на свято, мерзлу землю самі довбали. Броніславе, голубчику, тягніть отих гавриків сюди, досить їм вилежуватися.

Санітарів навіть не витягли, а висмикнули з черева бетееру і увіткнули у сніг перед нами. Шериф гаркнув:

- Ану, кажіть, як на духу, скільки вам начальник заплатив за співучасть у злочині? Чого мовчите?

- А їм зуби заважають, - встряв прапорщик. - То що, майоре, може, обійдемося без стоматолога?

- Треба подумати.

- А чого думати, - вибухнув Вася Дизель, - та я їм зараз за Семена Григоровича!… Маріє, дайте-но лома, я щас декому похоронний марш на ребрах зіграю!

Санітари благально глянули на міліцію, але Шериф і хлопці з райвідділу демонстративно відійшли на пару кроків та ще й спинами повернулися.

Лома я, звичайно, не дала. Хоча і в самої руки свербіли. Тоді Василь почав демонстративно закачувати рукави.

- Оце так! - озвався нарешті один із санітарів до свого напарника. - По-моєму, замість цього жмурика нас із тобою прикопають. Разом із начальником… Чуєте, міліція? Ми грошей не брали! Спирту обіцяв - але вже як поховаємо. І могилку зарівняємо.

Шериф поклав руку на кобуру пістолета і голосно, щоб усі чули, сказав:

- Громадянине Рейтаровський, ви тимчасово затримані до остаточного рішення суду по вашій справі! Чого дивитеся? Адвокатові подзвонити? Через дві доби. І то - як знайдуть. Бо зараз усі нормальні люди Йордан святкують. І телефони в такий мороз кепсько працюють.

- Все одно нічого не доведете! - вже аж заверещав Баринов-Рейтаровський. - У мене алібі!

- А звідки ви знаєте, коли саме потерпілий загинув?

- Я хоч і без вищої освіти… не дали отакі от… гади… але свіжого покійника від лежалого одразу відрізню. А цей ще теплий був! Як його… привезли…

- Опа! Панченко ж у неділю пропав! Пригадуєте? Ми ж тоді всі на весіллі гуляли. То що ви, громадянине Баринов, робили у своєму морзі у вихідний? Тільки не брешіть про трудовий ентузіазм і планову інвентаризацію небіжчиків.

- Добре! Я визнаю, але лише посадову недбалість. Ну, максимум зловживання. Я вам навмання ляпнув, що такого у нас немає, аби відчепилися. Роботи багато, доводиться і у вихідні на посту бути. А потім - у мене робочий тиждень не нормований. Людина як помирає, то не дивиться на календар, що там у нас - субота чи вівторок.

- Темні ви люди! Вихідні у нас саме хлібні дні! Подвійний тариф! - кинувся на допомогу начальникові один із санітарів, - На менше він не погоджується. Шкура! І з народом не ділиться! А копати нам доводиться, мерзлу землю довбати.

Рейтаровський знову зірвався, аж зуби вишкірив:

- А я тебе, півняра, сам задарма у вічній мерзлоті закопаю! Ще й ментам спасибі скажу, як дозволять!

І тут на сцені з’явився новий персонаж, якого ми в гарячці спочатку й не помітили. З іномарки видряпався синочок Баринова, котрий досі тихенько ховався на задньому сидінні у сподіванні, що якось минеться. Та як побачив, що не минається, виліз і закричав із батьківськими інтонаціями:

- Що ви робите? Зараз не тридцять сьомий рік! Припиніть!

- А ти, шмаркачу, звідки знаєш про тридцять сьомий рік? Що, дідусь розповідав? А ти знаєш, як його люди між собою звали?

- Людям рота не заткнеш. Він за правду боровся!

- Що ж це за правда така крива, що від неї люди гинули?

- Вороги народу гинули! А люди жили краще, ніж тепер!

- Ти ще скажи: голосуйте за комуністів. А потім заспівай: “Смєло, товаріщі, в ногу!”… І буде у нас справжнісінький передвиборчий мітинг. Помовчав би… тут он твій татусь заслужену людину ледь, як собаку, не закопав. А ти мені про світле минуле казочки розказуєш. Вишкребок сталінський!

Старший Рейтаровський таки, здається, досі не зрозумів ані натяків, ані прямих текстів, бо одразу кинувся на захист сина:

- Малого не руште! Бо плакати будете! Він не сьогодні-завтра стане зятем у такого начальника, що ви йому в ніжки будете кланятися!

Отут уже я не змовчала:

- Не стане, сватоньку ви наш недороблений! Ваш синочок і не здогадується, що йому від учора наречена повний відлуп дала.

- Котра? - аж підскочив малий. - Батя, я нічого такого не робив! І ні одна мені нічого

1 ... 110 111 112 ... 128
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Вовкулаки не пройдуть», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Вовкулаки не пройдуть"