Читати книгу - "Українське Січове Стрілецтво (визвольна ідея і збройний чин), Степан Ріпецький"

Кіш став тоді також ідейно-духовим осередком Січового Стрілецтва. Зорганізовано Пресову Кватиру СС, яка видавала газету «Стрілецька Думка», що була офіційним органом Корпусу СС та виразником ідеології і визвольно-політичної думки Січових Стрільців. Її редактором був Степан Рудик.[234] До Пресової Кватири належали ще: О.Бабій, стрілецький поет, автор багатьох віршів із ідейної тематики Січового Срілецтва; Н.Чиж, старшина при штабі Корпусу СС, який був дуже активним її працівником та автором статтей на ідеологічні теми СС; М.Опока, кол. УСС, про якого ми уже згадували вище; О.Кучерішка, кол. член редакції першого стрілецького часопису «Відгуки» у Львові 1913 р., та інші. «Стрілецьку Думку» видавали в першій мірі для Січових Стрільців, що боролися на фронті, для яких була великою духовою підтримкою серед дуже тяжких тогочасних відносин. Від травня до листопада 1919 р. вийшло 65 чисел «Стрілецької Думки», та деякі інші публікації. Велике число дуже цікавих змістом випусків «С. Д.» є доказом живої й інтенсивної духової творчости та ідейних зусиль Січового Стрілецтва. Дуже тяжкі та невідрадні обставини, серед яких довелося працювати та боротися Січовому Стрілецтву, не дали можливости вповні виявитися дійсному багатству стрілецького духа.

Відтягнення в запілля Корпусу СС та його основна реорганізація дали можливість Командуванню Армії УНР створити в районі Проскурова сильну запасну групу, якої завданням мав бути рішучий контр-маневр проти наступаючих на захід большевицьких військ. Головний Отаман С.Петлюра підготовляв цю акцію особисто з непосильною енергією. На нараді 8 березня з І.Мазепою він заявив, що приготував проти большевиків в районі Проскурова і Волочиськ поважні сили. «Там формується кулак, що буде кинутий на Київський фронт». Цим кулаком був зреорганізований Корпус СС.[235]

Тут належить зауважити, що якраз в тому часі почалися вперше поважні повстання українського селянства проти большевиків. В настроях народних мас наступив рішучий перелім у відношенні до большевицьких окупантів, коли народ на власній шкурі пізнав їхній терор та грабіжницьку політику. Багато повстанчих загонів, збаламучених давніше большевицькою пропагандою, перейшло на сторону Директорії. До них належав також отам. Зелений з повстанцями Трипільщини.

Зокрема Січове Стрілецтво здобуло знову симпатії народу. У майбутніх боях під Бердичевом, Шепетівкою, Карабчиєвом і ін. українське селянство побачило, що Січові Стрільці є його правдивою обороною та жертвенним військом, що хоробро боролося з ворогами України та заводило всюди лад і порядок.

Коли 19 березня большевики взяли Жмеринку, для Української Армії настав найкритичніший момент від часу евакуації Києва. Вона переходить тоді в протинаступ і після завзятих боїв відсуває назад переважаючі сили ворога.

Головний удар протинаступу був спрямований на центр большевицьких сил, проти найсильнішої ворожої групи в районі Бердичева і Козятина. Туди кинуло Командування Армії УНР Корпус Січових Стрільців, із завданням взяти Бердичів та посуватися в напрямі Козятина. Сусідні групи мали рівночасно співдіяти в наступі СС на Бердичів.

Уже вполудне 20 березня вступили перші сотні Корпусу СС в сутичку з передніми частинами ворога, розпочинаючи найбільш кривавий бій в історії Січових Стрільців. 21 і 22 березня здобувають 1-ий і 3-ий полки піхоти ряд місцевостей від большевиків, виборюють переправу через Случ, просуваються енергійним маршем вперед та змушують ворога до втечі. 23 березня здобуває 1-ий полк м. Райгородок енергійною атакою, яку веде до бою в перших рядах полк. І.Рогульський, один з найкращих бойових старшин. На півдні і півночі від терену цих боїв, частини Армії УНР були примушені відступити на захід, залишаючи большевикам Житомир.

Ранком 24 березня пішли 1-ий і 3-ій полки піх. в наступ на Бердичів, при підтримці двох полків артилерії. Частини 1-го полку піх. підійшли під самий Бердичів, заатакували Лису Гору під містом, при чому мали тяжкі втрати і відступили назад. Командир полку І.Рогульський вдруге попровадив особисто полк до наступу і після завзятого бою здобув Лису Гору і більшу частину міста. Тоді ворожа бригада Таращанців, яка щойно висадилася з потягу, заатакувала 1-ий полк та примусила його до відступу. 3-ій полк, оперуючи окремо з північного заходу, не зміг переломити ворожого опору після невдачі 1-го полку. Оба полки втратили в цьому дні 45 старшин та кількасот стрільців вбитими, раненими і полоненими.

26 березня повели оба полки поновний наступ, який вдався. СС зайняли Лису Гору і станцію Бердичів. Большевики підвезли значні резерви з Житомира і Козятина та знову примусили СС залишити місто, завдяки великій допомозі збоку місцевих комуністів, які в вирішнім моменті вдарили на СС ззаду, стріляючи з вікон і даxів. Оба полки мали ще більші втрати, ніж при першому наступі.

29 березня повели 1-ий, 3-тій і 5-тий полки піх. третій загальний наступ на Бердичів, при підтримці усієї стрілецької артилерії. Хоч стрілецька піхота дійшла аж до передмість Бердичева, наступ цей також не вдався. Стрілецтво було цілковито виснажене попередніми боями.

Причиною невдачі бою за Бердичів був, на думку ген. М.Безручка, між ін., також непродуманий плян Штабу Корпусу, який не кинув до наступу відразу всі сили СС, а тільки постепенно вводив їх частинами до акції. Також невдача Армії УНР на півночі і на півдні від Бердичева, яка уможливила большевикам перекинути під Бердичів сильні транспорти резерв проти Корпусу СС, надзвичайно утруднила успішний наступ і зайняття Бердичева.

З боку СС брали участь в бою три полки піхоти, а з боку большевиків – сім. Кількаденний бій за Бердичів був незвичайно кривавий і коштував Січових Стрільців около 1,500 вбитими і раненими. Ворожі втрати були не менші.

Про повищу березневу операцію Армії УНР і участь в ній Корпусу СС – ген.