Читати книгу - "Марсіянин"

Тепер це скінчилось. Я вже не мушу працювати і не мушу боротись з довколишнім світом. Я з’їв свою останню марсіянську картоплину. Востаннє переспав у ровері. Зробив свою останню ПЧД на поверхні. Сьогодні я залишаю Марс, так чи інакше.

Вже, дідько його вхопи, час.

Вони зібрались.

По всій Землі, вони зібрались.

Від Трафальґарського майдану до майдану Тяньанмень, до Таймс-сквер, вони дивились на величезні екрани. У офісах вони з’юрмились довкола комп’ютерних моніторів. У барах вони мовчки вдивлялись у телевізори на покутті. Вдома вони сиділи з забитим віддихом на своїх канапах, не в змозі відірвати погляд від історії, що розгорталась.

У Чикаго літня пара дивилась, міцно стискаючи руки один одного. Чоловік ніжно обіймав дружину, а вона хиталася від жаху взад і вперед. Представник НАСА не турбував їх, але стояв напоготові, щоб відповісти на будь-яке їхнє запитання.

- Тиск палива зелений, - почувся голос Джогансен з мільярдів тетевізорів. - Напрям двигунів бездоганний. Зв’язок 5 з 5-ти. Ми готові до передзлетової перевірки, капітане.

- Прийнято, - почувся голос Ллюїс. - Центр зв’язку?

- Готовий, - відповіла Джогансен.

- Навігація.

- Готова, - знову сказала Джогансен.

- Дистанційна команда.

- Готова, - сказав Мартінез.

- Пілот.

- Готовий, - сказав Уотні з МЗЧ.

Через юрби по всьому світу прокотилось стримане схвалення.

Мітч сидів на своєму місці у керуванні місією. Вони слідкували за всім і були готові допомогти у будь-який доступний спосіб. Затримка у передачі сигналу між Гермесом та Землею робили таку потребу дуже малоімовірною.

- Телеметрія, - сказав голос Ллюїс з динаміків.

- Готова, - відповіла Джогансен.

- Рятувальник, - продовжила вона.

- Готовий, - сказав із повітряного шлюза Бек.

- Допоміжний рятувальник.

- Готовий, - сказав Фогель, стоячи поряд з Беком.

- Керування місією, це Гермес, - звітувала Ллюїс. - Ми готові до запуску і почнемо за розкладом. Ми за 4 хвилини 10 секунд до запуску… крапка.

- Ви це отримали, Контроль часу? - спитав Мітч.

- Підтверджуємо, польоте, - надійшла відповідь. - Наш годинник синхронізовано з їхнім.

- Не те, щоб ми могли щось вдіяти, - пробурмотів Мітч. - Та хоч знатимемо, що там має відбуватись.

- Щодо чотирьох хвилин, Марку, - сказала у свій мікрофон Ллюїс. - Як ти там маєшся?

- Прагну до вас нагору, капітане, - відповів Уотні.

- Ми про це зробимо, - сказала Ллюїс. - Пам’ятай, ти піддаватимешся дії досить важких G. Нічого страшного, якщо знепритомнієш. Ти в руках Мартінеза.

- Скажіть тому довбню, щоб ніяких мертвих петель.

- Прийнято, МЗЧ, - сказала Ллюїс.

- Лишилось чотири хвилини, - сказав Мартінез, хрускаючи пальцями. - Ти готова трохи політати, Бет?

- Так, - сказала Джогансен. - Дивно бути системним оператором і лишатись у невагомості увесь час.

- Я про це так не думав, - сказав Мартінез, - але так. Мене не розчавить об спинку фотеля. Дивно.

Бек ширяв у повітряному шлюзі, припнутий тросом до закріпленої на стіні котушки. Фоґель стояв обіч нього, його чоботи чеплялись за підлогу. Обидва напружено дивились крізь відчинені зовнішні двері на червону планету внизу.

- Не думав, що повернусь сюди, - сказав Бек.

- Так, - сказав Фоґель. - Ми перші.

- Тобто перші?

- Перші, хто відвідав Марс двічі.

- А, справді. Навіть Уотні не може похвалитись таким.

- Не може.

Вони деякий час дивились на Марс мовчки.

- Фоґеле, - сказав Бек.

- Ja.

- Якщо я не схоплю Марка, я хочу, щоб ти відстібнув мій трос.

- Докторе Бек, - сказав Фоґель. - Капітан сказала “ні” на це.

- Я знаю, що сказала капітан, та якщо мені не вистачатиме кількох метрів, я хочу щоб ти відіпнув мене. На мені ПММ, я можу повернутись без троса.

- Я не зроблю цього, докторе Бек.

- Це ризик тільки для мого власного життя, і я згоден на це.

- Ви не капітан.

Бек похмуро глянув на Фоґеля, але через їхні опущені дзеркальні оглядові щити ефект втрачався.

- Добре, - сказав Бек. - Але я б’юся об заклад, що ти передумаєш, якщо дійде до того.

Фоґель не відповів.

- 10, - сказала Джогансен, - 9… 8…

- Головні двигуни запущено, - сказав Мартінез.

- 7… 6… 5… швартові затискачі розімкнено…

- Близько 5 секунд, Уотні, - сказала Ллюїс у свой наголівний мікрофон. - Тримайся.