Читати книгу - "Війна Калібана"

- Ми дещо розсунули рамки цього визначення, - відповіла Наомі. В її голосі напруги була лиш одна дрібка.

- Вона просто маленька стара політикиня, - мовив Джим, - а на цьому пінасі більше двох людей не влізе. Ми переважаємо її кількісно. Якщо ситуація поверне не туди, Алекс приглядає з пілотського крісла. Алексе, ти ж приглядаєш, вірно?

- О так, - відповів Камаль.

- Так що на випадок сюрпризів, Наомі нас звільнить а Алекс вивезе.

- Але ж з земними кораблями нам це не допоможе, - не вгавав вчений.

Наомі поклала йому руку на плече і ніжно стисла:

- Праксе, я не впевнена що ти допомагаєш.

Зовнішній шлюз відкрився з віддаленим гулом. Червоний вогник змінився на зелений.

- Йой, - озвався пілот.

- Проблеми? – випалив Голден.

- Ні, це просто…

Внутрішній люк відкрився і на порозі, у підсилених обладунках з’явилася найбільша персона, яку тільки доктор Менґ бачив за все життя. Якби не прозора лицьова пластина, він міг би подумати що це двометровий двоногий робот. Крізь лицьову пластину Менґ бачив жіночі риси: великі, чорні очі і шкіру кольору кави з молоком. Її погляд оббігав їх з відчутною на дотик загрозою насилля. Позаду нього, Амос несвідомо зробив крок назад.

- Ви капітан, - сказала жінка. З динаміків костюму її голос звучав штучно і підсилено. Питанням це не було.

- Я, - відказав Голден, - маю зауважити, що на екрані ви виглядаєте трохи інакше.

Жарт не вдався і гігант ступив в приміщення.

- Плануєте в мене стріляти з цього? – запитала вона, вказуючи масивним броньованим пальцем на голденову гвинтівку.

- А допоможе?

- Можливо ні, - відповіла гігант, зробивши ще один маленький крок уперед. Її обладунки при рухах робили ниючі звуки. Капітан і механік зробили відповідні кроки назад.

- Тоді назвемо це віддачою честі, - відказав Джим.

- Честь отримано. Тепер можете їх прибрати?

- Звісно.

Через дві хвилини зброю було відкладено і огрядна жінка, їм’я якої лишалось невідомим, щось натисла підборіддям у шоломі і сказала:

- Добре, тут чисто.

Шлюз знову змінив червоний вогник на зелений і загудів, відкриваючи двері. Жінка, яка увійшла на цей раз була меншою за будь-кого з них. Сиве волосся стовбурчилось навсебіч, а помаранчеве сарі дивним чином розбухло від низької гравітації.

- Помічник секретаря Авасарала, - мовив Голден, - ласкаво просимо на борт. Якщо я можу чимось вам …

- Ви Наомі Наґата, - озвалася маленька, сухорлява жіночка.

Джим і Наомі перезирнулися, і старпом знизала плечима.

- Я.

- Як, блядь, ви тримаєте волосся в порядку? Я виглядаю так, неначе мій череп виїбав бабак.

- Ее…

- Задача побачити вас живими виконана наполовину. У нас немає часу розпускати соплі.

Наґата, ти зробиш мене красивою і жіночною. Голдене…

- Я інженер а не клятий перукар, - з ледь прихованою люттю відповіла Наомі.

- Мем, - повів Голден, - це мій корабель і моя команда. Половина з нас навіть не мають земного громадянства, так що ваших команд ми не сприймаємо.

- Нехай. Пані Наґато, якщо ми плануємо утримати цей корабель від перетворення на хмарку гарячого газу, то нам потрібно випустити заяву а я до цього не готова. Будь-ласка, чи не допоможете?

- Добре, - погодилась та.

- Дякую. І капітане? Вам, блядь, потрібно поголитися.

Розділ сорок перший: Авасарала.

Після «Ґуаньїнь», «Росінант» здавався суворим, похмурим і утилітарним. Плюшу на стінах не було, лиш піна вкрита тканиною аби пом’якшити кути і вугли, де солдати могли вдаритися при жорсткому маневрування корабля. На відміну він корично-медового аромату, повітря тут пахло пластиком і теплом військових рециклерів. Ні дорогих робочих столів, ні широких пасьянсових, ні особистого простору крім капітанського – розміром з кабінку вуличного туалету.

Більшість матеріалу вони відзняли у вантажному відсіку, роблячи так, аби ні амуніція ні зброя в кадр не потрапили. Хтось знайомий з марсіянськими військовими бортами міг здогадатись, де вони є. Для всі інших це був простір з вантажними контейнерами на задньому плані. Наомі Наґата допомогла змонтувати реліз – виявилось що вона непоганий візуальний редактор, а коли стало ясно що ніхто з чоловіків не може розібратися зі звуком – то звела і його також.

Команда зібралася в лазареті, де механік Амос Бертон вивів на екран відео з її ручного терміналу. Тепер він сидів на одній з койок зі схрещеними ногами привітно посміхаючись. Якби Авасарала не читала розвідувальний звіт по голденівцям, то ніколи б і не здогадалась, на що цей чоловік здатен.

Інші розташувались у нерівному півколі. Боббі вмостилась збоку від Алекса Камаля – марсіяни несвідомо групувалися разом. Праксідікі Менґ стояв біля задньої стіни. Крісьєн не могла сказати чи це через її присутність йому незручно, чи він завжди такий.

- Добре, - сказала вона, - останній шанс для відгуків.

- Шкода попкорну немає, - мовив механік і медичний сканер мигнув раз, демонструючи код передачі а потім білі великі літери ДЛЯ НЕГАЙНОГО ПОКАЗУ.

На екрані з’явилися Авасарала і Голден. Вона говорила, виставивши попереду руки, немов ілюструвала свою думку. Голден виглядав стримано, нахилився до неї. Голос Наомі Наґати був спокійним, сильним і професійним.

- Сьогодні події розвиваються дивовижно: помічник генерального секретаря виконавчої адміністрації, Садавір Еррінрайт зустрівся з представником АЗП Джеймсом Голденом і представником військових Марсу аби висловити занепокоєння щодо потенційно-шокуючого відкриття яке стосується спустошливої атаки на Ґанімед.

Зображення перемкнулось на Авасаралу. Вона нахилилась уперед аби приховати зморшкувату шкіру і щоб шия здавалася довшою. Довгі тренування зробили цей рух майже природнім, але вона майже бачила як сміятиметься Арджун. На біжучий рядок знизу було виведено її ім’я і посаду.

- Я очікую на подорож до Йовіанської системи з капітаном Голденом, - мовила Авасарала, - Об’єднані Нації Землі почуваються дуже впевнено щодо багатовекторного розслідування інциденту, що є найкращим способом відновити баланс і мир у системі.

Картинка перемкнулася на Голдена, Авасаралу і ботаніка які розмістилися на камбузі. Цього разу говорив вчений а вони з капітаном удавали що слухають. Начитка зазвучала знову.

- Щодо питання гучних звинувачень в бік Праксідікі Менґа, чиї пошуки дочки стали обличчям трагедії на Ґанімеді, точка зору земної делегації не мала жодних двозначностей.

Камера наїхала на Крісьєн, її вираз обличчя був сповнений скорботи. Її голова хиталася з ледь помітним запереченням.

- Роль Ніколи Мулко в цьому є трагічною і я особисто засуджую