Книги Українською Мовою » 💙 Підліткова проза » Сонце, молодість, салют, Світлана Бонд 📚 - Українською

Читати книгу - "Сонце, молодість, салют, Світлана Бонд"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Сонце, молодість, салют" автора Світлана Бонд. Жанр книги: 💙 Підліткова проза. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 112 113 114 ... 130
Перейти на сторінку:
Глава 39

Після відбою перший загін планував втекти на річку. Дівчата вдягнули купальники, дочекалися хлопців і, не привертаючи зайвої уваги в темряві, кинулися до другого виходу. Задоволені свободою, йшли стежкою з ліхтариками й жваво розмовляли.

На пляжі одразу розстелили плед, Ярослав пожертвував своїм телефоном заради освітлення і ввімкнув ліхтарик, з колонки долинала тиха музика, дівчата підспівували, з кожним разом усе голосніше. Деякі побігли купатися.

Інгрід не наважилася зайти у воду, тільки ноги по щиколотку намочила, цього достатньо. Вона відійшла подалі від берега, сіла на деревинку й дістала телефон. Якраз отримала повідомлення від Рорі. Він кинув статтю про відеогру, створену за мотивами книжки. Стало цікаво почитати, якщо зловити його в мережі, вони могли б обговорювати це до ранку, тільки от вони заходили в різний час і довго чекали відповіді один від одного.

За кілька метрів від неї розмістився Рома і також втупився в телефон, нічна гулянка для нього відійшла на задній план. Тут багато хто згадував про соціальні мережі, бо інтернет ловив краще, ніж у самому таборі, напевно через те, що до міста ближче.

Одному тільки Ярославу було не цікаво, він ходив пляжем у мокрих шортах, нервово покручував кубик Рубіка і намагався розбуркати натовп.

- От що ти знову забув у своєму телефоні? - Ярослав сів перед Ромою навпочіпки. - Подивися, які дівчата навколо! - говорив тихіше і явно з насмішкою. - Ах зовсім забув, тобі не треба. У тебе вже є.

Рома нетямуще підняв очі. Інгрід теж. Бесіда хлопців, що була пошепки, викликала в неї особливий інтерес.

- Ти її взагалі бачив? - не вгамовувався Ярик. - Може там шістдесятирічна тітка сидить і чекає від тебе новий дікпік.

Рома з усмішкою закотив очі.

- Ну так що? Бачив? - Ярослав відкинув вологе волосся назад.

- Не хочу казати, тож промовчу, - Рома невизначено похитав головою.

Він відповів швидко, не подумавши, а серце Інгрід зупинилося. Десь вона вже це чула.

Тремтячими пальцями написала повідомлення Рорі.

"Гм".

Тоді ж помітила, як засвітився телефон Роми, світ навколо неї перевернувся. Інгрід пропустила момент, коли Ярослав знову побіг купатися, а Рома увімкнув телефон і витріщився на повідомлення. Секунд двадцять просто дивився, а потім почав писати.

"Перевірка була?"

"Так" - відправила Інгрід.

Вона сиділа опустивши голову і краєм ока поглядала на Рому. Він нарешті прибрав телефон і подивився на неї.

- Сідай поруч, поспілкуємося особисто.

На ватяних ногах Інгрід попленталася до нього, сіла, підібгавши коліна. Рома простягнув їй руку.

- Твій інтернет-друг Рорі, приємно познайомитися.

Інгрід відповіла на жест, не в змозі сказати ні слова. Ще недавно вона була впевнена, що вони з різних частин країни, а вони опинилися в одному таборі. Домовилися ніколи не перетинатися, не заходити далі переписки, але вже тоді Інгрід зрозуміла, що закохана в цього Рорі. Потім у Рому. А тепер з'ясовується, що це одна людина.

- Давно зрозумів? - запитала вона.

- Напевно, майже одразу, - розмірковував Рома. - Я не бачив твого обличчя, але впізнав за волоссям. До того ж Ярик часто жартував, як ти свої фотки комусь кидаєш, тоді я переконався напевно. Мені так подобалося спостерігати з якою посмішкою ти відповідаєш на мої повідомлення. Я й подумати не міг...

- Ти давно інстаграм не оновлював, - подумала Інгрід вголос. - Останні фотки кілька років тому, я тебе не впізнала.

- Я це виправлю, - усміхнувся він.

 

*** 

Діана прокинулася від постукувань у вікно. Переверталася, спихнувши все на поганий сон, але варто було відкрити одне око, щоб помітити міцно сплячу Алісу, а потім обличчя Вадима у вікні. Отже, не здалося. Після того випадку вони не спілкувалися, майже не бачилися. Діана думала, що їхня демонстративна ворожнеча продовжиться, ніби нічого не було, а він прийшов, і щось у його погляді змінилося.

Вона схопилася з ліжка й тихо підійшла до вікна. Розвела руками, у відповідь він махнув головою кудись у глиб табору. Не дивлячись на годинник, вона була впевнена, що ще дуже рано. Знизала плечима і мигцем вказала на зап'ястя. Це жест для тих, хто спізнюється, а для неї це було просто занадто рано.

Вадим показав телефон, п'ята ранку. Залишалося пару годин на сон, але Діана погодилася піти з ним і, показавши пальцями таку саму цифру, закрила шторку й почала збиратися. Одягла шорти, толстовку, причесала волосся і захопила жуйку. Поглядаючи на сплячу Алісу, швиденько покинула кімнату.

- І куди ми йдемо? - поцікавилася вона.

- Мені здається, це надихне тебе.

Більше Діана не питала. Сонна йшла слідом і позіхала. Раніше вона б посміялася з його пропозиції, але зараз... довіряла йому, попри те, що завжди боялася залишатися з хлопцями наодинці. Вони перетнули маленький місток, який Діана мала намалювати у своїх фантазіях на конкурс, і рушили далі.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍
1 ... 112 113 114 ... 130
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Сонце, молодість, салют, Світлана Бонд», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Сонце, молодість, салют, Світлана Бонд"