Читати книгу - "Будь мені тайною, Марина Тітова"

Зради. Відродження. Пробачення... Таємниці... Всі ці теми враз неволять мене й не дають думати ні про що інше.

Зради. Їх так багато було в моєму житті... І не меншає досі... Мене зраджували. І зраджували зі мною... А якщо поцілунки теж вважати зрадою, або думки в інтимні моменти, коли обіймаєш одного чоловіка, але, заплющивши очі, уявляєш іншого — то і я зраджувала теж. Ще й не одноразово...

А відродження — це моє друге ім'я. Я не раз вставала з колін. Не раз з попелу, згорівши, створювала себе нову. І кому, як не мені знати, що відродження можливе. За бажанням.

Пробачення... З цим складніше. Комусь можна пробачити все, а комусь і за дрібницю можна поперек горла стати та бажати помститися. Все залежить від того, кому пробачати та що. Якщо людина тобі дорога та необхідна, якщо вона цінує тебе й доводить це всіма можливими методами — на пробачення сподіватись ще можна...

І що там ще? Ах, таємниці!.. Тайни сердечні — це слабкість. Це ризик. І суть усіх дій, усіх мрій, усіх звершень. Мабуть, немає на світі людей, хто б не мав жодного секрету. Однак різниця в тому, який секрет? Чи доброчинний? Чи безумовний? Таємниці — це породження потаємної жаги, що виклинане незбагненними силами, які кидають тебе в епіцентр інтриг і пристрастей. І дуже прикро, коли таємниці та потаємні бажання коханих пов'язані не з нами. Це найбільше ранить...

Попри те, що сиджу за столом із Даниленками — беру свій телефон. Ох, як не культурно! Бачу повідомлення від Марфи, в якому вона просить завтра зустрітися. Пише, що якась важлива справа є... Але я не відписуюсь у відповідь. Оновлюю сторінку, запитуючи себе лише одне. Чому він не пише?! Сказав, Харитону що поїхав з орендованого будиночка та й прямим потягом на Львів. І, навіть, не попрощався зі мною... І не пише. Зв'язок поганий цілий день?.. А я теж не пишу йому...

Вірогідно, правду кажуть, що людина віч-на-віч і в колективі — це як дві різні особистості. Не всі такі, але... Боляче, що Саша виявився саме таким. Зі мною удвох — уважний, голубливий, чулий. А в компанії... Донжуан клятий!

Цікаво, чи не про нього Марфуша хотіла поговорити? Напишу їй відповідь, що завтра прийду на зустріч. Як виявилось, ще багато питань є для обговорення з подругою.