Читати книгу - "Чужинець на чужій землі"

відповів. Джубал був здивований тим, яким низьким на зріст виявився Верховний Єпископ. Коли він був на сцені, у його взутті були підбори? Чи, можливо, це світло так падало? Окрім цапиної борідки, яку він носив, — очевидно наслідуючи покійного Фостера, — чоловік нагадував Джубалу продавця потриманих авто: така ж готова посмішка та теплий, щирий стиль. Проте ще він був схожий на когось... На кого? Ось воно! На «професора» Саймона Магуса — давно спочилого чоловіка Беккі Віззі. Джубал трохи розслабився і відчув до священика певну теплоту. Саймон був найприємнішим негідником, якого він коли-небудь знав.

Дігбі перемкнув свою чарівність на Джилл.

— На падай на коліна, дочко, — ми тут просто друзі, — він сказав їй кілька слів, вразивши Джилл неочікуваною обізнаністю з приводу її минулого, та переконливо додав: — Я глибоко поважаю твоє покликання, дочко. У благословенних словах Архангела Фостера Бог наказує нам спочатку допомогти тілу — для того щоб душа могла шукати світло, не переймаючись хворобами плоті. Мені відомо, що ти поки що не одна з нас... Проте твоя професія благословенна Богом. Ми разом мандруємо дорогою на Небеса.

Він повернувся до Джубала.

— Ви також, докторе. Архангел Фостер казав, що Господь наказує нам бути щасливими... І часто я, смертельно втомлений турботами та бідами своєї пастви, кладу свій посох і насолоджуюся безтурботною, щасливою годиною над однією з ваших історій... А потім підводжуся оновленим і готовим до бою.

— Гм... Дякую, Єпископе.

— Я серйозно мав на увазі саме це. Я знайшов ваш запис на Небесах... Зараз, зараз — не зважайте; я знаю, що ви скептик, проте дозвольте мені сказати. Навіть Сатана має певне призначення у Великому Плані Господа. Вам просто ще не час навернутися. Вашим смутком, стражданнями та болем ви плетете радість для інших людей. Все це записано на вашій сторінці Великої книги. Тепер прошу! Я запросив вас сюди не для того, щоб сперечатися про термінологію. Ми ніколи й ні з ким не сперечаємося; ми чекаємо, поки люди самі побачать світло, й тоді вітаємо їх. Проте сьогодні ми просто разом насолодимося годиною радості.

Потім Дігбі взявся господарювати, наче лише цим і займався впродовж всього життя. Джубал був змушений визнати, що говірливий шахрай був прекрасним господарем, а його кава, лікер та їжа були неперевершеними. Джубал помітив, що Майк починав сильно дратуватися, — особливо тоді, коли Дігбі майстерно відбив його від гурту і почав говорити з ним наодинці. Ну що ж, нехай хлопець звикає знайомитися з людьми та говорити з ними сам, без Джубала чи Джилл, без сторонньої підтримки.

Бун показував Джилл деякі реліквії Фостера у скляному футлярі в іншому кутку кімнати; Джубал з легким задоволенням стиха спостерігав за її очевидною байдужістю, намазуючи на тост patéde fois gras[55]. Почув, як клацнув замок, і обернувся; Дігбі та Майк щезли.

— Куди вони пішли, сенаторе?

— Що? Ви про що, докторе?

— Єпископ Дігбі та містер Сміт. Де вони?

Бун озирнувся й, здається, помітив зачинені двері.

— О, вони просто вийшли на хвилинку. Це маленька, скромна кімнатка, яку використовують для приватних розмов. Ви там були — хіба ні? Коли Верховний Єпископ побував вам тут усе.

— Гм, так, — це маленька кімната, у якій не було нічого, окрім стільця на підвищенні. «Трону», виправив себе Джубал, посміхнувшись сам до себе, — і подушечки для колін. Джубалу стало цікаво, хто сяде на трон, а хто стане навколішки — якщо цей показний єпископ спробує сперечатися з Майком з приводу релігії, то буде дуже здивований його реакцією.

— Сподіваюся, що вони недовго там пробудуть. Але нам справді час повертатися.

— Сумніваюся, що вони затримаються. Можливо, містер Сміт захотів поговорити наодинці. Люди часто так роблять... А Верховний Єпископ у цьому дуже щедрий. Послухайте, я подзвоню на стоянку і попрошу, щоб ваше авто чекало на вас прямо в кінці коридору, де ми сіли в ліфт. Це особистий вхід Верховного Єпископа. Збережете добрих десять хвилин.

— Це напрочуд люб'язно з вашого боку.

— Тож, якщо містер Сміт має щось на душі, у чому хоче сповідатися, ми не будемо його підганяти. Я вийду, щоб зателефонувати.

Бун вийшов. Потім до нього підійшла Джилл і стурбовано сказала:

— Джубале, мені це не подобається. Думаю, що нам навмисно задурили голову, щоб Дігбі міг залишитися наодинці з Майком і попрацювати над ним.

— Впевнений, що так і було.

— І? Вони не мають на це жодного права. Я збираюся зайти до них і сказати Майкові, що нам час іти.

— Опануй себе, — відповів Джубал, — ти нагадуєш мені квочку. Це зовсім не одне й те ж, що мати на хвості С. С. і Майк тепер значно обережніший. Тут не буде жодних бойовиків, — він посміхнувся. — Мені здається, що, коли Дігбі намагатиметься навернути Майка, все закінчиться тим, що Майк сам наверне його. Майкових думок дуже важко позбутися.

— Мені все одно це не подобається.

— Розслабся. Допоможи собі безкоштовною їжею.

— Я не голодна.

— Що ж, а я голодний... І, якщо я почну відмовлятися від безкоштовної їжі, мене викинуть з Гільдії Авторів.

Він поклав тоненький шматочок віргінської шинки на хліб з маслом, додав ще кілька — жодного синте, — прожував цей нестійкий зіккурат і облизав майонез з пальців.

Через десять хвилин Бун так і не повернувся. Тоді Джилл різко сказала:

— Джубале, я більше не збираюся бути ввічливою. Я зараз витягну Майка звідти.

— Вперед.

Вона підійшла до дверей.

— Джубале, вони замкнені.

— Так і має бути.

— Ну і? Що мені робити? Виламати їх?

— Ну давай, спробуй. — Джубал підійшов до внутрішніх дверей і уважно їх оглянув. — Гм... З тараном і двома десятками міцних чоловіків я спробував би. Проте не розраховував би на це. Джилл, ці двері були б доречними у банківському сховищі — і їх добирали спеціально для цієї кімнати. У мене є одні дуже схожі, вогнетривкі, — у моєму кабінеті.

— Що робитимемо?

— Битимемося в них, якщо хочеш, — але тоді ти просто поранишся. Я збираюся глянути, що затримало нашого приятеля Буна.

Проте варто було Джубалу визирнути в коридор, як він побачив сенатора, який поспішав до них.

— Вибачте, — сказав Бун. — Потрібно було примусити херувимів відшукати вашого водія. Він був у Кімнаті Радості — обідав.