Книги Українською Мовою » 💛 Романтична еротика » Хочу тебе кохати, Олена Тодорова 📚 - Українською

Читати книгу - "Хочу тебе кохати, Олена Тодорова"

468
0
14.10.23
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Хочу тебе кохати" автора Олена Тодорова. Жанр книги: 💛 Романтична еротика. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 112 113 114 ... 151
Перейти на сторінку:
52

Клянуся... і до світанку її цілую.

© Кирило Бойко

- Кириле, іди, допоможи мені, - доноситься з кухні голос Франкенштейна.

Тисну "сейв", закриваю кришку ноута і піднімаюся. Подумки сам себе обсмикую. Треба якось припинити, нехай і позаочі, називати так старого. Я, звісно, сволота, але совість теж маю. Досить того, що чувак покликав мене до себе жити. До всього, за цей час я справді багато чого зрозумів. Курочкін - світовий мужик. Зі своїми загонами, безумовно. Але в кого з нас їх немає?

- Що робити? - запитую, зупиняючись на порозі.

Незручність між нами, походу, тільки з мого боку зберігається. Однак це не тому, що я не ціную, просто з огляду на характер важко гнутися в дугу і якось вислужуватися.

- Бачиш ці горіхи?

- Звісно, - хриплю я.

- Їх потрібно наколоти і почистити, - звично, на одній рівній хвилі видає вказівку, як рекомендацію. Підтискаю губи й киваю, приймаючи "люб'язно" простягнуту Курочкіним дивну металеву штуку. Машинально розглядаю її. Запитувати, як користуватися - западло. У принципі, ніби як здогадуюся. Голова, слава богу, працює. - Я роблю опару на тісто, - повідомляє тим часом старий. - Хочу до приходу Варі спекти рулети. З маком і з горіхами.

Я ніяк не коментую. У принципі Курочкін і не чекає. Так зазвичай і проходить наше спілкування - він говорить, я слухаю, за потреби періодично киваю або відпускаю якусь односкладову відповідь.

- Варя любить солодке, - повідомляє Фр... старий, гримлячи мисками.

Я видаю свою найчастішу реакцію - киваю. Сам же ловлю себе на думці, що не обізнаний. Ну, тобто, напевно, так і є. Якщо подумати... Вона часто вживає якусь кондитерку чи шоколад. Просто я... Я на цьому не фокусувався.

- Вона любить улун, - видавлюю із себе, роблячи якийсь внесок у цей діалог.

- Чудово, - бурмоче задоволено. - У мене є. Заваримо.

Тільки в перспективі цей процес, а в мене в ніздрях уже стоїть специфічний запах. У голові каламутно стає. Кілька днів минуло, а я знову тужу. Блядь, звісно, тужу. Вона тільки в гуртожиток увійшла, я мало не завив, як псина, і не почав дерти двері. Періодами перед самим собою все ще соромно за цю хуйню, проте зупинити я її не можу.

- Добре, що ти запросив Варю, - продовжує Курочкін, коли я, пристосувавшись, розколюю перший горіх. Що мені в ньому найбільше подобається, під час розмови він ніколи не витріщається мені в пику. Завжди наче тупо про дурниці базікає, займаючись якоюсь важливішою роботою. Викупаю, що фішка стріляна, але все одно вдячний за неї. - Варя - хороша дівчина. І ти непоганий хлопець. Гаразд, Ренат Ільдарович... - тут варто було б вставити після тире: "псих". Але старий, звісно, ніколи такого не скаже. Пауза красномовна. Уміє орудувати без слів. - Але як же Валентина Миколаївна? Вона здавалася мені розважливою жінкою.

- Вона нічого не вирішує, - сухо вимовляю я. Раніше на цьому б і закінчив. Але тут раптом не можу зупинитися. - Ірод повністю підім'яв. Настільки сугестивна, що на Варю срати, - наприкінці цієї промови так важко видихаю, немов десятку кілометрів пробігти довелося.

Черга Курочкіна кивати - помічаю це краєм ока. Ми, як і раніше, просто пліч-о-пліч займаємося цією кулінарною хернею.

- Чим же батько тисне на тебе? - уперше ставить це запитання.

Очевидно, що довго збирався. І не пуста цікавість це, зараз розумію. А ще місяць тому, звісно ж, сприйняв би в багнети. Вкотре визнаю: спритник старий.

- Посадити обіцяв. Є за що.

Курочкін, на мій подив, ніяк не реагує. Заважає щось там і тупо мовчить. Якось навіть зачіпає цей ігнор. Я, між іншим, крім Любомирової, нікому такого не говорив.

- Так Варі пояснив? - буквально ловить мене на брехні. Знову ж таки за тоном здогадуюся, що саме це він і робить. - Ти не боягуз, Кириле, - прорікає спокійно. - Може, і базікав Ільдарович... Але я впевнений, що в тебе мотивація в іншому.

Я шумно тягну повітря і застосовую надто багато сили для розколу чергового горіха. Збираюся з думками, але вони вперто розповзаються. Річ у тім, що я... Хотів би висловитися. Хоч кому-небудь... Підгадав Франкенштейн. Тобто, Віктор Степанович, звісно.

- Він... Він тисне на те, що я не можу взяти на себе зобов'язання за Варю, - рублю з хрипом. Сам себе чую, як крізь товщу води. І зупинитися вже не можу. - Її серце... З ним у будь-який момент можуть виникнути проблеми... Крім обстеження... Дефект може утворитися повторно... І якщо знадобиться екстрена заміна, ніхто, окрім батька, не проспонсорує... Я мушу зібрати грошей. Бути впевненим, що в разі чого зможу їй допомогти сам.

Останній видих густий і високий. Висловлює всі мої емоції. Але мені похрін.

- Ти маєш рацію, - тихо резюмує Курочкін. - Молодець. Розраховувати на допомогу ззовні в таких ситуаціях - безвідповідально.

Я більше нічого сказати не в змозі. Намагаюся тупо вирівняти дихання і проморгатися.

- Я не раз казав, що ти непоганий хлопець. Однак мушу визнати, ти мене все ж таки здивував. Для двадцяти років ти не просто молодець... Богатир. А коли-небудь, Кириле Бойко, ти станеш легендою. Я впевнений.

Байдуже знизую плечима, і вся реакція. Бо й справді пофіг, що там хто думає щодо мене.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍
1 ... 112 113 114 ... 151
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Хочу тебе кохати, Олена Тодорова», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Хочу тебе кохати, Олена Тодорова"