Читати книгу - "Будь мені тайною, Марина Тітова"

— Он як... І на чому базується ваше колективне поривання? — щупаю підґрунтя несподіваної думки лідерів опозиції.

— Ми всі свого часу мали підозри щодо його вірності та відданості тобі. І досить такі не бездоказові. Тому ми об'єднали свої зусилля й організували дещо...

Невільно мене тягне на посміх. Тепер все стає на свої місця. Ось чому Саша з дівчатами так багато... спілкується. Змовились! Від цього усвідомлення крига мого серця починає танути.

— Цікаво. То ви "копали" під Харитона? І що? Якісь успіхи є? — питаю за ситуацію в цілому, приблизно знаючи, що вони можуть мені розповісти. Втім, не поспішаю ділитись вголос своїм припущенням, бо, ще чого, скажу їм зайвого. А хіба їм це треба?

— Загалом шпигував і збирав інформацію Саня. Ми, хіба що, фінансово, морально та ідейно допомогли. Саня, то ж тобі слово. Ми ж ще самі не в курсі, що тобі сьогодні вдалося "нарити".

— Так, так! Дуріємо від цікавості! Саня, що там? — підгавкує Марфі друга ідейна натхненниця Настя.

Саша набирає повітря в легені, а потім із шумом його випускає через рот. І розвертається корпусом свого тіла так на сидінні, щоб бачити наші обличчя.

— Та дівчина, з якою я стояв, тобі знайома? — звертається агент до мене.

Заперечую, махаючи в різні боки головою. Й пропалюю наскрізь цього донжуана. Ти ба, що спитав! З якоюсь дівкою фліртував, за руку її торкався — я бачила, а тепер питає, чи знаю я його пасію! Не чекала такого від нього. Ось так і вір чоловікам, що вони однолюби. Спідницелюби — от хто вони! Всі!

— Як це ти її не знаєш? Це ж Ірма! Ти мені сама про неї казала, — майже кричить мені на ліве вухо Настя.

— Настю, прикрути свої динаміки. Це раз. І два. Яка ще Ірма? — не петраю за кого мовиться.

— Ну як "яка"? Та, що сестра. Чотириюрідна. Її сину Харитон іграшку на подарунок ще купляв. Ти мені сама казала, що її так звати.

— Не Ірма, а Іра, — коректую ім'я знайомої родички, поглянувши на Марфу. Виправдовуюсь: — Вибач, що не розповідала, кума. Харитон казав, що Іра ні з ким не спілкується з ваших, крім нього. З тобою тим паче. Тому ми приймали її в гості, а нікому про це не казали.

Натомість Марфуша вражено вигукує:

— Чудово! То ще є якась Іра?!

— Є. Це дійсно так. Сьогодні про неї дізнався. Марк вже вдруге залучений до операції й намагається налаштувати з нею... контакт, — моментом кахикаючи, додає й свою порцію слів головний шпигун таємного групування. — Інформацію щодо неї Марк надасть пізніше.

— Марк? — чую знайоме ім'я, адже саме чоловік із таким іменем возив нас на лімузині.

— Так, Марк. Вчора він працював разом зі мною в ресторані. Я опитував персонал щодо Ірми та чуток, а він, вдавши мажора, до неї в ресторані підкотив. Пощастило ще, що у вихідні вдень вона не працює, а лише ввечері.

— Так, люди добрі, я щось нічогенько не збагну. Про яку таку Ірму мова? Що ви там накрутили? І з якого боку до питання вірності Харитона тут Іра? — вибухає моя голова від кількості новин.

— Ірма — це колега Харитона й дівчина, яку ти бачила зі мною пів години тому. Я познайомився з нею, вдаючи, що я француз. Вдаваний захват і палкі завіряння, що я шукаю дружину, яку б охоче забрав до Франції — і вона моя!.. Ну, образно, ясна річ... — затинаючись, намагається пояснити свої дії Саша, викликаючи мої протирічні емоції. — Словом, завоював симпатію, довіру. Думаючи, що я не розумію українську, що я серйозно налаштований, вдалося багато що довідатись. Щоправда, на це все мало не всі два дні витратив...

Вагаючись, чи коментувати тут щось, чи ні, й збагнувши причину, через яку уваги Сашка була позбавлена я, зате її отримала якась білочуба Ірма, намагаюсь зібратись з думками. І одну думку все ж проговорюю:

— Одне питання. Навіщо?

Сірі очі чоловіка знаходять мої та вдивляються в них. Вочевидь, помічають мої ревнощі, про які на моєму лобі написано, як здається мені. А тоді наливаються ті очі співчуттям і жалобою.

— Ірма — колишня Харитона та, як вона сама запевняє, найбільше кохання всього його життя.

Дівчата, які на диво залишаються небагатослівними й тихими, теж співпереживання свої виказують доторками рук до мене. Вадим мовчить, уважно стежачи за рухом на дорозі. Розумію, що ця інформація для них усіх не нова. А я ж сама сприймаю її на подив сумирно... Отже, Ірма... То он яка вона – та сама дівчина з минулого Харитона....

— Я не знала, що вона працює разом з Харитоном, — нарешті з'являються у мене сили вимовити бодай щось.

— Харитон про неї тобі розповідав? — цікавиться головний агент спілки.

— Ні... Я про неї дізналась від Руслани Геннадіївни.

— Від мами?! Вона її знає? А вона знає про те, що в неї є онук? — активізується жестикуляція рота Марфи.

Зазирнувши в обличчя подруги, тепер вже я співболіваю їй. Цій дівчинці так багато ще невідомо... Цим поглядом демонструю пояснення.

— Я про неї та дитину нещодавно дізналась. Після того, як ти про домовленість щодо трьох років шлюбу мені розказала. Ця домовленість із нею пов'язана — з Ірмою... І що ти довідався, Сашо? — звертаюсь до містера таємного агента.