Читати книгу - "Будь мені тайною, Марина Тітова"

— Десь сім років тому Харитона прилаштували працювати в ресторан. За кілька місяців по тому туди ж влаштовується офіціанткою Ірма. Їх робочий флірт переріс тоді в інтрижку. Інтрижка перейшла в формат побачень. І так — трах, бах — Харитон закоханий... Сьогодні вночі я довго не міг заснути й згадав, коли й від кого чув ім'я "Ірма". Після Франції ми з Харитоном час від часу спілкувались і він телефоном тріпався весь час: "Ірма те, Ірма се, Ірмочка, Ірма." Він був по вуха закоханий. Навіть підвищення кар'єрними сходинками вибив їй. Але...

— ...Але батьки були проти такої невістки, — підхоплюю розповідь вже я, усвідомивши, що у мене така ж сама інформація, а отже, це все правда. — Вони вважали, що у дівчини багато вимог до чоловіків і вона нещира, і з Харитоном тільки через гроші... І як в воду дивились. Одно разу їм зателефонували з лікарні. Харитон хотів вкоротити собі віку, бо та дівка йому зрадила з... його другом, котрий був багатшим за нього...

— Ого! Це точно факт із біографії мого брата?! Я з сім'єю не спілкувалась у ті часи й пропустила таке?... І не подумала б, що мій братик такий... Краще промовчу, — не утримується від коментаря Марфуся.

— Ту історію зам'яли й не згадують. Харитон позбувся дурних думок. Щоправда, зарікся одружуватись і взагалі стосунки якісь будувати. Натомість він із головою поринув у роботу... Тоді й з'явилась ця домовленість. Платон Миронович сказав: "Якщо хочеш швидку кар'єру, то одружись і матимеш все. Однак поступово. З кожним додатковим роком подружнього життя новий подарунок." Власний бізнес, квартира, пасивні джерела заробітку й таке інше... І Харитон, звісно ж, за це вчепився. Однак розпатякав комусь зайвого і та дівка повернулась до нього. Ясна річ чому. Але... повернулася ще й з пузом... Невдовзі народився малюк. Та дівчина запевняла, що це син Харитона, та Руслана Геннадіївна та Платон Миронович їй не вірили. Вони всіма засобами переконували сина, що то нагуляна дитина, а ДНК-тест фальсифікат. І це у них вийшло... — ділюсь знаннями, які у мене є. — То виходить, ця Ірма досі працює в ресторані?

Саша зводить брови в одну хвилясту лінію.

— Почекай про ресторан. У мене деяка інша сторона монети. Ця Ірма плакалась мені, розповідаючи про досвід своїх стосунків, що коли завагітніла, то Харитон її сам покинув.

На секунду спантеличуюсь.

— Чому б Руслана Геннадіївна мені брехала?

— Вона може й сама не знає правди? — лунає запитання від Сашка, на яке ніхто відповідати не збирається, а слідом квапиться його посмішка. — Не знаю, що мало б статися, щоб Харитон віку собі вкоротив. Точно не кохання.

— А що ж тоді сталося, що він у лікарні опинився? Ця Ірма йому нашкодила? — цікавлюся.

— Ні. Він сам. Випадково. Ірма розповіла, що коли Харитона хотіла потішити звісткою про вагітність, отримала зовсім протилежну реакцію. Почувши, що стане батьком, Харитон так сильно відсахнувся від дівчини, зачепив рукою пляшку з шампанським, порізався склом і... Вуаля. Лікарня, а потім уникання Ірми. Він вигадував купу всього, щоб тільки з нею не перетинатись.

— Злякався відповідальності?! От падлюка! Оце вже більше схоже на Тона! — стукає Настя долонею себе по коліну.

— Не вгадала. Не у відповідальності річ, — вражає усіх нас Саша. Навіть Вадим припиняє кермувати й паркує авто на найближчому дозволеному місці для стояння.

— А що тоді? Зрада друга причина такої поведінки? — хочу прискорити розповідь.

— Ірма про це нічого не згадувала. Але то таке — не так важливо. А важливо те, що у Харитона гравідофобія.

Ми всі перезираємось і дивимось на Сашу, як на інопланетянина.

— От і в мене таке саме обличчя було, коли я це слово почув! — вигукує шпигун року і миттєво стає серйозним. — Але Гугл підказав, що це... Це фобія... вагітних або самої вагітності.

Моє серцебиття прискорюється, а в голову заповзає імла. Я була готова почути все що завгодно, але точно не таке...