Читати книгу - "Грот афаліни"

— Тільки що ми бачили — під воду пішов аквалангіст. Він у печеру? — ніби між іншим спитав оператора офіцер.

— Яку печеру? Може, риби захотів на вечерю настріляти, — відповів той.

— Не радимо корчити дурня. Ми знаємо більше, ніж вам здається. Де всі інші? Теж у печері?

— У печері… — буркнув оператор. — Фауну вивчають.

— Ага… Ваше ім'я?

— Майкл Стоун.

— А вашого вченого приятеля?

— Джордж Стоун.

— Угу — брати? Щось не схожі.

— А ми від різних матерів.

— Так от, брати-розбійники, розказуйте, чим насправді ви тут займаєтеся. Тільки швиденько, і не темнити. До речі, Судзір теж у печері? З дельфінами?

— У печері. І більше я вам нічого не скажу.

— Ну-ну, твердокам'яні…[25] Не забувай, що ви в наших руках, а не ми у ваших. Кажи! — крикнув так, що Раджу аж заклало вуха. — Скільки золота вже намили?

У Майкла опустилися плечі.

— Про золото запитайте Піта. І Джорджа, він у лабораторії працює. А моє діло — от… — обернувся на мить, кивнув на пульт керування.

Судзір затягнув акваланги вбитих на правий кінець пляжу за виступ, де починалася темрява. Потім швидко висипав породу з одного відра на купу, набрав води — хлюп на те місце, де лежав Піт. Коли вода збігла, підійшов туди, нагнувся подивитися, чи не видно чогось підозрілого. Нахилившись, щось підняв, подивився, знову нахилився, пополоскав у маленькій калюжці, поперекидав з руки в руку, як гарячу вуглину, навіть, здалося Янгові, подув собі на руки. Вийняв ніж, відклацнув основне лезо, шкребнув ним знахідку — і вкинув «вуглину» на дно піхов, а зверху засунув ніж, задоволено плеснув себе по литці. Озирнувся на всі боки, подивився на купу породи і вже ступив до неї, хотів погребтися. Але згадав про лампочки. Підійшов до стіни, викрутив одну — ту, що була в зібраному кругами проводі, шпурнув її далі від пляжу. Янг почув, як лопнула-дзенькнула вона, ударившись десь у темряві об скелю.

А тут і електрик виринув неподалік од виходу. Голова його загойдалася, як поплавок, подалася до пляжу. Вилазив електрик поважно, неквапливо. Розігнувся, вибравшись. Шльоп, шльоп ластами.

— Ну, що тут у вас? Я ж робив усе як треба.

— Ось… — показав Судзір на згорток на стіні. — Кілька хвилин погоріла, а потім блись, і нема. Я викинув… І горілим запахло, ізоляція, мабуть, починала горіти.

Електрик повернув до стіни, Судзір за ним — майже впритул.

— Не ві-і-ірте, дя-ядечку!!! — закричав Янг таким високим голосом, що зірвався. — Він вас убити хоче!

Електрик, не розуміючи, обернувся на голос.

І враз Судзір ударив — не ззаду, як думав спочатку, а в груди. Ще й відштовхнув електрика від себе, і той загримів балоном, падаючи. Дресирувальник лишився стояти, тримаючи наставлений ніж. Отак і в бік Янга обернувся, завмер на підігнутих ногах. Круть-верть головою на всі боки… Нічого не помітив підозрілого, що примусило б одразу стріляти лезом чи кидатися з ножем у руках. І випростався, розслаблено підійшов до води, присів пополоскати ніж.

Нелюдська витримка. І спокій… А може, була тільки витримка? Відступив од води і, не розгинаючись, не дивлячись на литку, ціляв ножем у піхви і не одразу попав, уповільнив. Очі Судзіра вже свердлили темряву біля Янга. Пішов до електроліхтаря, включив його, спрямував світло в Янгів бік — і нічого не побачив. Поставив ліхтар, почав одягати свій акваланг. Застібнув старанно ремені, причепив на груди ліхтар. Згадав про ласти — взув і застібнув їх. Переступив на пліт, зашльопав до його краю, взяв загубник у рот і кинувся боком у воду.

Ні, залишатися Янгові на місці не можна. Він швидко спустився до води, ще й не посвистів — «Бобі, ти де?», а малюк і сам підплив. Наблизилися і всі дельфіни, Янг чув їхні важкі видихи. Безшумно з'їхав на штанах у воду, схопився лівою рукою за плавник Бобі, а правою повернув за рострум так, щоб спрямувати в Храмовий грот.

Поплив з почесним ескортом — дельфіни оточили його з усіх боків.

Уже звідти, з Храму, побачив: над мисом по склепінню загуляли спалахи світла. Мабуть, Судзір уже нишпорив там, освітлював кожну виїмку лігва. Ось пучок вирвався з-за гребеня, дістав стелю в Храмі… — Он і голова Судзіра над гребенем. Світло ліхтаря впало на воду, розпливчасте жовте коло засковзало по поверхні, намацуючи то одного дельфіна, то іншого… Янг занурився з головою, але Бобі з-під руки не випускав. І, мабуть, його руку помітив Судзір, бо коли Янг виринув, то почув Судзірів вигук:

— … ти де, голубчику!

І різке світло зникло. Судзір уже десь світив собі під ноги, скускаючись до води.

У цей час близько до малюка підпливла Дора і Янг швиденько перекинув руку на неї. В неї було більше сили, ніж у Бобі, і Янг спрямував її до пляжу: «Швидше! Швидше!» Дора попливла так, що вода завирувала вслід.

Янг поквапно, ранячи коліна, виліз на пляж. Оббіг тіло електрика і спіткнувся об ящичок телефону. Відкинув вічко, схопив трубку… Крикнув захекано, аж перехоплювало дух:

— Судзір убив трьох ваших! Ганяється за мною! — і хляпнув трубку назад.

«Судзір убив трьох ваших! Ганяється за мною!» — переляканий хлопчачий голос увірвався в вагончик і своєю несподіваністю мало не паралізував усіх. Офіцер перший схопився за мікрофон:

— Алло! Алло-о! — та з підсилювача більше нічого не почулося.

— Він поклав трубку, не алокайте, — обернувся від стіни Майкл. — Хто там ще може бути?!

— Це брат мій!.. Янг! Живи-й! Другу добу я його шукаю! — від хвилювання, Радж навіть не чув, що викрикував.

— Але там його не може бути! — вигукнув оператор.

— Мо-оже! У мене акваланг на катері… Я попливу в печеру. А ви відключіть заслону! — він рвонувся до дверей.

— Стривайте, Радж! Чули — трьох убив? Йому не важко і вас убити. Він же у вигідному становищі, зненацька може… Інше щось треба придумати!

— Тоді в мене ідея… — зупинився Радж. — Слухайте.

Судзір був уже коло плота. Виставив з води руку, щоб ухопитись за край дошки. І тоді Янг з усієї сили штовхнув цей рухомий поміст на Судзіра, і пліт підм'яв його під себе. А сам скочив у воду, не встиг і кілька разів змахнути руками, як Дора опинилася поруч. Янг вдячно учепився за неї: «Швидше!» Дельфінка і цього разу попливла щосили. От і поріг на мисі близько, його схованка. Оглянувся: Судзір вилазив на пліт… Ага, тоді і йому можна вилізти, перепочити. Пустив Дорин плавник.

— Ти!.. Ей! Ти чуєш? Я