Читати книгу - "Іліада. Одіссея"

67] На владаря Посейдона, землі потрясателя, вийшов

68] Феб-Аполлон тоді, стріли свої нагостривши крилаті;

69] На Еніалія йшла ясноока богиня Афіна;

70] З Герою стрілася золотолука тоді Артеміда,

71] Шумна мисливиця, далекосяжця сестра стрілоносна;

72] Благоподавець могутній Гермес на Лето тоді вийшов,

73] Проти Гефеста - Потік вировий і глибокохвилий,

74] Ксантом богове його називають, а люди - Скамандром.

75] Так наступали боги на богів. Ахілл же тим часом

76] В натовп людський поривався, щоб стрінути десь Пріаміда

77] Гектора, кров'ю якого всіх більше він прагнув наситить

78] Войовника щитоносного, лютого бога Арея.

79] Феб-Аполлон, що на бій підбиває, направив Енея

80] Проти Пеліда, могутньої сили йому надихнувши.

81] Голосом схожий він став з Лікаоном, Пріамовим сином.

82] Постать прибравши його, Аполлон, син Зевса, промовив:

83] «Де ж це, Енею, пораднику Трої, ті давні погрози,

84] Що похвалявсь ти, вино з владарями троянськими пивши,

85] Стати до бою один на один із Ахіллом Пелідом?»

86] Відповідаючи, так Еней тоді мовив до нього:

87] «Нащо тепер, Пріаміде, ти кличеш мене проти волі

88] З високодумним сином Пелеєвим збройно змагатись?

89] Проти Ахілла-бо я прудконогого нині не вперше

90] Виступлю, - він вже зігнав мене раз своїм ратищем гострим

91] З Іди, вчинивши на наших корів несподіваний напад

92] І зруйнувавши Лернес і Педас. Та послав порятунок

93] Зевс мені, сили мої укріпивши і бистрі коліна.

94] Тож від Афіни й Ахіллових рук я ледь-ледь не загинув:

95] Йшла-бо вона перед ним, і звитягу несла, й закликала

96] Мідяним списом лелегів усіх і троян побивати.

97] Тим-то мужа нема, що міг би з Ахіллом змагатись.

98] Завжди-бо хтось із богів біля нього й загибель одверне.

99] Прямо летять його стріли й списи й не раніше ослабнуть,

100] Ніж увіткнуться у тіло людське. Якби перед нами

101] Рівні можливості визначив бог у бою, то нелегко

102] Він переміг би, хоч хвалиться тим, що увесь він із міді».

103] Зевсів же син, владар Аполлон, на це так йому мовив:

104] «Чом би, герою, й тобі до богів вічносущих молитви

105] Не піднести? Породила-бо, кажуть, тебе Афродіта,

106] Зевсова донька, від нижчої ж той народився богині,

107] Ця-бо від Зевса народжена, та - лиш од старця морського.

108] З міддю блискучою прямо на нього іди і не бійся

109] Ані погрози його, ані пустопорожньої лайки».

110] Мовив це й силу велику вдихнув вожаєві народів.

111] Вийшов Еней із переднього ряду, весь сяючи міддю.

112] Та не укрилось, проте, від білораменної Гери,

113] Як син Анхіса крізь натовп тоді пробиравсь до Пеліда.

114] Скликавши разом богів, до них вона так промовляла:

115] «Поміркувати вам треба тепер, Посейдоне й Афіно,

116] В серці своїм, як скінчиться те все, що отут почалося.

117] Збройно виходить Еней, блискучою сяючи міддю,

118] Проти Пеліда, Фебом підбитий на це Аполлоном.

119] Зважмо-но краще, а може, назад нам його відтіснити

120] Звідси, або кому-небудь із нас в допомозі Ахіллу

121] Стати, великою силою сповнити й духу відваги

122] В груди вдихнути, щоб знав він, що з-поміж богів найсильніші

123] Люблять його, і тільки із них найнікчемніші й досі

124] Допомагають троянам на полі борні бойової.

125] Тим-то сюди ми з Олімпу зійшли й беремо всі участь

126] В битві оцій, щоб Ахілл не зазнав од троян будь-якого

127] Лиха сьогодні. Хай потім уже перетерпить, що Доля

128] Випряла з ниттю йому, коли мати його породила.

129] А як Ахілл од безсмертних богів про це сам не почує,

130] То налякатися може, як вийде на нього у битві

131] Хтось із богів: небезпечно-бо навіч із богом зустрітись».

132] В відповідь так Посейдон їй промовив, землі потрясатель:

133] «Геро, не гнівайся так нерозумно, тобі це не личить.

134] Зовсім того я не хочу, щоб в січі зіткнулись богове -

135] Ми та інші, - адже набагато за них ми сильніші.

136] Краще зійдім з бойового шляху та на пагорбі сядьмо

137] Осторонь, - хай про війну вже самі потурбуються люди.

138] А як Арей або Феб-Аполлон утрутяться у битву

139] Чи, Пеліона затримавши, битись йому перешкодять,

140] То поміж нами і звада тоді, й бойова колотнеча

141] Враз розпочнеться. Але, сподіваюсь, вони незабаром

142] Вернуться знов на Олімп до громади богів невмирущих,

143] Нашою проти їх волі рукою приборкані слушно».

144] Мовивши так, безсмертних повів ПЛейдон темнокудрий

145] До круговидого муру високого, що для Геракла

146] Богоподібного Трої сини і Паллада Афіна

147] Побудували, щоб міг од морського сховатись страхіття

148] В час, коли б гналось за ним з узбережжя воно по рівнині.

149] Там Посейдон та інші безсмертні боги посідали,

150] Хмарою плечі собі непрозірною щільно прикривши,

151] їх супротивники сіли над кручами Калліколони

152] З вами, осяйливий Фебе і городоборцю Арею.

153] Радячись так між собою, одні проти одних сиділи

154] Вічні боги, починати ж війну лиховійну ті й другі

155] Не поспішали, та Зевс із небесних висот спонукав їх.

156] Міддю уся засвітилась рівнина, бійцями і кіньми

157] Сповнена суспіль. Земля аж гула навкруги під ногами

158] Лав бойових. Два найкращі із воїнів найсміливіших

159] Поміж загонів, ворожих зійшлися, готові змагатись, -

160] Син Анхісів Еней і Ахілл Пеліон богосвітлий.

161] Син Анхісів з погрозливим поглядом виступив перший,

162] Важко шоломом киваючи; перед грудьми він округлий

163] Буйний мав щит, а рукою ще й списом стрясав мідногострим.

164] А Пеліон йому вийшов назустріч, подібний до лева

165] Хижого, що, із усіх позбігавшись околиць, селяни

166] Хочуть убити його; з погордою він ізпочатку

167] Мимо проходить; коли ж його хтось з юнаків войовничих

168] Списом зачепить, він пащу роззявить, наїжившись, ікла,

169] Піною вкриті, і серце відважне стискається в грудях;

170] Звільна хвостом по клубах обох себе він шмагає

171] І по боках, наганяючи хіті собі бойової;

172] Блиснувши люто очима, вперед він стрибає шалено,

173] Щоб розтерзати когось або тут же самому загинуть.

174] Сила Ахіллова так і дух спонукав його мужній

175] Проти Енея, відважного серцем, на бій виступати.

176] А як зійшлись вони близько, один проти одного йшовши,

177] Перший промовив тоді прудконогий Ахілл богосвітлий:

178] «Нащо, Енею, вперед із лав своїх ти так