Читати книгу - "Іліада. Одіссея"

179] Вийшов? Чи дух твій зі мною змагатись тебе спонукає

180] В гордій надії, що владарем станеш троян конеборних,

181] Честю Пріамові рівним? Та хоч би мене і убив ти,

182] Влади за те не дасть тобі в руки Пріам староденний.

183] Є-бо у нього сини, та й сам він міцний і розважний.

184] Виділять, може, ділянку для тебе трояни, від інших

185] Кращу, із нивою й садом чудовим тобі на прожиток,

186] Як умертвиш мене? Та, сподіваюсь, це важко зробити.

187] Списом колись, пам'ятаю, вже змусив тебе я тікати.

188] А пригадай, як від стада корів, що ти пас одиноко,

189] Гнав я нещадно тебе на проворних ногах із Ідейських

190] Гір, і як ти від мене тоді утікав безоглядно?

191] Зрештою, втік ти в Лернес. За тобою й туди я погнався,

192] Місто усе зруйнував з допомогою Зевса й Афіни

193] І полонянок жінок, позбавивши днів їх свободи,

194] В бран загнав. Врятував тебе Зевс тоді й інші богове.

195] Нині ж, гадаю, вони не врятують тебе, як ти мрієш

196] Серцем. Раджу тобі я назад відійти і сховатись

197] Серед громади. Отож не виходь проти мене, щоб лиха

198] Гіршого ще не зазнати. Мудрий дурень по шкоді».

199] Відповідаючи, так Еней тоді мовив до нього:

200] «Не сподівайся, Пеліде, словами мене залякати,

201] Наче дитя нерозумне, і сам-бо я добре умію

202] І глузувати дошкульно, і гострим облаяти словом.

203] Знаємо рід один одного ми, батьків своїх знаєм,

204] Давніх переказів чувши багато від смертного люду.

205] Та ні моїх ти в лице, ні твоїх я ніколи не бачив.

206] Від бездоганного мужа Пелея ти, кажуть, походиш,

207] Мати твоя - пишнокоса Фетіда, народжена морем.

208] Я ж величаюся гордо відважного серцем Анхіса

209] Сином улюбленим, мати моя - сама Афродіта.

210] Нині одні або другі із них свого любого сина

211] Будуть оплакувать. Не по порожній розмові, гадаю,

212] В бій не вступивши, сьогодні розійдемось ми із тобою.

213] А як розвідати краще про рід наш бажаєш, щоб більше

214] Знати про нього, то добре мужам багатьом він відомий.

215] Першим славетного Зевс породив хмаровладний Дардана,

216] Що заснував Дарданію тоді, коли Троя священна

217] Ще не була на рівнині збудована, смертних оселя,

218] Й люд в передгір'ях селився багатоджерельної Іди.

219] Син народивсь у Дардана, володар мужів Еріхтоній,

220] Найбагатішим невдовзі він став серед смертного люду.

221] Коней три тисячі паслось у нього на луках заплавних, -

222] Гарних, рисистих кобил, лошатами жвавими гордих.

223] Навіть Борей їх прагнув жадливо на випасах буйних

224] І покривав, жеребця темногривого постать прибравши.

225] Ставши жеребними, ті дванадцять лошат породили.

226] Тож як гасали грайливо по нивах вони хлібодайних,

227] То, летючи над колоссям, ні зернятка не толочили.

228] А як гасали вони по хребтові широкого моря,

229] То пролітали над пінявим плеском морського прибою.

230] Троса родив Еріхтоній, над людом троянським владику,

231] В Троса ж самого родилося троє дітей бездоганних -

232] Іл, а за ним Ассарак та ще Ганімед богорівний,

233] ІІІп найвродливіший був між усього він смертного люду.

234] Задля краси його вкрадений вічними б^ він богами,

235] Щоб, живучи між безсмертних, у Зевса вино розливати.

236] Іл же сина родив, бездоганного Лаомедонта,

237] Лаомедонт же синів породив - Тіфона, й Пріама,

238] Лампа, і Клітія, й Гікетаона, Ареєву парость;

239] Капій був син Ассарака, а сам породив він Анхіса,

240] Я ж - син Анхісів, а Гектор - син богосвітлий Пріамів.

241] От із якого я роду і крові, що ними хвалюся.

242] Доблесті ж смертним мужам лише Зевс додає чи збавляє,

243] Як кому сам забажає: з усіх-бо він є найсильніший.

244] Тільки не час нам балакати, як дітлахам нерозумним,

245] Стоячи марно отут, посеред найлютішого бою.

246] Прикрощів ми один одному можемо дуже багато

247] Наговорить - їх ваги й корабель не підніме стовеслий.

248] Смертних язик є гнучкий і до розмаїтих придатний

249] Висловів - простір навколо широкий, де їм випасатись.

250] Як ти до когось промовиш, так і до тебе озвуться.

251] Тільки ж навіщо словами лайливими в зваді та в сварці

252] Лаятись нам один з одним, як чинять жінки галасливі

253] В сварці, що душу роз'ятрює, лютою пройняті злістю,

254] Й лають усмак одна одну, на вулицю вибігши з дому,

255] З правдою сиплють і лжу, бо в гніві й вона виникає.

256] Ти бойової відваги словами в мені не вгамуєш,

257] Перше ніж міддю не зміряєм сили. Мерщій починаймо

258] На мідногострих списах один з одним змагання завзяте!»

259] Так він промовив, і в щит той застрашливий списом могутнім

260] Тяжко ударив, аж щит загудів під вістрям важенним.

261] Аж затремтів Пеле'ід і рукою м'язистою щит свій

262] Зразу вперед одхилив, боячись, що своїм довготінним

263] Списом навиліт простромить Еней його, духом відважний.

264] Тож, нерозумний, у мислях і в серці своїм не подумав

265] Він, що славетні дарунки богів нелегко людині

266] Смертній вдається здолать чи примусити їх поступитись.

267] Не пощастило Енеєві мужньому списом могутнім

268] Щит той пробити: наткнувсь він на золото, божий дарунок.

269] Дві лиш платівки пробив він, а далі під ними лишалось

270] Ще три, бо п'ять їх усього прибив до щита кривоногий:

271] Зверху - дві мідні, зсередини - дві олов'яні, й між ними -

272] Ще й золоту, - вона то й затримала спис ясеновий.

273] В чергу свою, і Ахілл метнув тоді спис довготінний,

274] Ним він поцілив Енеєві в щит, на всі боки округлий,

275] Близько від верхнього краю, де мідна платівка найтонша,

276] Там, де найтонша і шкура волова. Пройняв його наскрізь

277] Ясен з гори Пеліону, і щит загудів від удару.

278] Низько нагнувся від страху Еней і підняв над собою

279] Щит свій, а спис пролетів над плечима у нього і вістрям

280] В землю встромивсь, на великім щиті, що все тіло вкриває,

281] Круги обидва пройнявши. Уникнувши довгого списа,

282] Випроставсь він, і смуток безмежний залляв йому очі

283] З жаху, як близько те вістря вп'ялося. Ахілл же тим часом

284] Вихопив меч мідногострий і кинувся люто на нього

285] З