Книги Українською Мовою » 💙 Пригодницькі книги » Вибрані твори в двох томах. Том I 📚 - Українською

Читати книгу - "Вибрані твори в двох томах. Том I"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Вибрані твори в двох томах. Том I" автора Дмитро Васильович Ткач. Жанр книги: 💙 Пригодницькі книги / 💙 Дитячі книги / 💙 Сучасна проза. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 117 118
Перейти на сторінку:

— Ой, Сашко!.. Та це ж здорово! — вигукнув Гена.

— От тобі й здорово, — задоволено відповів Сашко. — Тепер пішли.

Гніт страшенно чадив і тлів не яскраво, але все ж це був вогник, який дозволяв хлопцям бачити одне одного і хоч як-небудь орієнтуватися в печері.

Згодом гніт догорів, але Сашка це вже не дуже лякало: тільник великий, ще не один гніт можна з нього зробити. А тільника не вистачить — сорочка є. Та зрештою й Генину курточку доведеться не пошкодувати, якщо потрібно буде.

Зненацька сталося несподіване. Хлопці наткнулися на якусь дерев'яну перегородку, схожу на перила. Сашко хотів заглянути, що там за перегородкою. Але тільки-но встиг взятися за ті перила рукою та нахилитися над ними, як вони повалилися кудись наперед. Невидима в темряві дошка зачепила Сашка за шию, ніби хтось ударив по ній долонею. Хлопець, випустивши картуза з їжачком, інстинктивно ухопився за слизьку стіну. Але втриматись було ні за що, і він полетів униз.

Гена скрикнув несамовито, нічого не бачачи, але розуміючи, що сталося найстрашніше з усього того, що було досі. Він почув, як Сашко впав десь унизу, вдарився об землю і глухо, протяжно застогнав.

— Сашко! Сашко! Де ти?.. — надривався Гена, боячись у темряві ступити й кроку.

Сашко намагався відповісти, але не міг. Він так ударився боком об якусь тверду річ, може, об камінь, що йому забило дихання, і він беззвучно качався по землі, зігнувшись та хапаючи ротом повітря, мов риба, яку витягли з води.

Минуло чимало часу, поки-таки Сашко, пересилюючи невимовний біль, зміг озватися до Гени:

— Тут якась яма. Я зараз присвічу.

Унизу метнулося ледь помітне нерівне світло, захиталися на мить німі суворі стіни, потім світло зникло, придавлене одвічною темрявою і, ніби з могили, долинув безнадійний Сашків голос:

— Мабуть, мені не вибратися звідси, Гено. Високо.

— Що ж я буду робити тут сам? — розпачливо запитав Гена. — Я бою-ю-юсь… Мені страшно, Сашко…

— А ти не бійся, не бійся, Гено, — вмовляв знизу Сашко, не знаючи, якими ще словами можна втішити Гену. — Ось трохи біль пройде, ми будемо балакати з тобою. Ти звідти, а я звідси… А ти знаєш, Гено, і їжачок тут. Теж сюди впав і живий, ворушиться.

Але Гені було не до їжачка.

Може, вперше в житті він опинився в такому становищі, коли треба турбуватись про себе самому. Тепер він сам повинен був вирішувати, що робити далі. В цих катакомбах його вже не підтримає добра і надійна Сашкова рука. Більше того, Сашко сам потребував допомоги, Його необхідно було якось виручити, витягти з ями. Але як?..

Тільки зараз по-справжньому оцінив Гена Сашкову турботу про нього, Сашкове щире, дружнє серце. Ні, тепер він і трішечки не сердився на Сашка за те, що той кричав на нього і мало не бив. Навпаки, Гена волів би, щоб Сашко навіть побив його, аби тільки був оце зараз біля нього і щоб вони знову пішли разом шукати виходу. Гена жодного слова не заперечив би Сашкові, а йшов би і йшов, куди той поведе…

Та цього повернути не можна.

Але й сидіти отак та чекати невідомо чого теж не можна.

То що ж робити?.. Може, спробувати якось витягти Сашка з цієї ями?..

А що, коли б Сашкові подати пояс?.. Ні, пояса не вистачить, короткий. А може, Сашко вилізе по цьому дереву, яким була загороджена яма?

І Гена, схвильований цією думкою, обізвався до ями:

— Сашко, присвіти, може, там у тебе яка дошка є?

— Нічим світити, — відповів Сашко, — немає вже жодного сірничка… Я ось так помацаю.

А через хвилинку повідомив:

— Нічого такого немає… А ти там у себе пошукай. Тільки дивись, щоб, бува, ще й сам сюди не гепнувся.

Гена обережно помацав навколо себе рукою, потім поповзом пересунувся ліворуч до стіни, з наміром знайти дошку чи довгу міцну тичку, по якій би Сашко міг вилізти з ями.

Раптом Гена занімів, завмер. Йому здалося, що він почув людські голоси. Справді, справді!.. Нікого не видно, але десь хтось говорить…

Та це ж люди! Живі люди з'явились у катакомбах. Он в далечині темний морок розсіюється ледь помітним світлом, що падає звідкись збоку…

— Сюди!.. Сюди!.. — закричав Гена і кинувся бігти, не тямлячи себе від радості.

— Що там сталося, Гено?.. — з подивом запитав знизу Сашко, нічого не зрозумівши з Гениного вигуку. Але ніякої відповіді не одержав і, до краю стурбований, високим голосом, що надривався і тремтів від хвилювання, запитав:

— Де ти, Гено?.. Чуєш?.. Ну, озовися, озовися ж, прошу тебе.

Він навіть забув про біль у боці, схопився на ноги, підняв у темряві обличчя догори і з завмиранням серця повторював:

— Гено!.. Гено!.. Що там з тобою сталося? Де ти?..

Але Гена не міг його почути. Він біг від ями назустріч тьмяному світлу, назустріч людським голосам.

Світло дедалі ставало яскравішим, а голоси — виразнішими.

І раптом з-за повороту вийшла група людей з смолоскипами.

Гена ще швидше побіг уперед, вигукуючи щось невиразне і незрозуміле. Його обличчя заливали рясні сльози, яких він не міг стримати. Несподівано спіткнувся об якийсь камінь і впав, боляче вдарившись колінами та грудьми. Тоді вже не плач, а голосне ридання розляглося в печері. Гена простягав руки в благанні, не маючи змоги звестися.

Тісним кільцем його оточили люди. Над головами в них гойдалися вогні смолоскипів. У їхньому світлі Гена впізнав тих, що нахилилися над ним. Ось учитель, Федір Семенович. А ось вожатий з піонерського табору «Перлина».

1 ... 117 118
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Вибрані твори в двох томах. Том I», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Вибрані твори в двох томах. Том I"