Читати книгу - "Їхня кохана лялька, Алекса Адлер"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
Мої органи чуття кажуть, що це не проєкція. Вона цілком матеріальна. Її супровід, крім охоронців, виглядає зборищем непоказних копій своєї правительки.
− Мої вітання, мати клана Нуатхар, − киваю у відповідь.
Місцева мова дається мені складно, мовний апарат не той. Але мене розуміють, а це головне.
Правителька імар злегка веде головою і до мене прямують двоє її підданих, судячи з усього, жіночої статі. Швидше за все, для того, щоб забрати мою ношу.
− Чарпатчхе перенесла багато випробувань. Будьте ласкаві, передайте її нам, щоб ми могли подбати про дочку нашого клану, – обидві імар низько схиляються, відвівши руки назад і притиснувши шкірясті крила до спини.
− Обов'язково, але с-с-початку хочу почути від матері клану відповідь на одне питання, − обвивши лялечку Чарпатхе хвостом, я ховаю її за себе.
− Яке? – одразу ж реагує Нуатхар, наче чекала від мене чогось подібного.
− Під час мого польоту с-с-сюди, з наш-ш-шого корабля зник один із членів мого екіпажу. Це ваш-ш-ших рук справа?
Мені здається, чи її біла шкіра стає ще білішою, навіть синіє злегка. Але по фасетчастих очах нічого не зрозуміти.
− Ні, шановний Са-арде, − повільно вимовляє Нуатхар.
− Але ви знаєте, хто за цим с-с-стоїть, − б'ю навмання.
І бачу, що влучив.
– Знаю, – Нуатхар тепер схожа на висушену статую. − Але повідомити вам не можу.
− Тоді я хочу почути, де зараз знаходиться викрадений член мого екіпажу?
− Вона деякий час буде гостею на нашій планеті. Так потрібно. Ви також можете залишитися. Тоді, можливо, вам скажуть більше. І в потрібний час вам дозволять забрати вашу жінку.
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Їхня кохана лялька, Алекса Адлер», після закриття браузера.