Книги Українською Мовою » 💛 Романтична еротика » Хочу тебе кохати, Олена Тодорова 📚 - Українською

Читати книгу - "Хочу тебе кохати, Олена Тодорова"

468
0
14.10.23
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Хочу тебе кохати" автора Олена Тодорова. Жанр книги: 💛 Романтична еротика. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 115 116 117 ... 151
Перейти на сторінку:

- Зробімо так, - видає далі з усмішкою. - Я відкладу обстеження Варвари, яке було заплановано на третє січня... Скажімо, на десяте? Чи, може, на сімнадцяте? - розтягуючи слова, насолоджується виробленим ефектом. Мене вже не просто в жар кидає. Заливає на нервах потом. Кожен м'яз у моєму тілі мимоволі смикається. Скорочується судорожно й безконтрольно. - Ти подумаєш і... Подумаєш і будеш робити все, як я скажу.

Рваним шумом видихаю лють. Не рятує. Блискавично виробляється нова порція. Клубиться всередині. Димить. Під пресом інших емоцій розкидає її по всьому організму - раптово, масштабно, випалюючи дотла. Трясе мене, як епілептика.

- Що ти мовчиш, ідіоте? Що мовчиш?! Га?!

Уже не просто горланить. На всю глотку ірже, псих.

- У мужика він надумав грати... Герой, розумієте! Ідіот!

Сам не знаю, як виходить зібратися. Перелаштуватися. З приголомшливою рішучістю, без слів, розвернутися і рушити назад на вулицю. Затримуючись біля входу, перебираю розмитим поглядом низку брелків і з абсолютною впевненістю знімаю з гачка свій ключ. Від своєї тачки. До біса батька! За документами - моя. Частково і за грошима. До біса гордість! Не просто переступаю, я її перемахую.

"Татко", звісно ж, тягнеться слідом. Не розраховував, що концерт так різко перерветься. Обертаючись до нього, маячу ключем і висуваю:

- Забираю своє. Тепер уже, безумовно, удачі.

Підкидаю і ловлю ключ. Не системний це рух. Не продуманий. Жодного задоволення витягнута пика батька в мене не викликає. Інші почуття підривають груди. Основоположним є свобода. Уперше по-справжньому її відчуваю.

- Я тебе... Я тебе проклинаю! - летить у спину, щойно Ільдарович оговтується від шоку. Збігаючи вниз сходами, знаю, що після цього ніколи більше сюди не повернуся. - Чуєш мене, гад? - кричить так, що голос тріщить і зривається. Забуває "татко" і про можливих свідків, і про свою чортову непогрішну репутацію. - Щоб ти на цій колимазі до пекла доїхав!

Заскакую в салон і спокійно заводжу мотор. Вильнути кермом доводиться доволі різко, бо чортів псих ледь під колеса мені не кидається. Коли виїжджаю з двору, здається, що позаду те саме пекло наздоганяє.

Через кілька хвилин, щойно вдається вирівняти дихання, дістаю мобільник і набираю безпосередньо Варин номер.

- Алло, - тихо відгукується вона.

Тієї ж секунди в мене в грудях найпотужніший вибух-пакет розлітається. Повітря з грудей із хрипом виштовхує. Вдихаю наполегливо, тільки для того, щоб хоч трохи вгамувати цей жар.

- Збери найнеобхідніше, Центуріоне. Документи, виписки свої, робочу техніку - все, що важливо, - інструктую без передмов.

- Навіщо? Що сталося?

- Ми їдемо, - вимовляю після нетривалої затримки те, що слід було повідомити насамперед. - Ти ж зі мною, рідна? Віриш мені? Я все зроблю... Варя... - запинаюся не тому, що нічим крити. Розбовтані емоції хитають дихання - то вдихаю невчасно, то видихаю із запізненням. - Усе буде, обіцяю... Може, не одразу... Але буде! - затихаю, коли розумію, що на тому кінці дроту надто тихо стає. - Центуріон?

Знаю, що не час зараз для якихось вивертів, але зжилося це з нею настільки, що поза волею виривається. 

- Я тут... Просто... Як їдемо? Куди, Кір? І навіщо?

Її голос виразно тремтить. Я з колосальними труднощами вдихаю.

- Куди завгодно, Варю. Якнайдалі.

- Ну як... Почекай... Кір, година до Нового року... Що... Що ти знову придумав?.. Я нічого не розумію... Навіщо нам їхати? Ми ж вчимося... Тут усе...

- Варю, зупинися, - обриваю її. - Це все зайве, блядь... Усе, що ти кажеш! Невже так важко залишити роль "голови" мені? Ми ж хотіли разом? Тепер що?

- Хотіли, але... Ти мене лякаєш!

- А ти мене розчаровуєш! - видаю на емоціях. Вильнув кермом, на автоматі виходжу на обгін. - Ти постійно говориш про якесь кохання, але при цьому не віриш у мене. Як це розуміти?!

- Я вірю... Просто прямо ось так відразу... Кір, я не можу. Приїдь, поговоримо спокійно...

- Послухай мене прямо зараз! Почуй! Я, блядь, перед тобою вивертаюся. Ти це розумієш? - хоч як стримувався, підвищую голос, бо емоції в якийсь момент сильнішими за мене стають.

Зустрічна машина кліпає фарами, тільки тоді допираю, що не повернувся на свою смугу. Верчу рульове колесо, застосовуючи більше сил, ніж потрібно.

- Кір... Кір? Кір?

- Скоро буду, - відрубую, розуміючи, що втрачаю контроль. - Тільки до професора за барахлом заїду. Будь готова.

Відключаюся, не даючи їй можливості щось відповісти. Моргаючи, натужно вдивляюся в трасу, що виблискує в темряві. У холодному поту черговий гучний видих роблю. Новий глибокий вдих не тільки легені роздуває, а ніби всю венозну систему розпирає. І гальмувати я все це не здатен.

Відсторонено відзначаю, що сніг продовжує засипати містечко. Аномальна для нашого регіону зима. У центрі вже утворився затор.

Якісь ненормальні? Куди їм усім треба?

Я зараз не в тому стані, щоб висидіти пробку. "Задня" впритул до бампера тачки, що стоїть позаду мене. Знову "перша". Повний виворіт керма. Пробуксовка. Зриваючись із місця, йду узбіччям у бічну вулицю. Краще півгодини об'їзною витратити, ніж п'ять хвилин стояти.

1 ... 115 116 117 ... 151
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Хочу тебе кохати, Олена Тодорова», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Хочу тебе кохати, Олена Тодорова"