Книги Українською Мовою » 💛 Любовні романи » Похибка другого типу, Invisibility mask 📚 - Українською

Читати книгу - "Похибка другого типу, Invisibility mask"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Похибка другого типу" автора Invisibility mask. Жанр книги: 💛 Любовні романи. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 117 118
Перейти на сторінку:

Луїза — зліва, щільно закутавшись у плед, обіймаючи Стіча. Дам — справа, насуплений, із руками схрещеними на грудях, ніби його щойно образив увесь світ.

Між ними — порожнє місце. Справжня "нейтральна зона", яку Арі спробувала зайняти з усмішкою, поклавши плед на обох.

— Ви знаєте, що я вас обох люблю, так? — каже вона, дивлячись то на одного, то на іншу.

— А я — тільки маму і тата, — бурчить Луїза, навіть не глянувши в бік брата.

— І Стіча, — додає Дам, закочуючи очі.

— Так, і Стіча, — гордо підтверджує Лу.

— Я думав, це кіносеанс, а не родинна драма, — зітхаю я, сідаючи біля дружини й хапаючи жменю попкорну.

— Це залежить від фільму, — каже Арі. — І від акторів у головних ролях.

Я поглядаю на наших дітей. Один з найкращим акторським драматизмом, інша — з вродженим талантом до психологічної гри. 

— Я хочу подивитись «Ліло та Стіч»! — урочисто заявляє Луїза, вмощуючи Стіча на подушку поряд із собою, ніби він теж зараз голосуватиме.

— Ми дивились його сотню разів! — обурено кричить Дам, кидаючи на мене погляд повного відчаю.

І, чесно кажучи, я не можу не погодитись із сином… хоча б подумки. Я вже настільки знаю кожну репліку, кожен рух, кожну ноту в тому мультфільмі, що, здається, скоро почну чути «ohana means family» навіть у снах.

— Лу, може щось інше? — дипломатично пробую запропонувати. — Хоч раз. Ну будь-що, де не синій інопланетянин із великими вухами.

— Ні, — спокійно каже вона, вмикаючи режим “без емоцій, тільки впертість”. — Стіч ще не бачив цей фільм сьогодні.

— Він не живий, Лу! — знову зривається Дам. — Йому все одно!

— Мені не все одно, — глянула вона на брата з такою гідністю, що я мало не аплодував.

Арі вже сховала обличчя за чашкою чаю, і я впевнений, що вона сміється.

— Хочеш, я з тобою подивлюсь щось інше потім? — шепочу синові, нахиляючись ближче.

— Не хочу! Вона постійно так робить! — обурено зітхає Дам.

— А ти постійно сперечаєшся, тому що не любиш мене! — відрізає Луїза, стискаючи Стіча так, ніби той її єдиний союзник у всьому Всесвіті.

— Не люблю! Бо ти ведеш себе, як розбалувана і невихована! — вистрілює він у відповідь.

— Даміан, досить, — кажу я спокійно, але з притиском, переводячи на нього погляд.

— І не люби! — Луїза тремтячим голосом притискає Стіча до грудей, її губки починають здригатись.

— І не треба сліз! — Дам розвертається до неї спиною й уперто схрещує руки.

— Синку, справді… що найшло на вас сьогодні? — Арі лагідно проводить рукою по щоці сина, але він ховає очі, замикається в собі — гордий, упертий до болю.

— Це вона почала, коли сказала, що я їй непотрібен! — бурмоче він, і в голосі з’являється не образа, а щось тонше — справжній смуток.

— Я не казала так! — Луїза враз випростовується. — Я просто… просто образилась…

— Так не кажуть, — шепоче він, не дивлячись на неї. — Я не іграшка, як твій Стіч.

Луїза мовчить. Секунду. Дві. А потім злізає з дивану, повільно, мовчки. Підходить до брата ззаду й несміливо тикає його в плече Стічем.

— Він хоче сказати, що ти не іграшка, — говорить тихо. — І що він… він тебе любить. Як і я.

Дам зітхає, довго мовчить. Потім повільно повертається, поглядає на сестру — погляд трохи вороже-насторожений, але вже без гострих країв. У ньому більше втоми, ніж злості. І щось, схоже на турботу.

— І не кажи більше, що ти хочеш іншого брата, — бурмоче він. — Я — твій брат.

— Я більше не буду, — погоджується Луїза, її голос тихий, майже шепіт. Але сльози знову починають збігати по щічках. Без істерики. Просто щиро.

— І не плач, — каже Дам і хмуриться. — Мені не подобається, як ти плачеш.

Лу схлипує і дивиться на нього знизу вгору, губи тремтять.

— Мені потрібні обійми…

Дам дивиться на неї ще секунду. Потім тяжко, театрально зітхає й розкриває руки.

— Ну йди вже, — буркоче.

Луїза не вагається ні секунди — вмить кидається до нього і затискається в обіймах так щільно, що Стіч ледь не випадає з її рук. Вона тримається за брата, як за щось незамінне. І це справді так.

— Ти все одно найкращий… — чутно її тихе бурмотіння.

— Ага, знаю, — відповідає Дам, але вже зовсім іншим тоном. Ніжним. Теплим. 

— Ти ж… любиш мене..? — шепоче вона, втиснувшись носиком у його плече, ледве чутно.

Дам мовчить лише мить.

— Люблю, — відповідає тихо. Просто. Так, ніби це завжди було очевидно.

Арі ніжно торкається моєї руки, і я перевожу на неї погляд. В її очах — гордість і ніжність.

— Це справжня любов, — шепоче вона.

— Це перемога, — жартую я.

— Це сім’я, — додає вона, і ми обоє дивимось, як двоє наших дітей, щойно на межі війни, зараз злились в одному тихому, справжньому обіймі.

— Ну що, вмикаємо наш улюблений фільм номер сто один? — запитую я, беручи пульт.

— Поки ще всі живі, — додає Арі.

І поки на екрані з’являються знайомі кадри, я думаю:
іноді любов — це не обійми й поцілунки. Це коли ти дозволяєш іншому сісти поруч. І залишити місце навіть для Стіча.

 

Ця історія залишила на мені справжній слід — глибокий, живий, незабутній. Але я не кажу їй «прощавай». Я кажу: до нових зустрічей.

Бо кожну емоцію я прожила разом із ними. Кожен шепіт Аріель, кожен біль, кожен крок Лео — від темряви до світла. Від недовіри до любові. Від минулого, яке болить — до майбутнього, яке надихає.

Це не просто історія про них. Це частинка серця, яка тепер буде з вами.

Я щиро вдячна кожному, хто пройшов цей шлях разом зі мною.
Буду рада побачити ваші відгуки в коментарях — вони значать для мене більше, ніж ви можете уявити.

З любов’ю. І теплом.
До нових історій 💫  

1 ... 117 118
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Похибка другого типу, Invisibility mask», після закриття браузера.

Подібні книжки до книжки «Похибка другого типу, Invisibility mask» жанру - 💛 Любовні романи:


Коментарі та відгуки (0) до книги "Похибка другого типу, Invisibility mask"