Читати книгу - "Miserere (Псалом п’ятдесятий), Жан-Крістоф Гранже"

Усе це було надто досконалим. Чим теплішими були пропозиції спільноти, тим більше холонув Каздан. Група діяла за тією самою формулою, яка дала змогу їй швидко надбати багатство в Чилі. Вірменин був приголомшений тим, що така маячня, яку зрештою можна було собі уявити у країні жорстокої диктатури, могла знайти собі місце у Франції. Чи й тут «Колонія» практикувала методи професійного катування, які вона застосовувала в Чилі?

Каздан продовжив свою віртуальну подорож, натиснувши кнопкою на «Контакти». Замість прямої адреси там називалася адреса поштової скриньки в Мільйо. Неможливо було надіслати листа безпосередньо до громади. І не тільки звичайного листа, а й електронне послання. Цей сайт працював лише в одному напрямку. Інформація надходила в зовнішній світ. Та було неможливо надіслати хоч би щось усередину.

Каздан клацнув на вкладці «Концерти». «Колонія» регулярно організовувала музичні вечори поза своєю територією — здебільшого виступи хору в церквах регіону. Він переглянув список дат і констатував один дуже важливий факт. Дитячий хор «Асунсьйону» виступав із концертом цього-таки дня, 25 грудня о п’ятнадцятій годині в самому анклаві.

Несподіване щастя.

Омріяна можливість проникнути на заборонену територію.

Каздан подивився на годинник. Ще немає восьмої ранку. Він вийшов на географічний сайт і зробив швидкі підрахунки. Арро був за кілька десятків кілометрів від найважливішого населеного пункту, міста Флорак у департаменті Лозер. Їхати туди було десь шість із половиною годин. Він зможе подолати цю відстань за п’ять годин, ігноруючи обмеження швидкості. Вірменин увімкнув принтер і надрукував детальний опис маршруту.

Витягуючи аркуш із принтера, подумав про Волокіна. Загальної анестезії, під якою перебуває хлопець, йому вистачить на цілий день. Він прокинеться десь під вечір. Каздан тоді зателефонує йому — і до ночі повернеться, щоб ознайомити його з результатами дня. Каздан сів у ліфт, спустився на перший поверх і востаннє зазирнув до хірургічного відділення. Волокіна досі не вивезли з операційної. Про всяк випадок він написав йому кілька слів. Якщо йому трохи пощастить, то він повернеться ще до того, як хлопець прийде до тями.

Украй збуджений, Каздан пройшов по коридору. Не відчував ніякого страху, ніякої втоми. Лише туманно усвідомлював, як тягнеться за ним слід чогось подібного до героїзму. Він знав усі види кримінальних історій. Знав справи, де злочинець діяв самостійно. Іноді йому доводилося зіткнутися з двома вбивцями одразу. А іноді з цілою бандою зловмисників.

Сьогодні в нього був набагато небезпечніший супротивник.

Не один чоловік, не двоє, і навіть не група людей.

Тепер його супротивником була ціла країна.

Цілинна зона на карті Франції.

Імперія страху.

Частина третя

«КОЛОНІЯ»

59

Каздан їхав чотири години поспіль із середньою швидкістю 180 кілометрів на годину. Біля кожного фоторадара він додавав газу з прихованою втіхою. Він міг вести машину на такій швидкості тому, що більше не думав про секту. Ані про своє розслідування. Найменше здригання керма могло стати для нього фатальним, і його увага була цілком прикута до стрічки асфальту, що бігла перед ним, бігла, бігла…

Він проїхав по прямій лінії на південь, у напрямку Клермон-Ферана, потім звернув на А75 до П’юї та Оріяка. Через сто кілометрів, проїхавши міст над річкою Трюєр, зупинився біля станції обслуговування, щоб заправити машину. Поставивши її на паркувальному майданчику біля кафетерію, вирішив зателефонувати до головного комісаріату Женевільє. Не назвавши імені, повідомив поліції, що в гаражі Режі Мазваєра на них чекає зловісна знахідка, на околиці кварталу Кальдер. Каздан вимкнув мобільник раніше, аніж йому встигли поставити бодай одне запитання.

Він знав, що робить. Полудень. Група цивільної безпеки перевірить його повідомлення. Вони сконтактуються з постійним заступником прокурора. Розслідування буде доручено судовій поліції департаменту О-де-Сен. Усе це відбуватиметься 25 грудня, на Різдво. Тож ніяке серйозне розслідування не зможе розпочатися до 26-го. Коли воно все-таки розпочнеться, то буде надіслано телекс до головного штабу. Там перевірять зв’язок цього вбивства з іншими. Але настане вже 27 грудня. Що ж до результатів розтину та обстеження місця злочину, то вони стануть доступними ще пізніше. Отже, вони матимуть цілком достатньо часу для власного розслідування.

Каздан увійшов до кафетерію. Жодного відвідувача всередині. Усі по домівках смакували різдвяні страви.

Він заплатив за каву і знову дістав мобільник. Треба було з’ясувати ще один факт. Набрав номер товариша, члена одного з товариств, яке розташувалося на вулиці Ґужон. Старий вірменин, він ділив дні між тавлу та думками про далеку батьківщину. Цей чоловік частину життя прожив у Мюнхені.

— Кеґам? Це Дудук.

— Ти телефонуєш, щоб привітати мене з Різдвом?

— Ні. Я хочу запитати тебе про дещо.

— А я думав…

— Я шукаю переклад одного німецького слова. Gefangen або gef enden.

— У якому контексті?

Ніж, устромлений у стегно Волокіна.

Каздан підсумував:

— Це слово промовила дитина.

— Під час гри?

— Авжеж, під час гри.

— Тоді вони, певно, грали в «кота-мишки». У Німеччині хлопчики кажуть fangen, що означає «зловити». Один із хлопчиків ганяється за іншими. Коли доторкається рукою до товариша, то каже: Gefangen — «ти упіймався, ти мишка». Той хлопчик, до якого доторкнувся хлопчик-ловець, тобто кіт, сам стає fӓnger, «ловцем», себто котом.

Каздан знову побачив маски з карбованого срібла.

Діти-чудовиська, які грались у кров і страждання.

— Дякую, старий, — сказав